ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2014 року Справа № 5024/1145/2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Саранюка В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної виконавчої служби України
на ухвалу та постанову за скаргою на дії (бездіяльність)господарського суду Херсонської області від 22.05.2014 Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо виконання судового рішення
у справі№ 5024/1145/2012
за позовом до проПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "Віпос" звернення стягнення на предмет іпотеки
за участю представників:
позивача: відповідача: ДВС:Сандрович Л.В. не з'явилися не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 22.05.2014 (суддя Соловйов К.В.), яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 (судді: Разюк Г.П., Колоколов С.І., Петров М.С.), задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (надалі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (надалі - ДВС) Сіщука В.В.: визнано незаконними дії головного державного виконавця ДВС щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Херсонської області від 12.11.2012 № 5024/1145/2012; визнано недійсною постанову від 11.04.2014 головного державного виконавця ДВС про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Херсонської області від 12.11.2012 № 5024/1145/2012; зобов'язано Державну виконавчу службу України відкрити виконавче провадження з виконання вказаного наказу суду про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 26.04.2007, з додатковою угодою № 1 від 06.02.2008 до цього договору, а також іпотечного договору від 08.12.2009, за якими в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: майновий комплекс загальною площею 9402,7 кв.м, що знаходиться за адресою м. Херсон, вул. Патона, 4-Д.
Не погоджуючись із указаними судовими актами, ДВС звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить залишити без розгляду скаргу ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на дії головного державного виконавця ДВС України.
Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статтей 26, 47 Закону України "Про виконавче провадження".
Сторони згідно з приписами статті 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, відповідач та ДВС не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Херсонської області від 11.10.2012 (яке набрало законної сили 06.11.2012) задоволено позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний завод "Віпос": з відповідача на користь позивача стягнуто у загальній сумі 21 284 349,55 грн, звернувши стягнення цієї суми на предмет іпотеки за договором іпотеки від 26.04.2007, з додатковою угодою № 1 від 06.02.2008 до цього договору, а також за іпотечним договором від 08.12.2009: майновий комплекс загальною площею 9 402,7 кв.м, що знаходиться за адресою м. Херсон, вул. Патона, 4-д (чотири "д"); встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження; встановлено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації у розмірі 23 440 200,00 грн.
12.11.2012 на виконання зазначеного рішення господарським судом Херсонської області виданий відповідний наказ.
09.08.2013 стягувачем подано до ДВС заяву про примусове виконання наказу господарського суду Херсонської області від 12.11.2012 № 5024/1145/2012.
14.08.2013 державним ДВС відкрито відповідне виконавче провадження № 39307860.
18.12.2013 постановою головного державного виконавця ДВС на підставі пункту 1 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" повернуто стягувачу наказ суду від 12.11.2012 № 5024/1145/2012 відповідно до його заяви від 19.08.2013 про повернення наказу.
09.04.2014 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" повторно подано заяву до ДВС про примусове виконання вищевказаного наказу суду від 12.11.2012.
11.04.2014 постановою ДВС відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 12.11.2012 з посиланням на пункт 7 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".
30.04.2014 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у порядку статей 22, 1212 ГПК України подано до господарського суду Херсонської області скаргу на дії (бездіяльність) органу ДВС, у якій стягувач просив визнати незаконними дії головного державного виконавця ДВС Сіщука В.В. щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання вказаного наказу; визнати недійсною постанову ДВС від 11.04.2014 про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання наказу суду; зобов'язати ДВС відкрити виконавче провадження з виконання вказаного наказу суду про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 26.04.2007, з додатковою угодою № 1 від 06.02.2008 до цього договору, а також іпотечного договору від 08.12.2009, за якими в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: майновий комплекс загальною площею 9402,7 кв.м, що знаходиться за адресою м. Херсон, вул. Патона, 4-Д.
Задовольняючи скаргу, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, із приписів статей 1, 12, 22, 23, 26, 47 Закону України "Про виконавче провадження".
Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
У статті 1 вказаного Закону зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 11 цього Закону визначає, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно зі статтею 17 вказаного Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону судові накази підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження за підставами, зазначеними в статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".
Так, за вказаною статтею державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 61) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 1 та частини 5 статті 47 вказаного Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача; повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
За змістом пункту 1 частини 1 та частини 5 статті 47 і статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" у сукупності цих норм повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закриття виконавчого провадження, не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу Державної виконавчої служби за виконанням судового рішення.
З огляду на викладене, судом першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов правомірного висновку про задоволення скарги банку в частині визнання незаконними дії ДВС щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Херсонської області від 12.11.2012 та визнання недійсною постанови від 11.04.2014 головного державного виконавця ДВС про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу. При цьому, відповідно до статей 22, 23 Закону України "Про виконавче провадження" суди попередніх інстанцій правильно встановили, що строк подачі виконавчого документа до виконання стягувачем не пропущений.
Проте суд першої інстанції допустив інше порушення норм процесуального права в частині задоволення скарги стягувача щодо зобов'язання ДВС відкрити виконавче провадження з виконання наказу суду з огляду на таке.
За приписами ГПК України, з огляду на положення Закону України "Про виконавче провадження", господарський суд не наділений повноваженнями самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження).
Апеляційний господарський суд на вказані порушення норм процесуального права не звернув уваги та не виправив їх.
За таких обставин, ухвала господарського суду Херсонської області від 22.05.2014 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 в частині задоволення скарги стягувача щодо зобов'язання ДВС відкрити виконавче провадження з виконання наказу суду прийняті із порушенням норм процесуального права, внаслідок чого підлягають зміні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113, 1212 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України у справі № 5024/1145/2012 задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Херсонської області від 22.05.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі № 5024/1145/2012 змінити, виклавши резолютивну частину ухвали господарського суду Херсонської області від 22.05.2014 у наступній редакції:
"1.Скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" від 25.04.2014 № 140-0-0-00/8/645 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Сіщука В.В. щодо виконання рішення господарського суду Херсонської області у справі № 5024/1145/2012 задовольнити частково.
2. Визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Сіщука В.В. щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Херсонської області від 12.11.2012 № 5024/1145/2012.
3. Визнати недійсною постанову від 11.04.2014 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Сіщука В.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Херсонської області від 12.11.2012 № 5024/1145/2012.
4. Відмовити у задоволенні скарги в частині вимог щодо зобов'язання Державної виконавчої служби України відкрити виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Херсонської області від 12.11.2012 № 5024/1145/2012 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 26.04.2007, з додатковою угодою № 1 від 06.02.2008 до цього договору, а також іпотечного договору від 08.12.2009, за якими в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: майновий комплекс загальною площею 9402,7 кв.м, що знаходиться за адресою м. Херсон, вул. Патона, 4-Д."
Головуючий суддя: О. Кот
судді: Н. Кочерова
В. Саранюк