ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р. Справа № 908/1583/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Горбачова Л.П. , суддя Тарасова І. В.,

при секретарі Сіренко К.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Пронюка В.Я. (дов.№14-182 від 15.07.2014р.),

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (вх.№2827З/3) на рішення господарського суду Запорізької області від 07.07.2014 року по справі №908/1583/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ,

до Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж", м.Бердянськ, Запорізька обл.,

про стягнення 11530174,31 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.07.2014 року (суддя Проскуряков К.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 65/97, код ЄДРПОУ 05541120) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, Київська область, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг у розмірі 3051 330 (три мільйони п'ятдесят одна тисяча триста тридцять) грн. 86 коп., пеню у розмірі 571441 (п'ятсот сімдесят одна тисяча чотириста сорок одна) грн. 66 коп., 3 % річних у розмірі 247670 (двісті сорок сім тисяч шістсот сімдесят) грн. 64 коп., інфляційні витрати у розмірі 115608 (сто п'ятнадцять тисяч шістсот вісім) грн. 24 коп., 35619 (тридцять п'ять тисяч шістсот дев'ятнадцять) грн. 19 коп. судового збору. Провадження у справі в частині стягнення 1062791, 76 грн. припинено. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 07.07.2014 у справі №908/1583/14 в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 571441,66 грн. пені; прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 571441,66 грн. пені, у стягненні якої було відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області у справі №908/1583/14 від 07.07.2014 року залишити без змін. Відшкодувати за рахунок відповідача понесені ПАТ "НАК "Нафтогаз України" судові витрати.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.09.2014р. по даній справі апеляційну скаргу прийнято до провадження, її розгляд призначено в складі колегії суддів: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Горбачова Л.П.

Розпорядженням секретаря судової палати №3 від 27.10.2014р. у зв`язку з відпусткою судді Барбашової С.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Горбачова Л.П., суддя Тарасова І.В.

У судовому засіданні 28.10.2014р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення в частині відмови в задоволенні у стягненні 571441,66 грн. пені прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме: ст. 219, ст.233 Господарського кодексу України, ст.549-552 Цивільного кодексу України.

Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 07.07.2014 у справі №908/1583/14 в частині, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 571441,66 грн. пені; прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 571441,66 грн. пені, у стягненні якої було відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області у справі №908/1583/14 від 07.07.2014 року залишити без змін.

Відповідач у судове засідання не з'явився, 14.10.2014р. від відповідача до суду надійшов відзив (вх.№8977) на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 07.07.2014р. по справі №908/1583/14 - без змін. Просить суд розгляд справи провести без участі представника ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж».

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч.2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

28.12.2012 між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та Публічним акціонерним товариством «Бердянське підприємство теплових мереж» було укладено договір №13/3741-ТЕ-13 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до п. 2.1. та пп.. 2.1.1. договору продавець передає покупцю з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 25808 тис. куб. м.

Обсяги газу, що планується передати за цим договором можуть змінюватись сторонами протягом місяця в установленому порядку.

Відповідно до п. 3.1. договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Підпунктами 3.1.2., 3.1.3. п. 3.1., п.п. 3.2.-3.4. договору передбачено, що покупець до 20-го числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді оператором ЄГТСУ на відповідний місяць поставки.

У разі невиконання або неналежного виконання та/або несвоєчасного виконання покупцем вимог п. 6.1. договору продавець має право зменшити плановий обсяг поставки, який зазначається в заявці на наступний місяць поставки, пропорційно загальній сумі грошових коштів, не сплачених покупцем станом на 20 число місяця, що передує місяцю поставки.

Корегування планових обсягів газу оформлюється покупцем у вигляді заявки.

Приймання-передача газу протягом місяця здійснюється рівномірно з припустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більше + 5 відсотків.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8 числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктами 6.1. - 6.4. договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, без урахування сум різниці в тарифах.

При невиконанні покупцем вимог, передбачених п. 6.1. договору, продавець має право обмежити передачу газу покупцеві або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору.

В платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений у минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати неустойки сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем: у першу чергу відшкодовуються витрати продавця, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу погашається неустойка; у третю чергу погашається основна сума боргу.

У випадку відсутності простроченої заборгованості та заборгованості зі сплати неустойки за цим договором сума, яка була сплачена покупцем понад вартість фактично отриманого газу за розрахунковий місяць, повинна зараховуватись продавцем як авансовий платіж на наступний розрахунковий місяць.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В матеріалах справи міститься акт звіряння розрахунків від 30.04.2014 на суму 4114122, 62 грн., підписаний обома сторонами (а.с.73), а також Акти приймання - передачі природного газу від 31.03.2013 на суму 5 867614, 45 грн., від 31.03.2013 на суму 4 912564, 83 грн., від 31.03.2013 на суму 4942864, 96 грн., від 30.04.2013 на суму 1176712, 90 грн., від 31.10.2013 на суму 2150459, 19 грн., від 30.11.2013 на суму 3124636, 23 грн., від 31.12.2013 на суму 5871508, 01 грн., підписані обома сторонами (а.с. 19 - 25).

