Справа № 22-ц 385/08           Головуючий в 1 інстанції - Волкова Н.Ю.,

Категорія 12    Доповідач Ігнатова Л.Є.

УХВАЛА

Іменем України

5 березня 2008 року   Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: Маширо О.П.,

суддів: Ігнатової Л.Є., Біляєвої О.М.,

при секретарі:  Маслакової М.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського міського суду Донецької області від 12 листопада 2007 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

встановив:

ОСОБА_1 в серпні 2007 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, про стягнення боргу за договором позики, зазначав, що 23.01.2007 року уклав з відповідачкою угоду про позику грошових коштів на суму 7260 доларів США, що еквівалентно 36663 грн., про що ними був укладений договір позики, згідно якого відповідачка зобов'язалась повернути гроші до 23 липня 2007 року.

В зв'язку з тим, що відповідачка не повернула борг в зазначений термін, він просив суд стягнути з ОСОБА_2 борг та судові витрати.

Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 12 листопада 2007 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики в сумі 36663 грн. задоволено. Також стягнуті понесені витрати на сплату судового збору у сумі 366, 63 грн., на сплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн., а всього стягнуто 37059, 63 грн.

В апеляційній скарзі відповідачка просить рішення суду змінити та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково на суму 11615 грн., еквівалентну 2300 доларів США, в іншій частині позовних вимог -відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2 зазначила, що суд неповно з'ясував обставини справи, які мають значення для справи та які суд вважає   встановленими,   що   висновки   суду   не   відповідають   фактичним

обставинам справи. Суд не звернув уваги на її доводи, що вона отримала від позивача лише 2300 доларів США і у два етапи: 23.06.2006 року - 1200 доларів США та 22.08.2006 року 1100 доларів США. Ця сума боргу була узята під 12% від суми боргу за кожний місяць. Такі умови договору її задовольняли і до листопада 2006 року нею виконувались. В подальшому вона не могла виконувати умови договору - сплачувати відсотки за договором позики. За прострочені місяці по сплаті процентів позивач став нараховувати їй 12% на суму основного боргу та на невиплачені відсотки з вересня 2006 року, що є неправильним і ці умови для неї є „кабальними". На ці обставини суд не звернув уваги. Також судом безпідставно були узяті до уваги ствердження позивача, що 23.01.2007 року він давав їй у борг ще 3206 доларів США. Таку суму боргу вона не могла узяти, оскільки не могла повернути основний борг - 2300 доларів США. Вважає, що суд не дав належну оцінку цім обставинам.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню і підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального ї процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позикодавцеві грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів (суму позики).

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відносини за договором позики між сторонами розпочалися ще в червні 2006 року. Відповідачка позичала у позивача у червні 2006 року 1200 доларів США, у серпні - 1100 доларів США, домовившись про сплату відсотків кожного місяця за користування кредитом у розмірі 12% від позиченої суми, що оформлювалося договором за допомогою простої письмової форми. Такі умови договору влаштовували обидві сторони. Час від часу договір переписували згідно досягнутої між ними угоди та в залежності від виконання умов договору, включали належні до сплати згідно договору та фактично не сплачені відсотки по користуванню кредитом у суму договору позики. Цей факт визнано сторонами. Останній раз між сторонами був оформлений письмовий договір позики на суму 7260 доларів США, датований 23.01.2007 року, який був написаний власноручно ОСОБА_2 та підписаний нею та ОСОБА_1, згідно якому ОСОБА_1 фактично передав у власність ОСОБА_2   23.01.2007 року 7260 доларів США,   про що свідчить

договір позики, згідно якому відповідачка зобов'язалась повернути кошти позивачу до 23.08.2007 року.(а.с.3)

Ці обставини відповідачка в судовому засіданні не спростовувала, а навпаки підтвердила.

У зазначений у договорі позики строк відповідачка не повернула позивачу борг, тобто не виконала взяті на себе обов"язки по вказаній угоді.

При таких обставинах, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги відносно стягнення з відповідачки суми боргу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Апеляційний суд вважає, що такий висновок суду є правильним, він відповідає вимогам діючого законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Суд дав відповідну оцінку наведеним доводам відповідачки в тій частині, що вона насправді брала грошові кошти у ОСОБА_1а в меншому розмірі і обгрунтовано не взяв їх до уваги, оскільки згідно до вимог ст. 1051 ЦК України, відповідачка не надала суду достатніх та достовірних доказів цього факту.

Постановлене у справі судове рішення є законним й обґрунтованим, воно ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Інші наведені в скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, . Крім того ці доводи скарги необгрунтовані й правильність висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд , -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Кіровського міського суду Донецької області від 12 листопада 2007 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.