КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2014 року Справа №810/4408/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., представника позивача Беринді І.В., представника відповідача Литвиненка С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

24.07.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» (далі - позивач, ТОВ «Автобансервіс», Товариство) до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000732201 від 17.04.2014.

В обгрунтування вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акту Податкового органу №127/22-03/31982734 від 25.03.2014 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» (код за ЄДРПОУ 31982734) з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні валових витрат за ІІ квартал по взаємовідносинах з ТОВ «Грейн Експо» (код за ЄДРПОУ 37680805) за січень, лютий, березень 2012 року» (далі - Акт перевірки), на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, вважає його висновки такими, що базуються на припущеннях і не підтверджуються належними доказами, тоді як господарсько-договірні відносини між ТОВ «Автобансервіс» з ТОВ «Грейн Експо» в період, що перевірявся, підтверджуються первинними документами.

Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В письмових запереченнях проти позову послався на обставини, викладені в Акті перевірки.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс», код ЄДРПОУ 31982734, зареєстроване як юридична особа 26.04.2002 та як платник податків перебуває не обліку у ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області. Основними видами його діяльності є: купівля та продаж власного нерухомого майна; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; роздрібна торгівля пальним; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля.

Посадовою особою Податкового органу на підставі пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» (код за ЄДРПОУ 31982734) з питань дотримання вимог податкового законодавства при формуванні валових витрат за ІІ квартал по взаємовідносинах з ТОВ «Грейн Експо» (код за ЄДРПОУ 37680805) за січень, лютий, березень 2012 року, за результатом якої складено акт №127/22-03/31982734 від 25.03.2014.

За висновками Акту перевірки встановлено порушення з боку Товариства пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що привело до заниження суми податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1 244 180,00 грн., у т.ч. за ІІ квартал 2012 року - на суму 1 244 180,00 грн.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що перевірка правильності та достовірності декларування валових витрат з податку на прибуток за вказаний період проводилася виключно по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Грейн Експо». Загальна сума взаємовідносин позивача з ТОВ «Грейн Експо» складає 13 389 700,00 грн.

Обґрунтовуючи висновок про заниження суми податку на прибуток, Податковий орган посилається на опосередковану податкову інформацію, зафіксовану у актах ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів у Одеській області №147/22-1/37680805 від 16.05.2012 «Про результати проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Грейн Експо» щодо взаємовідносин із платниками податків - постачальниками та покупцями за період з 01.01.2012 року по 31.01.2013 року», №417/22-1/37680805 від 24.10.2012 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Грейн Експо» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період лютий 2012 року» та №288/22-1/37680805 від 19.07.2012 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Грейн Експо» щодо взаємовідносин із платниками податків-постачальниками: ПП «Інтеренергобуд», ТОВ «Кміс-Торгмаш-МК», та подальшої реалізації за період з 01.03.2012 по 31.03.2012». Цитуючи приведені акти, Податковий орган зазначив, що ТОВ «Грейн Експо» віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни придбання сільськогосподарської продукції, по яких не доведено факт отримання товарно-матеріальних цінностей та використання у господарській діяльності. Також йдеться про відсутність такого контрагента позивача за місцезнаходженням.

На підставі Акту перевірки Податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000732201 від 17.04.2014, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 244 180,00 грн., та нараховано штрафні санкції в розмірі 622090,00 грн.

За результатом адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з таким податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

З матеріалів справи вбачається, що фінансово-господарські відносини між ТОВ «Автобансервіс» (покупець) та ТОВ «Грейн Експо» (продавець) здійснювалися на підставі договору купівлі-продажу №2012ГА від 20.12.2011, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором. Кількість, асортимент, ціна, терміни передачі й оплати, місце постачання товару визначаються додатками до цього договору, які є невід'ємними його частинами.

Відповідно до додатку 1 до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20.12.2011 продавець продає, а покупець купує наступний товар: соя українського походження врожаю 2011 року, насипом. Кількість товару: 1750,000 МТ (+/- 10%). Ціна за 1 тонну товару складає 3480,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 20%. Загальна вартість товару - 6090000,00 грн. Якість товару повинна відповідати ДСТУ 4964:2008. Продавець зобов'язаний здійснити поставку товару не пізніше 15.02.2012 на умовах EXW - Херсонський морський торгівельний порт \ порт Херсон на квоту ТОВ «Агроінвест СК». Покупець здійснює оплату за товар протягом 50 днів з моменту його поставки.

