Справа № 11-363/08 Головуючий у 1 інстанції Мосієвич І.В.
Категорія: ст. 190 ч.1 КК України Доповідач: Силка Г.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 12 серпня 2008 р.
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Силки Г.І.
суддів: Пазюка О.С., Оксентюка В.Н.
з участю прокурора Старчука В.М.
захисника ОСОБА_2
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Любомльського районного суду від 3 червня 2008 року, яким ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, українця, одруженого, з вищою освітою, уродженця і жителя с. Радехів Любомльського району, Волинської області, працює головним бухгалтером Державного комунального підприємства «Любомль - ринок», несудимого;
засуджено за ч.1 ст. 190 КК України до штрафу в розмірі 850 (вісімсот п'ятидесяти) гривень.
ОСОБА_1 за ч.4 ст. 27, ч.1 ст. 369 КК України виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
Вироком вирішено долю речових доказів.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено підписку про невиїзд,-
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 16 вересня 2006 року перебуваючи на території речового ринку ДКП «Любомль - ринок» по вул. Дружби 3 в м. Любомлі Волинської області та працюючи на посаді головного бухгалтера цього підприємства, не маючи службових повноважень щодо встановлення торгових контейнерів на території ринку м. Любомль, з метою заволодіння чужим майном попросив громадянина ОСОБА_3 передати йому гроші в сумі 100 доларів США та електронний ваучер поповнення рахунку ЮМС до мобільного телефону за сприяння у виділенні місця для встановлення контейнера у торговий ряд на ринку, фактично не маючи наміру цього робити.
Того ж дня ОСОБА_1, шляхом обману заволодів чужим майном, попередньо отримавши від ОСОБА_3 гроші в сумі 100 грн.
23 вересня 2006 року біля 13 години на території того ж ринку ОСОБА_1, виконуючи обов'язки контролера ринку в своєму службовому приміщенні, не зробивши жодних заходів та відповідних дій щодо встановлення контейнеру в торговий ряд, так як позитивне рішення було прийнято директором ринку ОСОБА_4, шляхом обману, який полягав у приховуванні своїх службових можливостей, повноважень і дійсних намірів у сприянні вирішення даного питання, заволодів чужим майном, отримавши від ОСОБА_3 гроші в сумі 70 доларів США, що згідно офіційного курсу становило 353 грн. 50 коп. та електронний ваучер поповнення рахунку ЮМС до мобільного телефону на суму 240 гривень. Всього шляхом обману ОСОБА_1 заволодів чужим майном на загальну суму 693 грн. 50 коп.
Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції не погоджується з вироком в частині засудження його за ч.1 ст. 190 КК України, зазначає, що ні органами досудового слідства ні судом не зібрано доказів вчинення ним шахрайства. Вирок є незаконним так, як висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та постановлений з істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону. Просить вирок в частині його засудження скасувати та постановити виправдувальний вирок про відсутність в його діях складу злочину.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку, виклав доводи апеляції, пояснення засудженого ОСОБА_1та його захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляцію, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до вимог ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи.
Згідно зі ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
Проте ці вимоги закону під час досудового слідства і розгляду справи в судовому засіданні не були виконані. Обставини, які мають істотне значення для вирішення питання чи дійсно ОСОБА_1, шляхом обману, який полягає у приховуванні ним своїх службових можливостей і повноважень та дійсних намірів щодо встановлення контейнера в торговий ряд, заволодів грошима і чеком на поповнення рахунку ЮМС до мобільного телефону, які належали ОСОБА_3. Та чи ОСОБА_3, будучи введений в оману, добровільно передав ОСОБА_1., зазначені кошти і чек на поповнення рахунку, вважаючи, що дії останнього є правомірними і вигідними для нього. Дані обставини належним чином не з'ясовані.
Як вбачається із показань ОСОБА_3, на досудовому слідстві, що 16 вересня 2006 року він приїхав на ринок м. Любомль щоб з'ясувати із директором цього ринку ОСОБА_4, питання, повторного встановлення контейнера в торговий ряд. Директор направив його до контролера ринку, як пізніше з'ясувалось ним був ОСОБА_1 Під час розмови останній повідомив йому, що для повторного встановлення контейнера необхідно дати хабар в сумі 100 доларів США і картку поповнення рахунку ЮМС. Все це він повинен віддати ОСОБА_1., а останній передасть директору ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 5-6; 22-23; 60-61, 76-77).
Пізніше на досудовому слідстві ОСОБА_3, пояснював, що гроші ОСОБА_1, брав для себе, а чек для поповнення рахунку на 240 грн. для директора ринку (т.1 а.с. 62-63, 96-97).
В судовому засіданні ОСОБА_3 показав, що чек на поповнення рахунку на суму 240 грн. за вказівкою ОСОБА_1, він хотів передати директору. Так як останній відмовився, тому гроші в сумі 100 грн., 80 доларів США і чек на поповнення рахунку на суму 240 грн. він передав ОСОБА_1. (т. 2 а.с. 488).
