Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 жовтня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді Оніпко О.В., суддів - Собіни І.М.., Максимчук З.М.
секретар судового засідання - Демчук Ю.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" - Кобець Р.Ю. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 липня 2014 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія" ВУСО" до ОСОБА_3 про відшкодування в порядку регресу майнової шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17.07.2014 р. ПрАТ „Страхова компанія "ВУСО" відмовлено в позові про відшкодування в порядку регресу майнової шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
В поданій на рішення апеляційній скарзі представник ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" вказує, що воно є незаконним, постановленим з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що в свою чергу призвело до порушення принципів законності та обґрунтованості, встановлених статтею 213 ЦПК України.
Зазначає, що відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували ті обставини, що він письмово повідомив ПрАТ "СК"ВУСО" протягом трьох робочих днів з моменту ДТП, натомість він посилається на довідку вихідних дзвінків та свідчення свідка, які лише доводять те, що ОСОБА_3 не повідомив страхову компанію належним чином. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку про її задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 липня 2012 року між ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" (страховиком) та ОСОБА_3 (страхувальником) було укладено договір (поліс №АВ/6842461) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строк дії якого - з 05.07.2012 р. по 04.07.2013 р. включно. Забезпеченим транспортним засобом за договором був легковий автомобіль марки ВАЗ 210430-20, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.9).
____________________________________________________________________________________________________________
Справа № 569/44/14-ц Головуючий суддя 1 інстанції: Кухарець В.М.
Провадження № 22-ц787/1977/2014 Суддя-доповідач : Оніпко О.В.
27 липня 2012 року о 18 год. 30 хв. по вул. Єричній в с. Прибережне Білгород-Дністровського району Одеської області стався страховий випадок - дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок якої була заподіяна майнова шкода третій особі - ОСОБА_5, який керував легковим автомобілем марки TOYOTA AVENSIS, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с.5 - 7).
Постановою Рівненського міського суду від 22.08.2012 р. ОСОБА_3 був визнаний винним в порушенні пункту 13.1 Правил дорожнього руху та притягнутий до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с.8).
У зв'язку з наведеним, страховик - ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО", відповідно до лімітів його відповідальності, передбачених договором від 05.07.2012 р. №АВ/6842461, відшкодував у порядку, встановленому Законом України від 01 липня 2004 року №1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого ОСОБА_5, сплативши йому 28.12.2012 р. 11631грн. 56 коп., на підставі поданої потерпілим страховику заяви від 03.08.2012 р., звіту №576015 від 08.10.2012 р. про розрахунок суми страхового відшкодування, а також страхового акту від 28.12.2012 р. №4838-24 (а.с.10, 11, 27 - 31).
08.01.2014 р. ПрАТ "Страхова компанія «ВУСО» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої в результаті ДТП ( в порядку регресу) та посилаючись на вимоги ч.1 ст.1191 ЦК України та ст.ст.33, 38 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", просило стягнути з відповідача в порядку регресу виплачену ним суму страхового відшкодування - 11 631 грн.56 коп., оскільки ОСОБА_3 не було подано страховику письмове повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка.
Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 після настання дорожньо-транспортної пригоди невідкладно по телефону повідомив позивача про настання страхового випадку, як це передбачено законом і умовами договору страхування №АВ/6842461 від 05.07.2012 р., а позивач не надав суду документального підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_3 не звертався до ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" з письмовим повідомленням встановленого зразка про ДТП, зокрема й за місцем розташування філії чи іншого відокремленого підрозділу страхової компанії в м. Рівне.
На підтвердження належного повідомлення відповідачем страховика про ДТП, суд 1-ї інстанції посилається на інформацію №1400 від 04.06.2014 р., надану ПАТ "Укртелеком" (а.с.64), згідно з якою 27.07.2012 р. з телефонного номеру НОМЕР_3, належного ОСОБА_3 на телефонний номер 0-800-503-773, зазначений у полісі, було здійснено два вхідних дзвінки: о 18:38:43 год. тривалістю 402 секунди та о 20:06:26 год. тривалістю 46 секунд. Однак, з таким висновком суду 1-ї інстанції погодитись не можна, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Частиною 1 ст. 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» врегульовано виключний перелік підстав, за якими у страховика після виплати страхового відшкодування виникає право подати регресний позов до страхувальника, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.
Відповідно до абзацу "ґ" пп. 38.1.1 п. 38.1 вказаного Закону, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у пп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 цього Закону, згідно з якими, учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди.
Разом з тим, п.п. 33.1.4. п.3.1 Закону визначено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 12.02.2014 р. у справі № 6-1цс14, неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 ст. 33 та підпунктів 38.1 ст. 38 вказаного Закону, після внесених до них змін Законом України від 17.02.2011р. № 3045-У1 « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування», не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо - транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.
Згідно з вимогами ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Посилання місцевого суду на інформацію за № 1400 від 04.06.2014 р., надану ПАТ «Укртелеком» та на показання свідків, які ствердили, що ОСОБА_3 повідомив страховика про ДТП за участю його автомобіля телефоном, не свідчать про виконання відповідачем вимог вказаного Закону та не є повідомленням із дотриманням умов та строків, встановлених Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Документальних доказів про поважність причин неможливості подати страховику таке повідомлення, відповідач суду не надав.
За наведених обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що місцевим судом при вирішені справи не враховано невиконання відповідачем зобов'язання та не повідомлено ним у встановленому порядку (письмово за відповідним зразком) страховика про ДТП, що є підставою для відшкодування страхувальником в порядку регресу виплаченого позивачем страхового відшкодування у розмірі 11 631, 56 грн.
Виходячи з наведеного, рішення суду 1-ї інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі - про задоволення позову ПрАТ"Страхова коммпанія «ВУСО» у повному обсязі.
Також, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати у сумі 351,20 грн.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника позивача приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" - Кобець Романа Юрійовича - задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду від 17 липня 2014 року - скасувати.
Позов приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" до ОСОБА_3 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" 11 631 (одинадцять тисяч шістсот тридцять одну) грн. 56 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 351 (триста п'ятдесят одну) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий
Судді