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг. Відповідачем були здійснені часткові оплати за поставлений газ, а саме: платіжним дорученням від 11.04.2014 № 39 було сплачено 4362918, 56 грн., платіжним дорученням від 18.04.2014 №773 - 30000,00 грн., платіжним дорученням від 23.04.2014 №776 - 500000, 00 грн., платіжним дорученням від 24.04.2014 №778 - 400000,00 грн., платіжним дорученням від 25.94.2014 №3764 - 578590, 00 грн., платіжним дорученням від 23.05.2014 №41 - 255668,38 грн., та платіжним дорученням від 23.05.2014 №43 - 807123, 38 грн. (а.с. 70-72, а.с. 88).

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було сплачено 1062791,76 грн. за природний газ, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі в частині стягнення 1062791,76 грн. на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.

Щодо заявленої позивачем до стягнення суми боргу у розмірі 5871508, 56 грн., то судова колегія вважає, що господарський суд Запорізької області дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки відповідачем було сплачено 5871508, 56 грн. до подачі позову до господарського суду Запорізької області - 13.05.2014р., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції законно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 3051330, 86 грн.

Позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на його користь пеню відповідно до п. 7.2 Договору за загальний період прострочки з 14.02.2013 по 07.04.2014 у розмірі 1155997, 37 грн.

Господарським судом Запорізької області перевірено та перераховано надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що до стягнення підлягають 115608,24 грн. інфляційних, 247670,64 грн. 3% річних, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з приписами ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 №543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приймаючи оскаржуване судове рішення, місцевий господарський суд, здійснивши власний перерахунок пені, зазначив, що позивачем правомірно заявлена до стягнення з відповідача пеня в розмірі 1142883,32 грн. Однак, не зважаючи на заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені до 10%, зменшив розмір пені до 50% від заявленої позивачем до стягнення суми, стягнувши з відповідача на користь позивача 571441,66 грн.

Проте, з вказаним висновком суду першої інстанції погодитись не можна, враховуючи наступне.

Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд приймає до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у судовому рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В обґрунтування заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені на 10% та відстрочення виконання рішення відповідач посилався на те, що він надає послуги з теплопостачання до м. Бердянськ, основним споживачем яких є населення. Станом на 01.06.2014р. заборгованість населення за послуги з теплопостачання перед ПАТ «Бердянське підприємство теплових мереж» становить 9325 тис. грн., заборгованість держави з пільг та субсидій становить 973,4тис.грн. Тарифи затверджені для населення на 15% нижче економічно обґрунтованих. Крім того, населення (основний споживач послуг) сплачує надані послуги до кінця поточного місяця, в той же час відповідач повинен сплачувати позивачу за газ до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 30 від 29.01.2014 «Деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування» після подачі позову державою було проведено часткову компенсацію з різниці в тарифах відповідачу. Згідно зі звітом про фінансові результати діяльності відповідач є збитковим підприємством і станом на 31.12.2013 збитки становили 7112 тис. грн. Стягнення з відповідача пені у повному розмірі може призвести до ускладнення фінансового становища підприємства.

Позивач проти клопотання про надання відстрочки виконання судового рішення строком до 01.01.2015 та зменшення розміру пені на 10%, оскільки НАК «Нафтогаз України» заперечував, оскільки також перебуває у тяжкому фінансовому стані, що підтверджується звітом про фінансові результати за 2013 рік. Відповідно до консолідованого балансу на 30.06.2013 поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги становить 21775822 тис. грн., довгострокова кредиторська заборгованість перед банками становить 1532963 тис. грн. Зменшення судом розміру пені спричинить позивачу збитки та унеможливить здійснення розрахунків позивача з газопостачальними підприємствами. Крім того, заборгованість відповідача є значною, яка виникла внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем, яка виникла майже рік тому. Позивач зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів про відсутність коштів на його рахунках, що б свідчило про неможливість виконання ним своїх зобов'язань.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, яка визначає як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Підставою для проведення розрахунків між сторонами за спожитий природний газ є договір та підписані акти приймання-передачі природного газу, а відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Колегія суддів апеляційного господарського суд виходить з того, що відповідачем належним чином не обґрунтовано заявлене клопотання про зменшення розміру пені, не надано належних доказів на підтвердження даної обставини, а, отже, дійшла висновку про стягнення з боржника пені у повному обсязі.

Крім того, в порушення зазначених вимог закону місцевий господарський суд, при прийнятті оскаржуваного рішення в даній справі, не зазначив обґрунтованих доводів на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру стягуваної суми пені до 50% від її заявленої суми та не виклав доводи на підставі яких відхилив докази позивача.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області від 07.07.2014 року по справі №908/1583/14 скасуванню в частині відмови в стягненні пені в сумі 571441,66 грн., в іншій частині рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства НАК "Нафтогаз України" задовольнити.

Скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 07.07.2014 року по справі №908/1583/14 в частині відмови в задоволенні до стягнення пені у розмірі 571441,66 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 65/97, код ЄДРПОУ 05541120) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, Київська область, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 571441,66 грн. пені.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 65/97, код ЄДРПОУ 05541120) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, Київська область, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 5714,42 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В решті рішення господарського суду Запорізької області від 07.07.2014 року по справі №908/1583/14 залишити без змін.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 03.11.2014р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Горбачова Л.П.

Суддя Тарасова І. В.