Справа № 11 - 460/08 Головуючий у 1 інстанції - Барчук В.М.
ст.186 ч.3, 190 ч.2 Доповідач - Польовий М.І.
КК України
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 жовтня 2008 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Польового М.І.
суддів Олексюка Я.М., Оксентюка В.Н.
з участю прокурора Федоренка Р.В.
захисника ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луцьку кримінальну справу за апеляцією захисника ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду від 13 серпня 2008 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, непрацюючий, судимий 09.02.2005 року Луцьким міськрайонним судом за ст.ст.185 ч.2, 185 ч.3, 186 ч.2, 189 ч.2, 190 ч.2, 15 ч.2 - 185 ч.3 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, 03.07.2007 року звільнений умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 8 днів, -
засуджений за ч.3 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч.2 ст.190 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупності злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено покарання 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 09.02.2005 року і остаточно ОСОБА_1 призначено покарання 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_1 залишена тримання під вартою і строк відбуття покарання постановлено рахувати з 25.04.2008 року.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 засуджений за те, що в середині березня 2008 року на території заводу «Комберг енд Шуберт» в м.Луцьку шахрайським способом заволодів мобільним телефоном потерпілого ОСОБА_3 вартістю 2599 грн.
Він же, 23.04.2008 року, близько 21 год. 30 хв. за попередньою змовою з невстановленою досудовим слідством особою, шляхом пошкодження замка, проник в холодильник біля торгового кіоску №385, що знаходиться поряд з будинком №10 по вулиці Кравчука в м.Луцьку, і відкрито викрав три пачки соку «Сандора-Голд», чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 шкоду на загальну суму 22 грн. 50 коп.
В апеляції захисник ОСОБА_2, не оспорюючи доведеності винності та правильності кваліфікації дій за ч.2 ст.190 КК України, просить вирок суду в частині засудження ОСОБА_1 за ст.186 ч.3 КК України скасувати, а провадження по справі закрити. Вважає, що його підзахисний даного злочину не вчиняв. Посилається також на те, що судове слідство проведено неповно, однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, холодильник не є сховищем за проникнення до якого може наставати кримінальна відповідальність. Також не досліджено судом питання про вчинення злочину групою осіб.
Засуджений ОСОБА_1 особистої апеляції на вирок суду не подавав.
Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, засудженого ОСОБА_1 та його захисника, які апеляцію підтримали, міркування прокурора про залишення вироку без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановила, що апеляція до задоволення не підлягає.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 злочинів, при вказаних у вироку обставинах, грунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав відповідну юридичну оцінку.
Факт заволодіння ОСОБА_1 шахрайським способом майном потерпілого ОСОБА_3 підтверджується визнавальними показаннями самого засудженого, показаннями потерпілого, матеріалами справи і не оспорюється в поданій апеляції.
Кваліфікація судом дій ОСОБА_1 по даному епізоду за ст.190 ч.2 КК України є вірною.
Доведеним по справі є і факт вчинення ОСОБА_1 відкритого викрадення чужого майна повторно, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у сховище.
Зокрема, із показань свідка ОСОБА_5 як під час досудового слідства так і в судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_1 21.04.2008 року пошкодив в холодильнику замок, відкрито заволодів майном, що він діяв при цьому з невстановленою досудовим слідством особою.
Показання свідка ОСОБА_5 об'єктивно підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 під час досудового слідства, які оголошені та досліджені в судовому засіданні.
Під час пред'явлення осіб для впізнання, при відтворенні обстановки і обставин події свідок ОСОБА_5 вказала на ОСОБА_1 як на особу, яка вчинила відкрите заволодіння чужим майном і при яких обставинах було вчинено даний злочин.
Про те, що після дій ОСОБА_1 було в холодильнику виявлено пошкодження замка підтвердив свідок ОСОБА_9
Сам ОСОБА_1 визнав, що з застосуванням сили відкрив холодильник, взяв сік, на зауваження покласти товар на місце не відреагував, і з ним втік.
Твердження в апеляції про те, що холодильник не є сховищем не заслуговує на увагу.
По справі встановлено, що в холодильнику зберігались матеріальні цінності, він закривався на замок, що виключало вільний доступ до товару сторонніх осіб, що дозволу брати сік ОСОБА_1 ніхто не давав.
З врахуванням зазначених обставин колегія суддів вважає, що в даному випадку холодильник був сховищем.
Вірно оцінивши зібрані по справі докази в сукупності, суд прийшов до обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1 повторно, групою осіб вчинив відкрите викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище, і обгрунтовано кваліфікував його дії за ч.3 ст.186 КК України.
Твердження про те, що в діях засудженого відсутній склад злочину, оскільки він мав намір в дальнішому повернути гроші, є безпідставним.
Так як на пропозицію продавця покласти матеріальні цінності на місце ОСОБА_1 не відреагував, під час злочину був виявлений, застосувавши силу вирвався і з викраденим разом з іншою особою втік, то ці обставини свідчать про те, що він діяв з прямим умислом на заволодіння чужим майном, за попередньою змовою групою осіб.
Досудове та судове слідство по справі проведено у відповідності до вимог законодавства і підстав для скасування вироку в частині засудження ОСОБА_1 за ч.3 ст.186 КК України і закриття провадження по справі колегія суддів не вбачає.
При призначенні засудженому покарання врахована тяжкість вчиненого злочину, дані про його особу і воно відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України.
Так як ОСОБА_1 злочини вчинив в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, що стверджує про його небажання стати на шлях виправлення, а тому суд прийшов до обгрунтованого висновку, що його виправлення можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 13 серпня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Головуючий /-/ Польовий М.І.
Судді /-/ /-/ Олексюк Я.М., Оксентюк В.Н.
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду М.І.Польовий
Друк.бсф.