ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 року Справа № 19796/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В В., Коваля Р.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області на постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2011 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області про зобов'язання перерахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю та доплату до пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

28.01.2011 року позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області про зобов'язання перерахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю, як особі яка віднесена до четвертої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та доплати до пенсії як особі, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст.ст. 39,51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2011 року позов задоволено частково. Позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату доплати до пенсії 13 жовтня 1999 року по 27 липня 2010 року та додаткової пенсії як постраждалому 4 категорії від Чорнобильської катастрофи з 13 жовтня 1999 року по 27 липня 2010 року без розгляду. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області провести ОСОБА_2 нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, в розмірі 15 процентів мінімальної пенсії за віком, а також доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати починаючи з 28 липня 2010 року до виникнення обставин, з якими Закон пов'язує виникнення, зміну або припинення спірних правовідносин з урахуванням виплачених сум. Постанову допущено до негайного виконання.

Відповідач постанову суду першої інстанції оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити. Покликається на те, що при обчисленні щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу по справі Управління Пенсійного фонду керувалось Постановою КМ України №530 від 28 травня 2008 року та №836 від 26 липня 1996 року.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст. 183-2 цього Кодексу.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач є особою яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, та потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи 4 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 4, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.

Всупереч вимогам ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають положення ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не вказана постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини. У частині другій цієї статті вказано, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 28 липня 2010 року до виникнення обставин, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення спірних правовідносин.

Оскільки суд першої інстанції правильно по суті вирішив спір, однак при цьому допустив негайне виконання ухваленої постанови в цілому, колегія суддів визнає можливим змінити постанову.

Відповідно до ст.201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є: 1) правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; 2) вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково, а оскаржувану постанову - змінити в частині негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 195, 197, ч.1 п.2 ст. 198, ст. 201, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області задовольнити частково, а постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2011 у справі №2-а-1158/11/1916 в частині негайного виконання - змінити.

На підставі п.1 ч.1 ст.256 КАС України допустити зазначену постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

В решті постанову Чортківського районного суду Тернопільської області від 12 лютого 2011 у справі № 2-а-1158/11/1916 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль