КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 жовтня 2014 року Справа №810/4887/14
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності та приписів,
ВСТАНОВИВ:
15.08.2014 до Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1.) до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності від 08.07.2014 №03-0807/4-7/10-28/0807/08/04, №0807/3-7/10-27/0807/08/04, №0807/2-7/10-26/0807/08/04 та №0807/5-7/10-29/0807/08/04, приписів від 25.06.2014 №С-2506/5, №С-2506/6, №С-2506/7 та №С-2506/8.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваними постановами його притягнуто до відповідальності на підставі положень Закону України «Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності», які на момент закінчення відповідних будівельних робіт, а саме у 2010 році, не були чинними. Також посилається на низку порушень з боку відповідача порядку проведення перевірок та направлення відповідних документів на адресу позивача.
Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні. В письмових запереченнях проти позову послався на порушення з боку позивача низки вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та необґрунтованість позовних вимог.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип рівності сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить нежиле приміщення загальною площею 105,7 кв.м. за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1.
У 2009-2010 роках позивачем здійснено добудову до вказаного приміщення площею 26,49 кв.м. Так, з матеріалів справи вбачається, що за замовленням позивача розроблено робочий проект з реконструкції існуючого магазину «Продукти харчування» з надбудовою з надбудовою другого поверху (проектувальник АКБ «Готика»), укладено договір підряду №6/1 від 05.10.2009, призначено відповідального за здійсненням технічного нагляду за виконанням будівельно-монтажних робіт та відповідального за авторський нагляд. Строк закінчення будівельних робіт заплановано на 17.05.2011 (а.с. 39).
Відповідно до направлення Інспекції №1589.14/08/01 від 17.06.2014 посадовими особами Інспекції проведено позапланову перевірку на об'єкті за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1.
За результатом вказаної перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 24.06.2014 (далі - Акт), відповідно до висновків якого:
«Земельна ділянка за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1 площею 0,0150 використовується ФОП ОСОБА_1 на підставі акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №070790 від 01 вересня 2010 р. (цільове призначення - під розміщення магазину продовольчих товарів).
Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані відділом містобудування та архітектури виконкому Вишневої міської ради, Києво-Святошинської районної адміністрації №37/2010 від 10.06.2010.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 самовільно без затвердженого у встановленому порядку проекту здійснено реконструкцію існуючого магазину, загальною площею 105,7 кв.м., без отримання документу, який дає право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Замовником будівництва не забезпечено здійснення авторського та технічного нагляду при виконанні будівельних робіт з реконструкції існуючого магазину «продуктів харчування» за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1, чим порушено вимоги ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність».
Станом на 24.06.2010 здійснюється експлуатація вищевказаного об'єкту, який не прийнятий в експлуатацію, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». »
Акт містить відмітку про відмову забудовника від його підпису та отримання екземпляру.
На підставі Акту посадовою особою Інспекції складено наступні протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності стосовно ФОП ОСОБА_1:
- №1-Л-З-2506/250 від 25.06.2014, згідно з яким замовником будівництва не забезпечено здійснення авторського нагляду при виконанні будівельних робіт з реконструкції існуючого магазину «продуктів харчування» з надбудовою другого поверху за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1, чим порушено вимоги ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність». Відповідальність за встановлені порушення передбачена п. 8 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»;
- №1-Л-З-2506/249 від 25.06.2014, згідно з яким замовником будівництва не забезпечено здійснення технічного нагляду при виконанні будівельних робіт з реконструкції існуючого магазину «продуктів харчування» з надбудовою другого поверху за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1, чим порушено вимоги ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність». Відповідальність за встановлені порушення передбачена п. 7 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»;
- №1-Л-З-2506/248 від 25.06.2014, згідно з яким земельна ділянка за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1 площею 0,0150 використовується ФОП ОСОБА_1 на підставі акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №070790 від 01 вересня 2010 р. (цільове призначення - під розміщення магазину продовольчих товарів); містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані відділом містобудування та архітектури виконкому Вишневої міської ради, Києво-Святошинської районної адміністрації №37/2010 від 10.06.2010; фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 самовільно без затвердженого у встановленому порядку проекту здійснено реконструкцію існуючого магазину, загальною площею 105,7 кв.м., без отримання документу, який дає право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідальність за встановлені порушення передбачена абз. 4 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»;
- №1-Л-З-2506/247 від 25.06.2014, згідно з яким земельна ділянка за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, АДРЕСА_1 площею 0,0150 використовується ФОП ОСОБА_1 на підставі акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №070790 від 01 вересня 2010 р. (цільове призначення - під розміщення магазину продовольчих товарів); містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видані відділом містобудування та архітектури виконкому Вишневої міської ради, Києво-Святошинської районної адміністрації №37/2010 від 10.06.2010; фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 самовільно без затвердженого у встановленому порядку проекту здійснено реконструкцію існуючого магазину, загальною площею 105,7 кв.м.; станом на 24.06.2014 здійснюється експлуатація вищевказаного об'єкту, який не прийнятий в експлуатацію, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідальність за встановлені порушення передбачена абз. 4 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
Також 25.06.2014 посадовою особою Інспекції на адресу позивача сформовано наступні приписи про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил:
- №С-2506/5, яким вимагається до 25.12.2014 усунути допущені правопорушення відповідно до вимог чинного законодавства, а саме щодо встановлених під час перевірки порушень вимог ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»;
- №С-2506/6, яким вимагається до 25.12.2014 усунути допущені правопорушення відповідно до вимог чинного законодавства, а саме щодо встановлених під час перевірки порушень вимог ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» (щодо незабезпечення здійснення технічного нагляду);
- №С-2506/7, яким вимагається до 25.12.2014 усунути допущені правопорушення відповідно до вимог чинного законодавства, а саме щодо встановлених під час перевірки порушень вимог ст. 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» (щодо незабезпечення здійснення авторського нагляду);
- №С-2506/8, яким вимагається до 25.12.2014 усунути допущені правопорушення відповідно до вимог чинного законодавства, а саме щодо встановлених під час перевірки порушень вимог ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Постановою в.о. начальника Інспекції №3-0807/2-7/10-26/0807/08/04 від 08.07.2014 на підставі протоколу №1-Л-З-2506/250 від 25.06.2014 ФОП ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення, передбаченого п. 8 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 54810,00 грн.
Постановою в.о. начальника Інспекції №3-0807/3-7/10-27/0807/08/04 від 08.07.2014 на підставі протоколу №1-Л-З-2506/249 від 25.06.2014 ФОП ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення, передбаченого п. 7 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 43848,00 грн.
Постановою в.о. начальника Інспекції №3-0807/5-7/10-29/0807/08/04 від 08.07.2014 на підставі протоколу №1-Л-З-2506/248 від 25.06.2014 ФОП ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення, передбаченого абз. 4 п. 4 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 109620,00 грн.
Постановою в.о. начальника Інспекції №3-0807/4-7/10-28/0807/08/04 від 08.07.2014 на підставі протоколу №1-Л-З-2506/247 від 25.06.2014 ФОП ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення, передбаченого абз. 4 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та притягнуто до адміністративно-господарської відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 109620,00 грн.
Вважаючи приведені постанови та приписи протиправними, позивач звернувся до суду.
За позицією Верховного Суду України при розгляді спорів даної категорії підлягають з'ясовуванню питання щодо наявності в діях суб'єкта містобудування складу правопорушення, зокрема, факту закінчення будівництвом відповідного об'єкта, наявності на цей момент встановленого законодавством обов'язку вводити об'єкт в експлуатацію, невведення в експлуатацію та використання об'єкта, закону, який би встановлював відповідальність за невиконання обов'язку із введення в експлуатацію, а також дотримання строків притягнення до публічної відповідальності.
Факт закінчення будівництвом прибудови до приведеної будівлі позивачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи.
При цьому відповідачем жодної інформації щодо дати закінчення будівництвом вказаної прибудови не наведено, тоді як згідно із сформованою позивачем заявою про надання дозволу на виконання будівельних робіт (а.с. 39) строк закінчення будівельних робіт було заплановано на 17.05.2011.
Таким чином, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд вважає, що початком терміну, від якого обраховується строку притягнення до відповідальності, є саме травень 2011 року.
Оскаржуваними постановами позивача притягнуто до відповідальності на підставі низки положень частини 2 статті 2 Закону України №208/94-ВР від 14.10.1994 «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
Водночас, станом на закінчення будівництвом приведеної забудови, Закон України №208/94-ВР від 14.10.1994 мав назву «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» та у статті 1 «Відповідальність за правопорушення у сфері містобудування» не передбачав відповідальності за незабезпечення замовником здійснення технічного чи авторського нагляду.
При цьому Закон України №208/94-ВР від 14.10.1994 у вказаній редакції передбачав відповідальність:
- за проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої проектної документації - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості цих робіт;
- за експлуатацію або використання будинків чи споруд після закінчення будівництва без прийняття їх державними приймальними (технічними) комісіями - у розмірі десяти відсотків вартості виконаних робіт.
Більш того, Закон України №208/94-ВР від 14.10.1994 в редакції, яка була чинна на момент закінчення будівництвом приведеної забудови, не передбачав відповідальності фізичних осіб-підприємців (суб'єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб) за правопорушення у сфері містобудування. Так, відповідно до преамбули цього закону у вказаній редакції цей Закон встановлює відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій всіх форм власності за правопорушення у сфері містобудування і спрямований на посилення державного контролю за забудовою територій, розміщенням і будівництвом об'єктів архітектури, додержанням суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також на захист державою прав споживачів будівельної продукції
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У своєму Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за закріпленим у наведеній статті Конституції України принципом дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто Закон №208/94-ВР від 14.10.1994, зокрема положення частини другої статті 2 щодо накладення штрафу за виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт; експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію; незабезпечення замовником здійснення технічного та/або авторського нагляду, регулює питання відповідальності тих суб'єктів містобудування, які вчинили правопорушення у сфері містобудування, які допустили порушення таких норм до початку їх використання після набрання чинності цим Законом.
Конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає суду підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням.
В контексті хронології правового регулювання спірних відносин поняття «експлуатація не прийнятого в експлуатацію об'єкта», «виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт», «незабезпечення замовником здійснення технічного нагляду», «незабезпечення замовником здійснення авторського нагляду» не можуть тлумачитись як триваючі правопорушення. Змістом таких правопорушень є невиконання визначених законом відповідних обов'язків до завершення будівництвом відповідної забудови та початку її експлуатації. Суспільна небезпека таких правопорушень насамперед полягає не в недотриманні встановленого правопорядку, а в небезпеці, яка може мати місце в результаті відсутності контролю за безпечністю побудованого об'єкта містобудування з початку його використання.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про протиправність застосування відповідачем до спірних відносин положень Закону України №208/94-ВР від 14.10.1994 в редакції, яка була чинна на момент проведення позапланової перевірки та на момент судового розгляду, та притягнення позивача до відповідальності на підставі визначених у такому законі санкцій.
Більш того, суд звертає увагу на те, що статтею 238 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, відповідно до частини першої якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Зі змісту цієї статті випливає, що законодавець встановив граничні строки застосування уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарських санкцій до суб'єктів господарювання за порушення зазначеними суб'єктами встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Фактично у наведеній статті містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть застосовуватися після закінчення одного року з дня вчинення порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема, вчинення правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Другий обмежувальний строк, встановлений у цій статті, полягає у тому, що адміністративно-господарські санкції не можуть бути застосовані пізніше шести місяців з дня виявлення порушення встановлених правил здійснення господарської діяльності уповноваженим органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Таким чином, другий обмежувальний строк у застосуванні адміністративно-господарських санкцій за правопорушення у сфері містобудівної діяльності полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Аналіз приписів наведеної статті дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення суб'єктом господарювання правопорушення у сфері містобудівної діяльності, Інспекція, приймаючи рішення про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, має діяти в межах граничних строків, встановлених частиною першою статті 250 Господарського Кодексу України. Закінчення будь-якого із встановлених зазначеною статтею строків застосування адміністративно-господарських санкцій виключає застосування таких санкцій.
Враховуючи те, що застосований згідно з оскаржуваними постановами штраф є адміністративно-господарською санкцією, такий штраф у разі наявності підстав для його застосування повинен би був застосовуватись у межах строків, визначених статтею 250 Господарського Кодексу України, частина перша якої передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як було встановлено судом, спірне будівництво закінчено у травні 2011 року, тому строк застосування адміністративно-господарських санкцій слід обраховувати починаючи з цієї дати, а отже річний строк для застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення в сфері містобудування закінчився у травні 2012 року.
Отже, відповідачем до позивача застосовано штрафні санкції з порушенням визначеного статтею 250 Господарського кодексу України строку для накладення адміністративно-господарських санкцій.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних постанов, у зв'язку з чим ці постанови підлягають скасуванню, а адміністративний позов задоволенню у відповідній частині.
Розглядаючи вимоги позивача про скасування приписів Інспекції від 25.06.2014 №С-2506/5, №С-2506/6, №С-2506/7 та №С-2506/8, суд зазначає наступне.
За приписами частин 1, 8 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в редакції, яка була чинна на момент завершення будівництвом приведеної будівлі, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.
Аналогічні положення викладені й у чинній редакції цієї норми.
Позивач, заперечуючи експлуатацію зазначеної вище прибудови, посилається виключно на акт депутата Вишневої міської ради Бондаря А.Ю.
Суд не бере до уваги такі твердження позивача та, враховуючи імперативну заборону на експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, вважає вимоги припису №С-2506/5 від 25.06.2014 обґрунтованими.
За приписами частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, яка була чинна на момент завершення будівництвом приведеної будівлі, замовник має право виконувати будівельні роботи після:
1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю) за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;
2) реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності;
3) видачі замовнику відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Чинна редакція приведеної норми надає право виконувати будівельні роботи після:
1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування;
2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності;
3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Доказів виконання позивачем вимог приведеної норми у повному обсязі суду не надано, у зв'язку з чим вимоги припису №С-2506/8 від 25.06.2014 також є обґрунтованими.
За приписами статті 11 Закону України «Про архітектурну діяльність» в редакції, яка була чинна на момент завершення будівництвом приведеної будівлі, під час будівництва об'єкта архітектури здійснюється авторський та технічний нагляд.
Технічний нагляд забезпечується замовником (забудовником) та здійснюється особами, які мають відповідний кваліфікаційний сертифікат.
Авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об'єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими ними особами. Авторський нагляд здійснюється відповідно до законодавства та договору із замовником (забудовником).
У разі виявлення відхилень від проектних рішень, допущених під час будівництва об'єкта архітектури, та відмови підрядника щодо їх усунення особа, яка здійснює авторський або технічний нагляд, повідомляє про це замовника (забудовника) і відповідну інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю для вжиття заходів відповідно до законодавства.
Як докази здійснення авторського та технічного нагляду під час будівництва вказаної прибудови позивачем надано накази про призначення відповідальних осіб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007 №903 «Про авторський та технічний нагляд під час будівництва об'єкта архітектури» затверджено Порядок здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта архітектури та Порядок здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури.
Так, за приписами пунктів 4-5 Порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта архітектури відвідування об'єкта архітектури представниками групи авторського нагляду здійснюється згідно з планом-графіком або за викликом замовника (виходячи з виробничої потреби). У разі коли будівництво триває більш як один рік, план-графік коригується в міру потреби з урахуванням обсягу робіт, запланованого на поточний рік. Результати авторського нагляду фіксуються в журналі, що оформляється генеральним проектувальником у двох примірниках, один з яких зберігається у замовника, а другий - у генерального проектувальника. Представник групи авторського нагляду під час відвідування об'єкта архітектури вносить в обидва, примірники журналу зауваження щодо виявлених відхилень від затвердженого проекту разом з пропозиціями стосовно їх усунення та ознайомлює з ними під розписку відповідального представника підрядника.
Згідно з пунктом 5 Порядку здійснення технічного нагляду під час будівництва об'єкта архітектури особи, що здійснюють технічний нагляд,
1) проводять перевірку:
наявності документів, які підтверджують якісні характеристики конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання, що використовуються під час будівництва об'єкта, - технічного паспорта, сертифіката, документів, що відображають результати лабораторних випробувань тощо;
відповідності виконаних будівельно-монтажних робіт, конструкцій, виробів, матеріалів та обладнання проектним рішенням, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічних умов та інших нормативних документів;
відповідності обсягів та якості виконаних будівельно-монтажних робіт проектно-кошторисній документації;
виконання підрядником вказівок і приписів, виданих за результатами технічного нагляду, державного архітектурно-будівельного контролю та державного нагляду;
2) ведуть облік обсягів прийнятих і оплачених будівельно-монтажних робіт, а також будівельно-монтажних робіт, виконаних з недоліками;
3) проводять разом з підрядником огляд та оцінку результатів виконаних робіт, у тому числі прихованих, і конструктивних елементів;
4) повідомляють підряднику про невідповідність виробів, матеріалів та обладнання вимогам нормативних документів;
5) оформляють акти робіт, виконаних з недоліками;
6) беруть участь у проведенні перевірки:
робочою комісією якості окремих конструкцій і вузлів, будівельно-монтажних робіт усіх видів, відповідності змонтованого спецобладнання, устатковання і механізмів технічним умовам;
органами державного нагляду та архітектурно-будівельного контролю;
7) виконують інші функції, пов'язані з технічним наглядом на відповідному об'єкті.
Жодного доказу на підтвердження виконання положень приведених Порядків особами, відповідальними за здійснення авторського та технічного нагляду, позивачем не надано. Отже, вимоги приписів Інспекції від 25.06.2014 №С-2506/6 та №С-2506/7 також є обґрунтованими та підлягають виконанню позивачем.
При цьому щодо тверджень позивача про відсутність у відповідача повноважень на визначення категорій складності об'єктів будівництва та виключну компетенцію у даному питанні проектних організацій та замовника будівництва, суд зазначає, що у випадках, коли проектна документація на об'єкт будівництва відсутня чи об'єкт їй не відповідає, віднесення такого об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності належить до компетенції органу державного архітектурно-будівельного контролю, а саме Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних органів.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до положень статей 69, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Статтею 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності та обґрунтованості оскаржуваних постанов не доведено.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи встановлену судом протиправність оскаржуваних постанов та обґрунтованість оскаржуваних приписів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Під час розгляду даної справи судом взято до уваги правову позицію Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладену в постановах від 04.03.2014 у справі №21-433а13, від 27.05.2014 у справі №21-126а14.
Згідно з частиною третьою статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 08 липня 2014 року №03-0807/4-7/10-28/0807/08/04, №0807/3-7/10-27/0807/08/04, №0807/2-7/10-26/0807/08/04 та №0807/5-7/10-29/0807/08/04.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Спиридонова В.О.