ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2014 року м. Київ К/800/28622/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Республіканської комісії з вирішення питань, пов'язаних з видачею посвідчень особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, треті особи - Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя про скасування рішення та зобов'язання виконати певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Республіканської комісії з вирішення питань, пов'язаних з видачею посвідчень особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, треті особи - Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим, Управління праці та соціального захисту населення Центральної районної ради м. Сімферополя про скасування рішення та зобов'язання виконати певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення Комісії при Раді міністрів Автономної Республіки Крим з перевірки правильності видачі та перереєстрації посвідчень учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС щодо позивача від 15 квітня 2012 року, оформлене протоколом №67. У задоволенні інших позовних вимог -відмовлено.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 липня 1994 року позивачу було видане тимчасове посвідчення № 48, відповідно до якого позивач віднесено до другої категорії учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

01 липня 1994 року ОСОБА_3 було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, серія НОМЕР_1 (категорія 2).

27 квітня 1998 року позивачу було видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, серія А №137256 (категорія 3). На вказаному посвідченні є відмітка про його перереєстрацію.

Згідно довідки Комунального підприємства "Виробниче об'єднання хімічної очистки, крашення, одягу і банно-пральних послуг від 25 грудня 1992року, ОСОБА_3 дійсно приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 07 липня 1986 року до 01 серпня 1986 року у 30-ти кілометровій зоні та за вказаний час йому нарахована заробітна плата у розмірі 391 руб. Заробітна платна нарахована за підвищеним окладом відповідно з віднесення ділянки роботи до 30-ти кілометрової зони від Чорнобильської ЧАЕС.

Окрім того, згідно вказаної довідки позивач мав пересувний характер роботи у районі населених пунктів: Діброво, Старі Соколи, Дитятки, Горностайпіль, наказ від 06 липня 1986 року №258, посвідчення про відрядження №76 від 06 липня 1986 року.

Відповідно до довідки Кримського обласного виробничого об'єднання хімічної очистки, крашення, одягу та прання білизни, ОСОБА_3 приймав участь у дезактивації одягу населення, яке прибуло із зони Чорнобильської АЕС з 05 травня до 01 червня 1986 року, а з 12 липня 1986 року до 15 серпня 1986р року приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 30-ти кілометровій зоні.

15 квітня 2002 року Комісією при Раді міністрів АР Крим з перевірки правильності видачі посвідчень "Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС" прийняте рішення, яке оформлено протоколом №67, про відмову у встановленні статусу "Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС" у зв'язку із відсутністю відомостей про роботу у зоні відчуження. Цим же рішенням посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3А, яке було видано ОСОБА_3- вилучено.

Відповідно до преамбули Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» цей Закон визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно частини 1 статті 2 цього Закону залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей грунтів, міри перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих і соціально-побутових відносин, територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що такими зонами є, зокрема: 1) зона відчуження; 2) зона безумовного (обов'язкового) відселення; 3) зона гарантованого добровільного відселення 4) зона посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році.

Межі цих зон встановлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України на основі експертних висновків Національної комісії радіаційного захисту населення України, Академії наук України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС України, Міністерства сільського господарства України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по гідрометеорології за поданням обласних Рад і затверджуються Верховною Радою України.

Із наведеного слідує, що до повноважень Кабінету Міністрів України цим Законом віднесено право встановлювати межі зон територій, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Статтею 14 Закону передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, передбачено чотири категорії осіб.

До третьої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи вказаною нормою віднесені учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали: у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів; у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів; у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів; на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році.

Абзацом 2 пункту 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 51 від 20 січня 1997 року встановлено, що до пунктів дезактивації техніки і санітарної обробки населення належать пункти у межах сіл Діброви Поліського, Дитяток і Старих Соколів Іванківського районів, на аеродромах Чернігівського вищого військового училища льотчиків у місті Чернігові і селі Малійках Чернігівського району Чернігівської області та пункт дезактивації залізничного транспорту на станції Вільча Поліського району.

Згідно частини 1 статті 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Частиною 3 статті 15 Закону передбачено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у 1986 році здійснював ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у районі населених пунктів: Діброви, Старі Соколи, Дитятки, Горностайпіль, що підтверджується відповідними довідками.

Пунктом 5 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у вищевказаних населених пунктах здійснювалася дезактивація техніки і санітарна обробка населення та робота у вказаних пунктах надає особі право на отримання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС третьої категорії.

Абзацом 5 п.12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено, що у разі встановлення цими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії посвідчення на підставі рішення комісії підлягає вилученню.

Із наведеного слідує, що підставою для вилучення посвідчення є встановлення комісією факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії.

Враховуючи те, що відповідачі не надали жодних доказів того, що посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС третьої категорії позивачу було видано необґрунтовано, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25 вересня 2012 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: