АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/1840/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/3016/14

Головуючий у 1-й інстанції Крекотень С. А.

Доповідач Прядкіна О. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Прядкіної О.В.,

Суддів: Бутенко С.Б., Панченка О.О.

При секретарі: Кальник А.М.,

За участю позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 12 серпня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою. Посилалась на те, що за час проживання у шлюбі з 03.08.1997 року по 28.11.2011 року подружжям нажите спільне майно, яке ОСОБА_1 просила поділити, дотримуючись принципу рівності часток.

Уточнивши позовні вимоги, остаточно просила поділити автомобіль ВАЗ 2107 (1997 року випуску, № кузова НОМЕР_2), державний номерний знак НОМЕР_1, дата реєстрації 28.11.2001 року, пилораму, що знаходиться в с. Вирішальне Лохвицького району Полтавської області, виділивши їй 1/2 частину спільно нажитого майна. Замість частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль та пилораму просила суд присудити їй грошову компенсацію у відповідності до вартості, визначеної судовою товарознавчою експертизою.

Просила також визнати за нею право власності на ? частину будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 12 серпня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Поділено між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 спільно нажите в шлюбі майно на дві рівні частини, а саме автомобіль ВАЗ 2107 (1997 року випуску, № кузова НОМЕР_2), державний номерний знак НОМЕР_1, дата реєстрації 28.11.2001 року; пилораму, що знаходиться в с. Вирішальне Лохвицького району Полтавської області дотримуючись принципу рівності часток, тобто виділивши ОСОБА_1 1/2 частину спільно нажитого майна. Замість частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль та пилораму стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в сумі 20 538,70 грн. (11940,70 грн. за автомобіль, та 8643 грн. за пилораму); розділено в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 на дві рівні частини; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину жилого будинку розташованого АДРЕСА_1

Стягнуто з ОСОБА_4 340,48 грн. судового збору в дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати : 229,40 грн. судового збору та 2000 грн. витрат пов'язаних з розглядом справи.

Рішення оскаржив ОСОБА_4, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким поділити в рівних долях між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 спільно нажите в шлюбі майно - автомобіль ВАЗ 2107 (1997 року випуску, № кузова НОМЕР_2), державний номерний знак НОМЕР_1 та будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 шляхом визнання за кожним із сторін по справі по ? частці права власності. В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували в шлюбі з 03.08.1997 року по 28.11.2011 року.

Під час перебування у шлюбі подружжя ОСОБА_4 набуло на праві спільної сумісної власності нерухоме та рухоме майно.

Так, згідно договору купівлі-продажу від 24 січня 2000 року ОСОБА_4 є власником жилого будинку з допоміжними господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Як вбачається з висновку судової будівельно-технічної експертизи від 10 квітня 2014 року, розподіл в натурі будинку за вказаною адресою неможливий.

Крім того, ОСОБА_4 є власником автомобіля ВАЗ2107 (1997 року випуску, № кузова НОМЕР_2), державний номерний знак НОМЕР_1 та Toyota Corolla держ.номер НОМЕР_3, 2008 р. випуску (а.с. 7-8). Позивач відмовилась від вимог про розподіл автомобіля Toyota ( а.с.92).

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив з того, що майно, набуте подружжям за час перебування в шлюбі, підлягає поділу між сторонами у рівних частинах, а так як, автомобіль та пилораму поділити неможливо без втрати цільового призначення суд стягнув з відповідача грошову компенсацію.

При цьому, вирішуючи питання щодо розподілу пилорами, суд першої інстанції керувався показами позивачки та свідків про те, що у 2006р. ОСОБА_4 придбав обладнання стрічкової пилорами та орендує приміщення у с.Вирішальне, займаючись підприємницькою діяльністю по столярних роботах.

Однак колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду.

Застосовуючи до спірних правовідносин ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно пилорами, суд повинен був встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Згідно з договором від 01.11.2012 року суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 уклав з Державним підприємством «Дослідне господарство «ВИРІШАЛЬНЕ» Національної академії аграрних наук України договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до якого орендодавець передав орендарю в строкове платне користування нежитлове приміщення пилорами площею 241,8 кв.м., яке розміщене за адресою Лохвицький район, с. Вирішальне, вул. Леніна,3-з (а.с.174-180).

Відповідно до ст. 59 СК України той з подружжя, який є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей.

Одним із видів розпорядження власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності.

Порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним майном визначено у ст. ст. 63, 65 СК України.

Водночас відповідно до ст. 59 СК України той з подружжя, який є власником майна, визначає режим володіння та користування ним з урахуванням інтересів сім'ї, насамперед дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 ЦК України, фізична особа - підприємець, яка перебуває у шлюбі, відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм особистим майном і часткою у праві спільної сумісної власності подружжя, яка належатиме їй при поділі цього майна. На підставі цього положення, а також норм ст. ст. 57, 61 СК України слід дійти висновку про те, що майно фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший з подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Крім цього, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові № 6-79цс13 від 2 жовтня 2013 року, майно фізичної особи - підприємця, яке придбане та використовується в його підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку, слід розглядати як його особисту приватну власність, відповідно до ст. 57 СК України, а не як об'єкт спільної сумісної власності подружжя, який підпадає під регулювання ст. ст. 60, 61 СК України.

Вирішуючи спір, суд не врахував, що, купуючи під час шлюбу майно як фізична особа-підприємець для здійснення підприємницької діяльності, ОСОБА_4 діяв виключно як суб'єкт господарювання у процесі здійснення ним господарської діяльності.

Отже, майно фізичної особи-підприємця, яке придбане та використовується в її підприємницькій діяльності з метою одержання прибутку, слід розглядати як її особисту приватну власність, а не як об'єкт спільної сумісної власності подружжя.

За таких обставин рішення районного суду в частині розподілу пилорами підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 в її розподілі.

Що стосується розподілу автомобіля ВАЗ 2107, то колегія суддів виходить з положень ч.ч.4 та 5 ст. 71 СК України про те, що при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в разі, якщо речі є неподільними, присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Однак, ОСОБА_4 відповідна сума на рахунок суду не внесена, позивачем не заявлено вимог про припинення за нею права власності на частину цього майна та місце знаходження автомобіля не встановлено.

У зв"язку з цим слід визнати право власності по ? частині за кожним з подружжям на автомобіль ВАЗ 2107, а рішення районного суду в цій частині скасувати.

Рішення суду першої інстанції в частині розподілу будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 сторонами не оскаржується і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303,307, 309 ч.1 п.4,316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 12 серпня 2014 року скасувати в частині розподілу між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 спільно нажитого в шлюбі майна -автомобіля ВАЗ 2107 (1997 року випуску, № кузова НОМЕР_2), державний номерний знак НОМЕР_1, дата реєстрації 28.11.2001 року та пилорами, ухваливши в цій частині нове рішення.

Визнати за ОСОБА_4 і ОСОБА_1 право власності по ? частині за кожним з подружжям на автомобіль ВАЗ 2107 (1997 року випуску, № кузова НОМЕР_2), державний номерний знак НОМЕР_1, дата реєстрації 28.11.2001 року.

Відмовити ОСОБА_1 в розподілі пилорами.

В іншій частині рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 12 серпня 2014р. залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

СУДДІ: