Справа № 22а-78 2006р. Головуючий у 1 інстанції Хвіц Г.Й.
Категорія 12 Доповідач Александрова М. А.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року червня 13 дня місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Александрової М.А.,суддів Шевчук Л.Я., Подолюка В.А.
при секретарі Гордійчук І.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Волинського обласного управління юстиції про поновлення професійної діяльності приватного нотаріуса і визнання незаконним наказу Міністерства юстиції України про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю та про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Волинського обласного управління юстиції на постанову Турійського районного суду Волинської області від 17 січня 2006 року.
Особи, які беруть участь у справі: позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат ОСОБА_2, відповідач - Міністерство юстиції України,
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Волинське обласне управління юстиції,
представник відповідача і третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_3.
Колегія суддів
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Волинське обласне управління юстиції просить скасувати постанову Турійського районного суду від 17 січня 2006 року і ухвалити нову постанову про відмову в позові.
Зазначеною постановою суду першої інстанції визнано незаконним наказ Міністерства юстиції України НОМЕР_1 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1» та поновлено професійну діяльність приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу ОСОБА_1. В позові про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
2 Апелянт вважає, що постанова підлягає скасуванню в зв'язку з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків суду обставинам справи; порушенням норм матеріального права. Крім того, судом допущене порушення норм процесуального права, а саме: справа розглянута у відсутності відповідача -Міністерства юстиції України, оскільки представник третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 не був в установленому законом порядку уповноважений представляти інтереси відповідача - Міністерства юстиції України. В порушення вимог ст. 167 КАС України 17 січня 2006 року не були проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а копія постанови представнику третьої особи направлена 26 січня 2006 року, хоч особі, яка бере участь у справі, але не була присутня в судовому засіданні, копія судового рішення має бути направлена не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Представник третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав.
Позивач ОСОБА_1 і її представник адвокат ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечують. Вважають, що Волинським обласним управлінням юстиції не були подані до комісії з розгляду подань Міністерства юстиції України всі необхідні документи для вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю: пояснення нотаріуса ОСОБА_1 і наказ про призупинення нотаріальної діяльності (наказ про призупинення нотаріальної діяльності ОСОБА_1 від 24 листопада 2004 року був визнаний незаконним рішенням Ковельського міськрайонного суду від 24 грудня 2004 року і наказом Волинського обласного управління юстиції від 28 грудня 2004 року приватну нотаріальну діяльність нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу ОСОБА_1 продовжено з 29 грудня 2004 року. Подання щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю в Міністерство юстиції України направлене 16 березня 2005 року). Крім того, відповідно до ст. 12 ч.І п.2 пп «г» Закону України «Про нотаріат» винесення постанови про припинення кримінальної справи щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав може бути підставою для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю Міністерством юстиції України. Однак, кримінальна справа проти ОСОБА_1 постановою Ковельського міськрайонного суду від 6 липня 2004 року закрита провадженням на підставі ст. 7 КПК України - в зв'язку із зміною обстановки і ОСОБА_1 звільнена від кримінальної відповідальності. Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що припинення кримінальної справи з нереабілітуючих підстав не обов'язково тягне за собою анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, і що мало місце порушення порядку анулювання свідоцтва.
Судом першої Інстанції встановлено, що кримінальна справа проти ОСОБА_1 закрита з нереабілітуючих підстав, однак відповідно до ст. 12 ч.І п.2 пп «г» Закону України «Про нотаріат» це не є обов'язковою умовою для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю Міністерством юстиції України. Оскільки вина ОСОБА_1 не доведена у пред'явленому обвинуваченні; жодна з угод, посвідчених нотаріусом, не визнана недійсною; порушений
з
порядок анулювання свідоцтва, суд прийшов до висновку про необхідність поновлення професійної діяльності позивача.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Волинського обласного управління юстиції підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом під час розгляду справи, 16 березня 2005 року Волинське обласне управління юстиції звернулося до Міністерства юстиції України з поданням щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу ОСОБА_1 (а.с. 77, 78).
Підставою для внесення подання було припинення кримінальної справи з нереабілітуючих підстав проти ОСОБА_1
Наказом Міністерства юстиції України № 68/5 від 5 липня 2005 року було анульоване свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1 (а.с. 11).
Відповідно до ст. 12 ч.І п.2 пп «г» Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України, зокрема, у разі винесення постанови про припинення кримінальної справи щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав.
Отже, з даної норми Закону вбачається, що винесення постанови про припинення кримінальної справи щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав не є обов'язковою умовою анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, а може бути при певних умовах підставою для цього.
Волинське обласне управління юстиції у поданні щодо анулювання свідоцтва (а.с. 78) зазначило, що 6 липня 2004 року Ковельський міськрайонний суд Волинської області визнав ОСОБА_1 винною у скоєнні злочину, передбаченого ст.367 ч.І КК України і закрив кримінальну справу відносно неї на підставі ст.ст. 7, 48 КК України у зв'язку із зміною обстановки і тим, що її діяння втратили суспільну небезпечність, тобто з нереабілітуючих підстав.
Про формальний підхід до вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1 свідчить і рішення Комісії з розгляду подань Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції щодо анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю від 15 червня 2005 року (а.с. 152, 153), в якому також констатовано факт визнання ОСОБА_1 постановою Ковельського міськрайонного суду від 6 липня 2004 року винною у скоєнні злочину. На підставі подання Волинського обласного управління юстиції і рішення Комісії Міністерством юстиції України 5 липня 2005 року видано наказ про анулювання свідоцтва (а.с. 154).
