Справа № 22-Ц-835

                                                                    

Головуючий в 1 інстанції Подрєзова Г.О.

Категорія 13                                                                                  

Доповідач Лащенко В.Д.

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

1 квітня   2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі: головуючого - Лащенка В.Д. суддів - Корзаченко І.Ф.,  Червінко К.С.  при секретарі - Шешко О.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою державного комунального підприємства „Білоцерківська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 4 грудня 2007 року у справі за позовом ДКП „Білоцерківська міська ШЕД" до ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  треті особи ОСОБА_5,  виконавчий комітет Білоцерківської міської Ради Київської області,  про визнання недійсним договору дарування частини квартири,  визнання права власності та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням,  за зустрічними позовами ОСОБА_1 до ДКП «Білоцерківська міська ШЕД»,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про визнання недійсним договору міни квартири,  визнання права власності на квартиру,  ОСОБА_2 до ДКП «Білоцерківська міська ШЕД» про визнання недійсним договору міни квартири,  ОСОБА_3 до ДКП «Білоцерківська міська ШЕД»,  ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору міни квартири та визнання права власності на частину квартири,

 

встановила:

 

У лютому 2007 року ДКП „Білоцерківська міська ШЕД" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1.,  ОСОБА_2. про визнання недійсним договору дарування частини квартири,  визнання права власності та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.  Свої вимоги мотивували тим,  що на підставі договору обміну квартир,  посвідченого нотаріально 6 серпня 1998 року,  укладеного між ОСОБА_2. та ДКП „Білоцерківська міська ШЕД",  позивач передав ОСОБА_2. квартируАДРЕСА_1,  а ОСОБА_2. передала позивачу квартиру АДРЕСА_2. Після укладання договору в квартирі залишалися проживати ОСОБА_1. та її неповнолітня дитина.

В січні 2004 року ОСОБА_1. звернулася з позовної заявою до Білоцерківського державного комунального підприємства „Білоцерківська міська ШЕД" та ОСОБА_2. про визнання цього договору обміну кварти недійсним.  Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 23 червня 2004

 

року позов було задоволено,  визнано недійсним договір обміну квартир АДРЕСА_2 на квартиру АДРЕСА_1. Також визнано за ОСОБА_1,  право власності на 1\2 частину спірної квартири АДРЕСА_2 як на спадкове майно після смерті батька, ОСОБА_3.,  померлого ІНФОРМАЦІЯ_1

На підставі вказаного рішення суду ОСОБА_1. зареєструвала за собою право власності на 1\2 частину спірної квартири,  а іншу 1\2 частину квартири отримала у власність від ОСОБА_2. на підставі договору дарування,  посвідченого 8 грудня 2005 року державним нотаріусом.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 6 березня 2006 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 23 червня 2004 року скасовано і справу направлено на новий розгляд до того ж суду,  а ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 22 травня 2006 року позов ОСОБА_1,  залишено без розгляду.

З урахуванням зазначеного договір обміну квартир є дійсним,  а правова підстава,  з якої відповідачка ОСОБА_1,  зареєструвала за собою право власності на 1\2 частину квартири,  відпала.

Оскільки на час укладання договору дарування 1\2 частини квартири ОСОБА_2. не була її власником,  такий договір є недійсним.

ОСОБА_1. у березні 2007 року звернулася до суду із зустрічним позовом до державного комунального підприємства „Білоцерківська ШЕД",  ОСОБА_2. про визнання недійсним договору міни,  визнання права власності на квартиру. Вимоги мотивувала тим,  що квартираАДРЕСА_2 належала її батькам,  ОСОБА_2. та ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько,  ОСОБА_3. Оскільки вона постійно проживала в спірній квартирі,  вважає,  що прийняла спадщину після його смерті,  а саме 1\2 частину квартири. 6 серпня 1998 року ОСОБА_2. без її відома та згоди,  уклала з ДКП „Білоцерківська ШЕД" договір міни належної їм квартири на квартируАДРЕСА_1

Враховуючи те,  що ОСОБА_2. 8 грудня 2005 року подарувала 1\2 частину квартири,  а іншу 1\2 частину вона успадкувала після смерті батька,  просила визнати недійсним договір міни квартири та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 19 квітня 2007 року до участі в справі в якості третьої особи залучена Гризовська Ю.В.

В подальшому ОСОБА_1. уточнила позовні вимоги,  просила визнати недійсним договір міни в частині обміну належної їй 1\6 частини квартири,  встановити факт прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_3.,  визнавши право власності на 1\6 частину квартири АДРЕСА_2

В червні 2007 року з позовної заявою до ДКП „Білоцерківська ШЕД",  ОСОБА_2.,  ОСОБА_1. звернувся ОСОБА_3,  який посилався на те,  що після смерті батька, ОСОБА_3.,  відкрилася спадщина на 1\2

 

частину квартири,  яка належала батькам на праві спільної сумісної власності. Він успадкував після смерті батька 1\6 частину квартири разом з сестрою ОСОБА_1. та матір"ю,  ОСОБА_2. Просив визнати недійсним договір міни квартири від 6 серпня 1998 року,  укладеного міжОСОБА_2. та Білоцерківською ШЕД в частині обміну належної йому частки,  встановити факт прийняття спадщини після смертіОСОБА_3.,  визнати за ним право власності на 1\6 частину квартири АДРЕСА_2

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 3 липня 2007 року позовні заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_1. залишити без розгляду.

В липні 2007 року ОСОБА_1. звернулася із зустрічною позовною заявою до ДКП „Білоцерківська ШЕД",  ОСОБА_2.,  ОСОБА_3 про визнання недійсним договору міни квартири від 6 серпня 1998 року,  укладеного між ОСОБА_2. та Білоцерківською ШЕД в частині обміну належної їй 1\6 частини квартири,  встановити факт прийняття спадщини після смерті батька, ОСОБА_3.,  встановити за нею право власності на 1\6 частину квартири.

В липні 2007 року ОСОБА_2. звернулася до суду з позовом до ДКП „Білоцерківська ШЕД" про визнання недійсним договору міни житла від 6 серпня 1998 року на підставі +вимог  ст.  48 ЦК України.

З аналогічними позовними вимогами в липні 2007 року звернувся і ОСОБА_3

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 4 грудня 2007 року ДКП „Білоцерківська ШЕД" в задоволені позову відмовлено.

ОСОБА_2.,  ОСОБА_3 в задоволені позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_1. до ДКП „Білоцерківська ШЕД",  ОСОБА_2. про визнання недійсним договору міни квартири,  визнання права власності на квартиру задоволено.

Постановлено визнати частково недійсним договір обміну квартири АДРЕСА_2 таАДРЕСА_1 від 6 серпня 1998 року між ОСОБА_2. та ДКП „Білоцерківська ШЕД",  допустивши повернення однієї сторони в попереднє становище.

За ОСОБА_1. визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2

В апеляційній скарзі ДКП „Білоцерківська ШЕД" просить скасувати рішення суду,  посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог cm. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

 

Відмовляючи ДКП „Білоцерківська ШЕД" в позові про визнання недійсним договору дарування частини квартири,  визнання права власності,  усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1. про визнання недійсним договору міни квартири,  визнання права власності на квартиру,  суд першої інстанції виходив з наступного.

Квартира АДРЕСА_2 належала ОСОБА_2. на підставі свідоцтва про право власності,  виданого виконкомом Білоцерківської міської ради 6 серпня 1998 року. Відповідно договору міни від 6 серпня 1998 року ОСОБА_2. передала Державному комунальному підприємству „Білоцерківська шляхово-експлуатаційна дільниця" вказану квартиру,  а отримала квартиру заАДРЕСА_1

Оскільки ОСОБА_2. внесла повністю пайовий внесок за квартиру у період шлюбу з ОСОБА_4.,  квартираАДРЕСА_2належала подружжю на праві спільної сумісної власності. Після смерті в 1994 роціОСОБА_3. спадщину прийняли його дружина ОСОБА_2. та його діти: ОСОБА_1. та ОСОБА_3 З урахуванням того,  що стороною за договором міни була тільки ОСОБА_2.,  така угода є недійсною. Оскільки квартираАДРЕСА_1 продана ОСОБА_2. після укладання договору міни,  який визнається недійсним,  повертається в попереднє становище лише одна сторона за угодою - ОСОБА_2.,  так як майно не може бути витребуваним від добросовісного набувача,  яким є ОСОБА_5

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. суд виходив з того,  що вона довела позовні вимоги щодо прийняття нею спадщини,  визнання недійсним договору міни квартири та повернення однієї сторони в початкове становище,  а також щодо визнання за нею права власності на квартиру,  з урахуванням того,  що 1\2 частина квартири їй належить на підставі договору дарування,  а інша частину квартири вона прийняла у спадщину після смерті батька. При цьому ОСОБА_1. не пропустила строку позовної давності.

З такими висновками суду не можна погодитися,  оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи та судом неправильно застосовані норми матеріального права.

З матеріалів справи вбачається,  що ОСОБА_2. за договором міни отримала квартиру за АДРЕСА_1 та передала позивачу квартиру за АДРЕСА_2 Вказаний договір укладено 6 серпня 1998 року. Належну їй на підставі договору міни квартиру за АДРЕСА_1 ОСОБА_24 вересня 1999 року продала ОСОБА_5. ,  про що свідчить нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу.

В січні 2004 року ОСОБА_1. звернулася з позовної заявою до Білоцерківського державного комунального підприємства „Білоцерківська міська ШЕД" та ОСОБА_2. про визнання цього договору обміну кварти недійсним.  Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 23 червня 2004 року позов було задоволено,  визнано недійсним договір обміну квартир АДРЕСА_1на квартиру АДРЕСА_1. Також визнано за ОСОБА_1,  право власності на 1\2 частину спірної квартири АДРЕСА_2 як на спадкове майно після смерті батька, ОСОБА_3.,  померлого ІНФОРМАЦІЯ_1

На підставі вказаного рішення суду ОСОБА_1. зареєструвала за собою право власності на 1\2 частину спірної квартири,  а іншу 1Y2 частину квартири отримала у власність від ОСОБА_2. на підставі договору дарування,  посвідченого 8 грудня 2005 року державним нотаріусом.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 6 березня 2006 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 23 червня 2004 року скасовано і справу направлено на новий розгляд до того ж суду,  а ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду від 22 травня 2006 року позов ОСОБА_1,  залишено без розгляду.

Відповідно до ч. 1  ст.  1212 ЦК України особа,  яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави,  зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді,  коли підстава,  на якій воно було набуте,  згодом відпала.

Оскільки рішення суду,  відповідно до якого визнано недійсним договір міни та за ОСОБА_1. визнано право власності на 1\2 частину спірної квартири скасовано,  а позов залишено без розгляду,  відсутні підстави вважати,  що остання набула право власності на спірну квартиру правомірно. Договір дарування частини квартири від 8 грудня 2005 року,  відповідно до якого ОСОБА_2. подарувала ОСОБА_1. 1\2 частину квартири є недійсним згідно  ст.  203 ЦК України,  оскільки відповідно до вимог  ст.  317 ЦК України тільки власникові належить права володіння,  користування та розпорядження своїм майном.  ОСОБА_2. за договором міни передала спірну квартиру позивачу,  а рішення суду,  на підставі якого вказана угода визнана недійсною,  скасовано,  тому були відсутні підстави для укладання договору дарування.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_1. про визнання недійсним договору міни суд неправильно застосував норми матеріального права. Відповідно до вимог  ст.  71 ЦК України (1963р) загальний строк для захисту права за позовом особи,  право якої порушено (позовна давність),  встановлюється в три роки. Згідно  ст.  80 ЦК України (1963р) закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

З матеріалів справи вбачається,  що ОСОБА_1. звернулася із зустрічним позовом про визнання недійсним договору міни від 6 серпня 1998 року тільки в липні 2007 року. Поважних причин,  за яких вона пропустила строк позовної давності,  колегія суддів не вбачає.

Підстав вважати,  що вона не знала чи не могла знати про те,  що її мати,  ОСОБА_2. отримала свідоцтво про право власності на спірну квартиру і уклала 6 серпня 1998 року з позивачем договір обміну квартир,  колегія суддів не вбачає. Та обставина,  що ОСОБА_1. в січні 2004 року вже зверталася з такими вимогами і її позовна заява ухвалою суду від 22 травня 2006 року залишена без розгляду,  відповідно до ч.1  ст.  265 ЦК України не зупиняє перебігу позовної давності. Крім того таке звернення відбулося після спливу

 

строку позовної давності. В самій позовній заяві від 27 січня 2004 року ОСОБА_1. не зазначала,  що їй не було відомо про укладання ОСОБА_2. договору міни квартир.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасувати рішення суду в частині відмови в задоволені позовних вимог ДКП „Білоцерківська міська ШЕД" про визнання недійсним договору дарування частини квартири,  визнання права власності та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1. про визнання недійсним договору міни квартири,  визнання права власності на квартиру і ухвалити нове рішення,  яким задовольнити позовні вимоги ДКП „Білоцерківська міська ШЕД" про визнання недійсним договору дарування частини квартири. Відповідно до вимог  ст.   ст.  392 ЦПК України позивач має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном та визнання права власності,  якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За таких обставин за позивачем необхідно визнати право власності на спірну квартиру та виселити ОСОБА_1. разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_6,  яка зареєстрована та проживає в цій квартирі.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позову ОСОБА_2. та ОСОБА_3 сторонами не оскаржено.

Керуючись  ст.  ст.  307,  308,  309 ЦПК України,  колегія суддів,

 

вирішила:

 

Апеляційну скаргу державного комунального підприємства „Білоцерківська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 4 грудня 2007 року в частині відмови в задоволені позовних вимог ДКП „Білоцерківська міська ШЕД" про визнання недійсним договору дарування частини квартири,  визнання права власності та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору міни квартири,  визнання права власності на квартиру,  скасувати,  ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ДКП „Білоцерківська міська ШЕД" до ОСОБА_1,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  треті особи ОСОБА_5,  виконавчий комітет Білоцерківської міської Ради Київської області,  про визнання недійсним договору дарування частини квартири,  визнання права власності та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом виселення задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування,  посвідчений 8 грудня 2005 року державним нотаріусом Першої Білоцерківської державної нотаріальної контори за   реєстровим  НОМЕР_1,    відповідно   до   якого  ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_11\2 частину квартири АДРЕСА_2

Визнати за державним комунальним підприємством „Білоцерківська міська шляхово-експлуатаційна дільниця" право власності на квартиру АДРЕСА_2

Виселити з кв. АДРЕСА_2ОСОБА_1 разом з неповнолітньоюОСОБА_6 без надання іншого жилого приміщення.

ОСОБА_1в позові до ДКП «Білоцерківська міська ШЕД»,  ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про визнання недійсним договору міни квартири,  визнання права власності на квартиру - відмовити.

В іншій частині рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.