Судом враховано, що умова EXW (Франко завод) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці.

На підтвердження факту отримання від ТОВ «Грейн Експо» вказаного товару позивачем надані належним чином завірені копії наступних документів:

- акт прийому-передачі товару №1 від 13.01.2012 до додатку №1 від 20.12.2011 до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20.12.2011 на суму 522000,00 грн.;

- видаткова накладна №1 від 13.01.2012 на суму 522000,00 грн.;

- рахунок на оплату №1 від 13.01.2012;

- податкова накладна №1 від 13.01.2012 на суму 522000,00 грн., у тому числі ПДВ 87000,00 грн.;

- акт прийому-передачі товару №2 від 24.01.2012 до додатку №1 від 20.12.2011 до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20.12.2011 року на суму 1322400,00 грн.;

- видаткова накладна №2 від 24.01.2012 на суму 1322400,00 грн.;

- рахунок на оплату №2 від 24.01.2012;

- податкова накладна №2 від 24.01.2012 на загальну суму 1322400,00 грн., у тому числі ПДВ 220400,00 грн.;

- акт прийому-передачі товару №3 від 27.01.2012 до додатку №1 від 20.12.2011 до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20.12.2011 на суму 1740000,00 грн.;

- видаткова накладна №3 від 27.01.2012 на суму 1740000,00 грн.;

- рахунок на оплату №3 від 27.01.2012;

- податкова накладна №3 від 27.01.2012 на суму 1740000,00 грн., у тому числі ПДВ 290000,00 грн.;

- акт прийому-передачі товару №4 від 31.01.2012 до додатку №1 від 20.12.2011 до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20.12.2011 на загальну суму 1879200,00 грн.;

- видаткова накладна №4 від 31.01.2012 на суму 1879200,00 грн.;

- рахунок на оплату №4 від 31.01.2012;

- податкова накладна №4 від 31.01.2012 на загальну суму 1879200,00 грн., у тому числі ПДВ 313200,00 грн.;

- акт прийому-передачі товару №5 від 06.02.2012 до додатку №1 від 20.12.2011 року до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20.12.2011 на загальну суму 816500,00 грн.;

- видаткова накладна №5 від 06.02.2012 на суму 816500,00 грн.;

- рахунок на оплату №5 від 06.02.2012;

- податкова накладна №1 від 06.02.2012 на загальну суму 816500,00 грн., у тому числі ПДВ 136083,33 грн.;

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних за січень та за лютий 2012 року;

Відповідно до додатку 2 до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20.12.2011 продавець продає, а покупець купує сою українського походження врожаю 2011 року, насипом. Кількість товару: 1800,000 МТ (+/- 10%). Ціна за 1 тонну товару за умови реалізації до 29.02.2012 складає 3750,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 20%, з 1.03.2012 - 4040,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 20%. Загальна вартість - 7109600,00 грн. Якість товару повинна відповідати ДСТУ 4964:2008. Продавець зобов'язаний здійснити поставку товару не пізніше 30 квітня 2012 року на умовах EXW - Херсонський морський торгівельний порт \ порт Херсон на квоту ТОВ «Агроінвест СК». Покупець здійснює оплату за товар протягом 50 днів з моменту його поставки.

На підтвердження факту отримання від ТОВ «Грейн Експо» вказаного товару позивачем надані належним чином завірені копії наступних документів:

- акт прийому-передачі товару №1 від 16.02.2012 до додатку №2 від 15.02.2012 до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20.12.2011 на загальну суму 562500,00 грн.;

- видаткова накладна №7 від 16.02.2012 на суму 562500,00 грн.;

- рахунок на оплату №8 від 16.02.2012;

- податкова накладна №3 від 16.02.2012 на загальну суму 562500,00 грн., у тому числі ПДВ 93750,00 грн.;

- акт прийому-передачі товару №2 від 27.02.2012 до додатку №2 від 15.02.2012 до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20.12.2011 на суму 1537500,00 грн.;

- видаткова накладна №8 від 27.02.2012 на суму 1537500,00 грн.;

- рахунок на оплату №9 від 27.02.2012;

- податкова накладна №5 від 27.02.2012 на загальну суму 1537500,00 грн., у тому числі ПДВ 256250,00 грн.;

- акт прийому-передачі товару №3 від 12.03.2012 до додатку №2 від 15.02.2012 до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20.12.2011 на загальну суму 606000,00 грн.;

- видаткова накладна №11 від 12.03.2012 на суму 606000,00 грн.;

- рахунок на оплату №10 від 12.03.2012;

- податкова накладна №3 від 12.03.2012 на загальну суму 606000,00 грн., у тому числі ПДВ 101000,00 грн.;

- акт прийому-передачі товару №4 від 17.03.2012 до додатку №2 від 15.02.2012 до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20.12.2011 на суму 1212000,00 грн.;

- видаткова накладна №13 від 17.03.2012 на суму 1212000,00 грн.;

- рахунок на оплату №12 від 17.03.2012;

- податкова накладна №5 від 17.03.2012 на загальну суму 1212000,00 грн., у тому числі ПДВ 202000,00 грн.;

- акт прийому-передачі товару №5 від 24.03.2012 до додатку №2 від 15.02.2012 до договору купівлі-продажу №2012ГА від 20.12.2011 на загальну суму 3191600,00 грн.;

- видаткова накладна №15 від 24.03.2012 на суму 3191600,00 грн.;

- рахунок на оплату №14 від 24.03.2012;

- податкова накладна №7 від 24.03.2012 на загальну суму 3191600,00 грн., у тому числі ПДВ 531933,33 грн.;

- реєстр виданих та отриманих податкових накладних за січень та за лютий 2012 року.

На підтвердження проведення розрахунків та оплати вартості придбаного у ТОВ «Грейн Експо» товару позивачем надано копію банківської довідки.

Також позивачем надані копії довідки з ЄДРПОУ щодо ТОВ «Грейн Експо», копію свідоцтва про реєстрацію ТОВ «Грейн Експо» платником податку на додану вартість, копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Грейн Експо».

На підтвердження відображення відповідних операцій із ТОВ «Грейн Експо» у бухгалтерському обліку подано картки рахунку: 6311 за 2012 рік, 281 за січень-квітень 2012 року, 3621 за ІІ квартал 2012 року, 3641 за ІІ квартал 2012 року, 63 за ІІ квартал 2012 року.

Також позивачем надано копії наказів про службові відрядження до м. Херсона генерального директора товариства «Автобансервіс» ОСОБА_4 №1/1-К від 13.01.2012 року; №1/2-К від 24.01.2012 року; №1/3-К від 27.01.2012 року; №1/4-К від 31.01.2012 року; №1/5-К від 06.02.2012; №1/6-К від 106.02.2012; №1/7-К від 27.02.2012; №1/8-К від 12.03.2012; №5/1-К від 17.03.2012; №5/2-К від 24.03.2012; №5/3-К від 23 травня 2012 року (т.2 а.с.15-25); дати відряджень співпадають із датами приймання товару від товариства «Грейн Експо».

На підтвердження відображення операцій Товариства із ТОВ «Грейн Експо» у податковій звітності, позивачем надані копії декларацій із податку на додану вартість із додатками 5 за січень, лютий, березень 2012 року, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2012 року, декларацій з податку на прибуток підприємства за І квартал та півріччя 2012 року із додатками ІД до рядка 03, ІВ до рядка 06.4, АМ до рядка 06.4.27 додатка ІВ та докази їх прийняття Податковим органом.

Крім того, позивачем на підтвердження подальшої реалізації придбаної у ТОВ «Грейн Експо» продукції надано копію договору комісії №2212АА, укладеного 26.12.2011 між ТОВ «Автобансервіс» (комітент) та ТОВ «Агроінвест СК» (комісіонер) із додатками до нього. Так, за умовами названого договору комітент доручає, а комісіонер зобов'язується від свого імені і за рахунок комітента здійснювати зовнішньоекономічні операції з продажу на експорт і реалізацію нерезидентам України продукції, що належить комітентові із доставкою товару (при необхідності). Базис доставки товару на експорт - FOB - Херсонський морський торгівельний порт. Факт передачі позивачем на комісію сої в загальній кількості 1800,000 тонн, згідно специфікації №1 від 26.12.2011 до договору комісії №2212АА від 26.12.2011 за період з 13.01.2012 по 06.02.2012, підтверджується актами прийому-передачі та доповненнями до них. Передача комісіонеру сої в загальній кількості 1800,000 тонн, згідно з специфікацією №2 від 15.02.2012 до договору комісії №2212АА від 26.12.2011 за період з 16.02.2012 по 24.03.2012, підтверджується актами прийому-передачі та доповненнями до них від 23.05.2012.

