ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________ _________________________________________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

"03" листопада 2014 р. Справа № 916/251/14

За скаргою Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" за вхідним № 2-3756/14 від 08.09.14. на дії Другого Суворовського відділу виконавчої служби Одеського міського управління юстиції по справі № 916/251/14 за позовом Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" до відповідача Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ" про стягнення 2066462,16грн.

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників сторін:

від скаржника (стягувача): Нестерчук А.П. згідно довіреності від 19.09.14. за №41/10;

від ВДВС: не з'явився (був присутній в засіданні суду 13.10.14. Гончаренко А.В. згідно довіреності від 13.10.2014р. за №18404);

від боржника (відповідача): Орлова О.В. згідно довіреності від 01.07.2014р. за №24/07-23.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 24 березня 2014 року позовні вимоги Дочірньої Компанії "Газ України Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ" 2041261,65 грн. - основного боргу, 25200,51грн. - 3% річних, 41330,00грн. - витрат пов'язаних із сплатою судового збору.

22.05.2014р. на виконання вищевказаного рішення господарським судом Одеської області виданий відповідний наказ.

08.09.2014р. за вх. №2-3756/14 до господарського суду Одеської області надійшла скарга Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" в порядку ст. 121-2 ГПК України на дії Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, яку ухвалою суду від 09.09.14. призначено до розгляду в засіданні суду.

22.09.2014р. від Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ" до господарського суду Одеської області надійшов відзив на скаргу, згідно якого просить відмовити у задоволенні скарги.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав скаргу та просив її задовольнити.

Представник боржника у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги з підстав викладених у відзиві на скаргу від 22.09.2014р.

Представник Другого Суворовського ВДВС Одеського міського управління у судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений вчасно і належним чином. У засіданні суду 13.10.14. заперечував проти скарги з підстав, викладених у відзиві.

Як свідчать матеріали скарги та виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області №916/251/14 від 22.05.14. стягувач подав до Другого Суворовського ВДВС Одеського міського управління юстиції зазначений наказ на примусове виконання рішення суду.

11.07.14. Другим Суворовським ВДВС Одеського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу №916/251/14.

А 14.08.14. Другим Суворовським відділом ДВС Одеського міського управління юстиції винесено постанову №ВП №43971484 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області №916/251/14 від 22.05.14. на підставі п.8 ч1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", тобто у зв'язку з тим, що ухвалою господарського суду Одеської області порушено провадження у справі № 17-2-18/-1-5070 від 15.06.2001р. про банкрутство відповідача.

Відповідно до ст.121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

З врахуванням ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ч.2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі про примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, що визначені виконавчим документом.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ст.11 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" обставинами, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження є порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

З наведеної норми Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що необхідною умовою зупинення виконавчого провадження є не лише порушення господарським судом справи про банкрутство боржника, а й поширення при цьому на вимогу стягувача дії мораторію.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника тв визнання його банкрутом» (в редакції чинній станом на час прушення провадження у справі) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду (стаття 12 цього Закону).

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.

Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржник не може виконувати грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань, не діють.

З аналізу норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вбачається, що дія мораторію розповсюджується на конкурсну заборгованість - вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство боржника, та не поширюється на поточну заборгованість - вимоги, що виникли після порушення справи.

15.06.2001р. було порушено провадження у справі №17-2-18/01-5010 про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. А грошові вимоги стягувача Державного підприємства "Газ України" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до боржника виникли за договором поставки природного газу №06/09-1572 БО-23 від 23.09.09., які було реструктуризовано на підставі договору №14/12-144 від 28.05.2012., тобто після відкриття процедури банкрутства і зазначені вимоги у розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є поточними.

Отже, вищезазначене свідчить про те, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів, накладеного в межах розгляду справи №17-2-18/01-5010 не поширюється на вимоги Державного підприємства "Газ України" НАК "Нафтогаз України", оскільки термін виконання грошових зобов'язань за вимогами позивача до Публічного акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" настав після введення мораторію.

Така ж правова позиція Вищого господарського суду України викладена у постановах від 26.06.2012 року у справі №14/181 та від 13.11.2012р. у справі №09/18/5026/1312/2012.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.

Суд не приймає заперечення на скаргу представників ВДВС та боржника в частині посилання на Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", оскільки Другий Суворовський ВДВС Одеського міського управління юстиції виніс спірну постанову ВП №43971484 від 14.08.14. на підставі п.8 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", а не на підставі п.15 ст. 37 зазначеного Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення скарги в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Дочірнього підприємства "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати неправомірними дії Другого Суворовського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, які полягають у винесенні постанови ВП №43971484 про зупинення виконавчого провадження від 14.08.14. з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області №916/251/14 від 22.05.14.

3. Визнати незаконною постанову Другого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ВП №43971484 від 14.08.2014р. про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу №916/251/14.

4. Зобов'язати Другий Суворовський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції поновити виконавче провадження з примусового виконання наказу № 916/251/14 від 22.05.2014р.

Суддя Я.В. Брагіна