Проте, з постанови Ковельського міськрайонного суду від 6 липня 2004 року (а.с. 7) вбачається, що вона ухвалена судом під час попереднього розгляду справи і вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст.367 ч.І КК України не встановлювалася.
4
Досудовим слідством ОСОБА_1 обвинувачувалася, як службова особа, в тому, що неналежно протягом 2001-2003 років виконувала свої службові обов'язки внаслідок несумлінного ставлення до них, а саме: посвідчила вісім доручень на придбання, керування, розпорядження та вчинення інших дій щодо автомобілів, не встановивши особу, яка зверталась за вчиненням нотаріальної дії, що заподіяло істотну шкоду державним і громадським інтересам.
В постанові від 6 липня 2004 року суд прийшов до висновку, що злочин, в якому обвинувачувалась ОСОБА_1 досудовим слідством, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, злочин вчинено вперше, обвинувачена є інвалідом третьої групи, а тому внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність.
Отже, задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що сама по собі постанова Ковельського міськрайонного суду від 6 липня 2004 року про закриття кримінальної справи проти ОСОБА_1 з нереабілітуючих підстав не є достатньою умовою для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю і визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право на заняття нотаріальною діяльністю.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 не має судимості, тому згідно ст.З Закону України «Про нотаріат» може бути нотаріусом.
Також встановлено, що жодне із восьми доручень, посвідчених позивачем, а саме у службовій недбалості при вчиненні цих нотаріальних дій вона обвинувачувалася досудовим слідством, не визнане судом недійсним. Відповідач не довів, що діями ОСОБА_1 заподіяно істотну шкоду державним чи громадським інтересам і не вказав з порушенням саме яких правил посвідчення довіреностей вони вчинені.
Отже, відповідач у відповідності з вимогами ч.2 ст.71 КАС України не доказав правомірності свого рішення, хоч і заперечував проти адміністративного позову.
Крім того, суд першої інстанції правильно визнав, що мало місце порушення встановленого законом порядку анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.
Так, відповідно до п.14 Положення про Комісію з розгляду подань Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції щодо анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною діяльністю, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 19 листопада 1998 року № 63/5, подання управління юстиції повинно містити відомості та підстави, визначені п.2 ст. 12 Закону України «Про нотаріат», а також доповідну записку про результати перевірки роботи нотаріуса й конкретні вказівки на ті неодноразові порушення чинного законодавства або грубі порушення закону, які завдали шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій та громадян, що їх припустився нотаріус при вчиненні нотаріальних дій, на підставі яких пропонується анулювати свідоцтво. До подання додаються: засвідчені у встановленому законом порядку копії документів, на підставі яких здійснено подання; доповідна записка про перевірку роботи нотаріуса; пояснення нотаріуса
5 на предмет обставин, викладених у доповідній записці про перевірку роботи нотаріуса; копії документів, що свідчать про виявлені в діяльності нотаріуса порушення; копія наказу про призупинення нотаріальної діяльності; документи, що свідчать про вжиті заходи щодо виявлених в роботі нотаріуса порушень; відповідні документи органів дізнання і слідства, прокуратури, суду та ін.
Наказ про призупинення нотаріальної діяльності ОСОБА_1, виданий начальником Волинського обласного управління юстиції 24 листопада 2004 року за № 168 (а.с. 8, 151), рішенням Ковельського міськрайонного суду від 24 грудня 2004 року визнано незаконним і поновлено професійну діяльність ОСОБА_1, а наказом Волинського обласного управління юстиції від 28 грудня 2004 року продовжено приватну нотаріальну діяльність ОСОБА_1 (а.с. 73-75, 76).
Отже, на час звернення управління юстиції з поданням до Міністерства юстиції України - 16 березня 2005 року наказу про призупинення нотаріальної діяльності не існувало.
Відповідач не довів, що від позивача відбиралися пояснення на предмет обставин, викладених у доповідній записці про перевірку роботи нотаріуса.
Комісією з розгляду подань був порушений встановлений п.12 Положення про порядок видачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3/5 від 20 січня 1994 року, строк розгляду подання, оскільки нотаріальна діяльність призупинилася 24 листопада 2004 року, подання в Міністерство юстиції направлене 16 березня 2005 року, рішення комісією прийняте 15 червня 2005 року (а.с. 8, 77, 152).
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального права.
Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: ст. 167 КАС України - непроголошення судом 17 січня 2006 року вступної та резолютивної частини рішення, не відповідають дійсності, оскільки з пояснень представника ОСОБА_3 вбачається, що 17 січної 2006 року він був присутній в судовому засіданні під час розгляду справи і повідомив суд, що він не буде присутнім під час проголошення рішення судом.
Щодо вирішення судом справи у відсутності відповідача, не повідомленого про розгляд справи, то дійсно видане заступником Міністра юстиції України 13 вересня 2005 року доручення Волинському обласному управлінню юстиції (а.с.ЗО) не відповідає вимогам ст.ст. 56 ч.2, 7, 58 ч.З КАС України. Однак, суд першої інстанції допустив до участі в справі на підставі зазначеного доручення і доручення від 24 вересня 2005 року, виданого начальником Волинського обласного управління юстиції (а.с. 30, 32), ОСОБА_3 як представника відповідача і третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідач - Міністерство юстиції України рішення суду не оскаржує.
Відповідно до п.4 ст.202 КАС України порушення норм процесуального права є підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи або питання. В даному випадку процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи, тому підстав для скасування рішення немає.
6
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 160, 167 КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Волинського обласного управління юстиції залишити без задоволення, а постанову Турійського районного суду від 17 січня 2006 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий /-/ Александрова М.А.
Судді /-//-/ Шевчук Я.Я.,Подолюк В.А.
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду М.А.Александрова