Тобто, досудовим слідством належним чином не з'ясовано для кого ОСОБА_1 брав гроші і чек на поповнення рахунку за повторне встановлення контейнера в торговий ряд, для себе чи для передачі директору ринку, але залишив собі та в чому полягав обман щоб заволодіти майном потерпілого.
Досудовим слідством всупереч вимогам ст. 223 КПК України в описовій частині обвинувального висновку, яка суттєво відрізняється від резолютивної частини та постанови про пред'явлення обвинувачення ОСОБА_1. зазначено, що 23 вересня 2006 року близько 13 години на ринку, в службовому кабінеті контролерів, після встановлення контейнера та оформлення договору бронювання місця на ринку, обвинувачений отримав від ОСОБА_3, гроші в сумі 100 доларів США, а також для передачі директору ринку електронний чек на поповнення рахунку на суму 240 грн., який мав намір привласнити. Встановивши вартість електронного ваучера, ОСОБА_1, повернув ОСОБА_3, 30 доларів США (т.2 а.с. 365, 379, 355).
Не звернувши уваги на дані суперечності в формулюванні обвинувачення в описовій частині обвинувального висновку із її резолютивною частиною та постановою про пред'явлення обвинувачення, що є істотним порушенням норм кримінально-процесуального закону, суд засудив ОСОБА_1за ч.1 ст. 190 КК України. А саме за заволодіння останнім шляхом обману грошима ОСОБА_3, в сумі 100 гривень, 70 доларами США та електронним ваучером на суму 240 гривень.
Ні досудовим слідством, ні судом належним чином не з'ясовано, чи дійсно ОСОБА_3, добровільно передав ОСОБА_1. гроші і чек на поповнення рахунку в сумі 240 гривень, вважаючи, що дії останнього є правомірними чи вигідними для нього. Оскільки, як вбачається із показань свідка ОСОБА_5, що до нього як працівника міліції звернувся ОСОБА_3, пояснивши, що за встановлення контейнера на ринку м. Любомль у нього вимагають гроші та чек на поповнення рахунку (т.1 а.с. 229 - 232). Аналогічні показання на досудовому слідстві давав і сам ОСОБА_3
Належним чином не встановлено досудовим слідством, які обов'язки перебуваючи у відпустці виконував ОСОБА_1, з 18 вересня 2006 року. Як видно з протоколу огляду і вилучення від 23 вересня 2006 року книги наказів за 2006 рік ОСОБА_1, виконував обов'язки контролера і заступника директора ринку. Даний протокол складений з участю понятих та ОСОБА_6, яка будь-яких зауважень на нього не подавала (т.1 а.с. 29,30). Лише 27 листопада 2006 року ОСОБА_6 показала, що вона зробила запис у наказі на вимогу працівників правоохоронних органів дописавши «та заступника директора».
Про те, що ОСОБА_1 працював на посаді заступника директора ринку і отримував за це заробітну плату, а також в його обов'язки входило бронювання торгових місць на ринку та ведення їх обліку вбачається із показань останнього на досудовому слідстві (т.1 а.с. 20-21, 49-54) та із штатного розпису цього підприємства на 2006 рік (т.1 а.с. 39).
Для з'ясування цих обставин необхідно більш детально допитати ОСОБА_3, ОСОБА_1осіб, які складали протокол вилучення книги наказів в тому числі і понятих. Вилучити і приєднати відомості нарахування заробітної плати ОСОБА_1., за період з 18 вересня по 18 жовтня 2006 року, з'ясувавши за виконання яких обов'язків він її отримував.
Вищенаведена неповнота досудового слідства, суперечності в описовій і резолютивній частині обвинувального висновку і постанови про пред'явлення обвинувачення суттєво вплинули на законність і обґрунтованість постановленого щодо ОСОБА_1вироку, тому він підлягає до скасування, а справу слід направити на додаткове розслідування.
Під час додаткового розслідування з'ясувати зазначені в описовій частині ухвали обставини, провести перелічені дії, а також за потреби - інші слідчі дії.
В залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1до відповідальності. При наявності таких підстав пред'явити обвинувачення ОСОБА_1 з дотриманням вимог ст.ст. 132, 223 КПК України.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 374 КПК України, колегія суддів судової палати, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Любомльського районного суду від 3 червня 2008 року щодо ОСОБА_1 в частині його засудження за ч.1 ст. 190 КК України скасувати, а справу направити Любомльському міжрайонному прокурору для проведення додаткового розслідування.
Запобіжний захід ОСОБА_1. залишити попередній - підписку про невиїзд.
Головуючий: /-/ Силка Г.І.
Судді: /-/ /-/ Пазюк О.С., Оксентюк В.Н.
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду
Волинської області Силка Г.І.