Справа № 422/4019/14-ц
Провадження по справі № 2/422/770/2014
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
« 24» жовтня 2014 року м. Перевальськ
Перевальський районний суд Луганської області
у складі: головуючого судді: Хісматуліної О.П.
при секретарі: Чорній А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади м. Перевальська Перевальського району Луганської області про визнання права власності у порядку спадкування за законом, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - Друга Луганська державна нотаріальна контора, реєстраційна служба Перевальського районного управління юстиції у Луганській області, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області,-
В С Т А Н О В И В :
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулася до суду з цим позовом, посилаючись на те, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 05 жовтня 1974 року.
Весь цей час вони мешкали разом, вели спільне господарство та 07 жовтня 1992 року було придбано житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, незавершеного будівництва, готовністю 45 %.
ОСОБА_4 рішенням Перевальської міської ради № 13о від 20 серпня 1992 року було надано дозвіл на купівлю недобудованого будинку та покладено на нього обов'язок завершити будівництво цього будинку.
Будівництво будинку було виконано, вся родина проживала в цьому будинку, однак ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, не здавши будинок до експлуатації.
Позивач звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, але їй в цьому було відмовлено, оскільки спірне нерухоме майно не було здано до експлуатації.
На підставі викладеного, представник позивача просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на об'єкт незавершеного будівництва, готовністю 100 % за адресою: АДРЕСА_1.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій просила суд розглянути справу без її участі, наполягає на задоволенні позову, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, незважаючи на те, що своєчасно й належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.
Представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, у судове засідання не з'явилися по невідомій суду причині, заяв про згоду на участь в справі не надходило.
24 жовтня 2014 року судом винесено ухвалу про заочний розгляд справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства і підлягають повному задоволенню, з наступних підстав.
З договору купівлі-продажу житлового будинку, незакінченого будівництвом від 07 жовтня 1992 року, посвідченого 07 жовтня 1992 року державним нотаріусом Перевальської державної нотаріальної контори Хоменко Л.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1-2140, вбачається, ОСОБА_4 придбав незакінчений будівництвом житловий будинок готовністю 45 %, розташований за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.16/.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Перевальської міської ради № 130 від 20 серпня 1992 року, ОСОБА_4 дозволено придбати недобудований житловий будинок готовністю 45 % по АДРЕСА_1 та на нього покладений обов'язок з добудови будинку в строк до 1995 року /а.с.17/.
З технічної документації на будинок АДРЕСА_1 вбачається, що житловий будинок з господарчими будівлями було збудовано в повному обсязі /а.с.19-22/.
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1, виданого 22 жовтня 2013 року Артемівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.15/.
Згідно листа реєстраційної служби Перевальського районного управління юстиції у Луганській області № 132 від 22 квітня 2014 року провести державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1, за померлим ОСОБА_4 неможливо /а.с.13/.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445.
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2012 року № 6-54 цс 12, яка відповідно до ст. 3607 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.
На підставі викладеного, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 придбав об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1, готовністю 45 %, йому було дозволено закінчення будівництва вказаного житлового будинку з господарчими будівлями, ним було збудоване дане нерухоме майно до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд вважає, що ОСОБА_4 набув право власності на об'єкт незавершеного будівництва, готовністю 100 %, за адресою: АДРЕСА_1.
Як вбачається зі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2, виданого 05 жовтня 1974 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 жовтня 1974 року /а.с.14/.
Ст. 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Оскільки у судовому засіданні знайшло підтвердження, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, то вона є спадкоємцем за законом першої черги після смерті чоловіка відповідно до чинного законодавства України.
Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 37309995, виданого 06 травня 2014 року Другою луганською державною нотаріальною конторою, 06 грудня 2013 року Другою луганською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу за заявою спадкоємця ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.18/.
Як вбачається з акту голови вуличного комітету № 39 м. Перевальська ОСОБА_6 ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1. з 1992 року з нею також проживав її чоловік, ОСОБА_4 до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.23/.
Відповідно до довідки від 25 травня 2014 року, виданої об'єднанням власників багатоквартирного будинку «Надія-97», ОСОБА_4 з 18 лютого 1986 року до моменту смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.24/.
Згідно паспорту позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_3, виданого 12 квітня 2000 року Артемівським РВ ЛМУ УМВС України у Луганській області, вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 /а.с.9/.
Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснили, що вони знають родину позивача на протязі тривалого часу та підтвердили, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. За життя ним був придбаний об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1. Житловий будинок з господарчими будівлями було збудовано ним разом з позивачем, в даному житловому будинку вони проживали усією родиною до смерті ОСОБА_4. На теперішній час позивач продовжує проживати в спірному будинку та повністю користуватися спадковим майном померлого чоловіка. Зі слів позивача, їм відомо, що й вона й її померлий чоловік зареєстровані в м. Луганську.
Ч. 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом встановленого строку, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що на час відкриття спадщини, тобто на день смерті ОСОБА_4, ОСОБА_1 мешкала разом з ним за однією адресою, були зареєстровані за однією адресою, після смерті чоловіка, позивач звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, тому вона є такою, що прийняла спадщину після померлого чоловіка, ОСОБА_4 згідно вимог ЦК України.
Відповідно до постанови державного нотаріуса Другої луганської державної нотаріальної контори Якімової Ж.В. від 06 травня 2014 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, Луганської області після померлого ОСОБА_4, оскільки спадкодавець ОСОБА_4 за життя не зареєстрував ні вказаний об'єкт нерухомого майна, ні право власності на нього відповідно до законодавства, що діяло на той час виникнення права, здійснити державну реєстрацію права на нерухоме майно відповідно до діючого законодавства за померлим неможливо /а.с.10-12/.
Згідно п. 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Оскільки ОСОБА_1 повністю володіє і користується набутим майном, її дії не суперечать закону, нею обрано спосіб захисту свого права, передбачений діючим цивільним законодавством України, оскільки одержати в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вона не має змоги, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, що було підтверджено в судовому засіданні, а право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації відповідно до ст. 182 ЦК України, але тільки за заявою осіб, визначених в ч. 7 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», де зазначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом, і іншого способу зареєструвати нерухоме майно не існує, суд вважає, що згідно зі ст. 328 ЦК України можливо визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на об'єкт незавершеного будівництва, готовністю 100 %, за адресою: АДРЕСА_1.
Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 60, 213, 214, 215, 218, 224 - 226 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до територіальної громади м. Перевальська Перевальського району Луганської області про визнання права власності у порядку спадкування за законом, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - Друга Луганська державна нотаріальна контора, реєстраційна служба Перевальського районного управління юстиції у Луганській області, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка, ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на об'єкт незавершеного будівництва, готовністю 100 %, за адресою: АДРЕСА_1
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Луганської області через Перевальський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Головуючий-суддя: О.П.Хісматуліна