Також позивачем надані копії звітів комісіонера ТОВ «Агроінвест СК» перед комітентом ТОВ «Автобансервіс» №1 від 23.02.2012 та №2 від 24.05.2012; копії звітів по валюті та про рух грошових коштів ТОВ «Агроінвест СК» до договору комісії №2212АА від 26.12.2011 №1 від 23.02.2012 та №2 від 24.05.2012.

Крім того, позивачем надані копії отриманих ТОВ «Агроінвест СК» сертифікатів якості, фітосанітарних сертифікатів, сертифікатів походження товару, радіологічних сертифікатів, екологічних декларацій.

З матеріалів справи також вбачається, що з метою виконання договору комісії ТОВ «Агроінвест СК» укладено контракт №1001-S від 10.01.2012 з компанією Gold Harvest LLP, за яким покупець придбав сою українського походження врожаю 2011 року на умовах поставки FOB - Херсонський морський торгівельний порт. Здійснення відвантаження товару в кількості 1800,000 тонн покупцю - Gold Harvest LLP - підтверджується оформленою ТОВ «Агроінвест СК» митною декларацією №508040000/2012/000247 від 20.02.2012.

Також, ТОВ «Агроінвест СК» укладено контракт №0103-S від 01.03.2012 з компанією Gold Harvest LLP, за яким покупець (Gold Harvest LLP) придбав сою українського походження врожаю 2011 року на тих самих умовах поставки у кількості 1800,000 тонн, що підтверджується оформленою товариством «Агроінвест СК» митною декларацією №508040000/2012/001244 від 26.04.2012.

Судом також встановлено, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала справа №810/3949/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2014 у справі №810/3949/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014, позов задоволено.

Судами у справі №810/3949/14 констатовано реальність виконання ТОВ «Автобансервіс» (покупець) умов договору купівлі-продажу №2012ГА від 20.12.2011.

Відповідно до абзацу 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення викладено у частині 2 статті 14 та статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд вважає, що посилання Податковим органом в Акті перевірки на акти ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів у Одеській області №147/22-1/37680805 від 16.05.2012 та №417/22-1/37680805 від 24.10.2012 не можуть бути належними доказами у даній адміністративній справі та свідчити про порушення вимог податкового законодавства при віднесенні Товариством сум до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за результатами господарської діяльності зі вказаним контрагентом.

Більш того, судом встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.12.2012 у справі №1570/6274/2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013, за позовом ТОВ «Грейн Експо» до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, визнано протиправними дії ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС при формуванні в акті позапланової невиїзної перевірки №147/22-1 від 16.05.2012 висновків щодо порушень податкового законодавства та відсутності у ТОВ «Грейн Експо» об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів з 01.01.2012 по 31.01.2012; зобов'язано ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС поновити всі показники декларації ТОВ «Грейн Експо» на додану вартість за січень 2012 року.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, Податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між ТОВ «Автобансервіс» та ТОВ «Грейн Експо», правомірності прийнятого ним оспорюваного рішення.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між цими контрагентами підтверджується зазначеними вище первинними та іншими документами.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому висновок Податкового органу про завищення валових витрат є безпідставними.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлює, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідач не надав жодних доказів того, що позивача відповідно до положень пункту 201.6 Податкового кодексу України було повідомлено про наявність розбіжностей в задекларованих податкових зобов'язаннях і кредитах Товариства та вказаного контрагента, тоді як позивачем доведено правомірність та своєчасність відображення податкового кредиту за наслідками взаємовідносин із зазначеним суб'єктом господарювання у звітних документах.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин із ТОВ «Грейн Експо» за період, що перевірявся Податковим органом, суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обгрунтованість дій ТОВ «Автобансервіс» щодо формування валових витрат по взаємовідносинах зі вказаним контрагентом.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення Податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерспав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ «Грейн Експо», можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем валових витрат.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочину, укладеного між ТОВ «Автобансервіс» та ТОВ «Грейн Експо»; доведеність обгрунтованості включення позивачем до складу валових витрат відображених в отриманих від вказаного контрагента первинних документах сум; суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області форми «Р» від 17 квітня 2014 року №0000732201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобансервіс» (код ЄДРПОУ 31982734) судовий збір у розмірі 4 872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.