Справа № 2-666/08

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2008 року                                                Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Чорнобук В.І.

при секретарі - Віткалові А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії по трудових спорах Національного гірничого університету, Національного гірничого університету, про скасування рішення Комісії по трудовим спорам, стягнення матеріальної допомоги та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в

16 липня 2007 р. позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що вона пропрацювала на посаді викладача в Національному гірничому університеті  з 05 вересня 1985 року по 30 червня 2007 року.

28 жовтня 1987 року, після захисту дисертації, позивачу була присуджена вчена ступень кандидата історичних наук.

27 вересня 1990 року позивачу було присвоєно вчене звання доцента по кафедрі соціально політичних наук.

09 січня 2002 року позивач звільнилася з університету для оформлення наукової пенсії. Матеріальну допомогу, передбачену діючим законодавством України на той момент вона не отримала в зв'язку з припиненням дії ч. 10 ст. 24 ЗУ «Про наукову та науково-технічну діяльність» відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2002 рік» від 20 грудня 2001 року.

З 14 січня 2002 року позивач була прийнята на роботу за строковим трудовим договором. З 01 жовтня 2002 року по 30 червня 2004 року позивач працювала на умовах контракту, а з 01 липня 2004 року з нею був продовжений контракт до 30 червня 2007 року.

27.03.2007 року позивач звернулася до ректора НГУ академіка НАН України професора Півняка Г.Г. з проханням виплатити їй матеріальну допомогу у розмірі 6 місячних посадових окладів, яка передбачена діючим законодавством України і яку при оформленні в 2002 році наукової пенсії вона не отримала, але їй в цьому було відмовлено.

З такою позицією адміністрації НГУ позивач не могла погодитися, тому змушена була 30.05.2007 року звернутися до КТС НГУ з заявою, в якій просила виплатити їй матеріальну допомогу в розмірі 6 місячних посадових окладів.

26.06.2007 року КТС НГУ прийняла рішення №1-06/07, яким позивачу у задоволенні її заяви було відмовлено. З цим рішенням позивач була ознайомлена 03.07.2007 року.

30.06.2007 року позивач була звільнена в зв'язку з закінченням дії контракту. Бухгалтерія НГУ провела з нею належні розрахунки, відділ кадрів повернув їй трудову книжку, але гарантованої державою матеріальної допомоги вона не отримала.

Позивач також вважає, що відповідачі своїми неправомірними рішеннями-відмовами в задоволенні її законних вимог, завдали їй моральну шкоду, яку вона оцінює в 2000, 00 грн..

Просила суд скасувати рішення Комісії по трудовим спорам Національного гірничого університету від 26.06 2007 року №1-06/07, яким відмовлено їй в задоволенні її заяви про сплату матеріальної допомоги в розмірі 6 посадових окладів (ставок) та стягнути з розрахункового рахунку Національного гірничого університету суму матеріальної допомоги за розрахунками бухгалтерії НГУ на момент прийняття судом рішення та суму 2000, 00 грн., в якості відшкодування за моральну шкоду.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала, пояснивши, що п. 22 ст. 55 ЗУ «Про державний бюджет України на 2002 рік» від 20.12.2001 року передбачає зупинення на 2002 рік дії ст. 24 ЗУ «Про наукову та науково-технічну діяльність» в частині виплати грошової допомоги при виході на пенсію, в зв'язку з чим позивачу не була виплачена матеріальна допомога. Що стосується відшкодування моральної шкоди, вважає, що вона не була доведена позивачем.

Суд вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач пропрацювала на посаді викладача в Національному гірничому університеті  з 05 вересня 1985 року по 30 червня 2007 року.

28 жовтня 1987 року, після захисту дисертації, позивачу була присуджена вчена ступень кандидата історичних наук.

27 вересня 1990 року позивачу було присвоєно вчене звання доцента по кафедрі соціально політичних наук.

09 січня 2002 року позивач звільнилася з університету для оформлення наукової пенсії.

Згідно ч. 19 ст. 24 ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність» при виході на пенсію з посади наукового (науково-педагогічного) працівника відповідно до цього Закону науковому (науково-педагогічному) працівнику видається грошова допомога в розмірі шести місячних посадових окладів (ставок) з урахуванням надбавок і доплат за наявності стажу роботи на посадах, зазначених у Переліку посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затвердженому Кабінетом Міністрів України, не менше: для чоловіків - 12,5 року; для жінок - 10 років.

Матеріальну допомогу на момент звільнення вона не отримала.

З 14 січня 2002 року позивач була прийнята на роботу за строковим трудовим договором. З 01 жовтня 2002 року по 30 червня 2004 року позивач працювала на умовах контракту, а з 01 липня 2004 року з нею був продовжений контракт до 30 червня 2007 року.

27.03.2007 року позивач звернулася до ректора НГУ академіка НАН України професора Півняка Г.Г. з проханням виплатити їй матеріальну допомогу у розмірі 6 місячних посадових окладів, яка передбачена діючим законодавством України і яку при оформленні в 2002 році наукової пенсії вона не отримала, але їй в цьому було відмовлено.

З такою позицією адміністрації НГУ позивач не погодилася та 30.05.2007 року звернулася до КТС НГУ з заявою, в якій просила виплатити їй матеріальну допомогу в розмірі 6 місячних посадових окладів.

26.06.2007 року КТС НГУ прийняла рішення №1-06/07, яким позивачу у задоволенні її заяви було відмовлено. З цим рішенням позивач була ознайомлена 03.07.2007 року.

30.06.2007 року позивач була звільнена в зв'язку з закінченням дії контракту. Бухгалтерія НГУ провела з нею належні розрахунки, відділ кадрів повернув їй трудову книжку, але гарантованої державою матеріальної допомоги вона не отримала.

Згідно ст. 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд безпосередньо застосовує Конституцію зокрема у разі, коли закон, що був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй. Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який грунтується на Конституції і не суперечить їй.

За викладених обставин суд вважає за необхідне застосувати у спірних правовідносинах лише закон, що не суперечить Конституції України, а саме ч. 19 ст. 24 ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність»,  скасувати рішення Комісії по трудовим спорам Національного гірничого університету від 26.06.2007 року №1-06/07, яким відмовлено позивачу в задоволенні її заяви про сплату матеріальної допомоги в розмірі 6 посадових окладів (ставок) та стягнути з Національного гірничого університету зазначену матеріальну допомогу.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного. Не викликає сумнівів, що в результаті дій відповідачів позивачу була заподіяна певна моральна шкода. Разом з тим, суду не надані будь-які докази, що об'єктивно свідчили б про істотність заподіяної позивачу моральної шкоди і настання внаслідок дій відповідачів суттєвих негативних наслідків. З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги у відповідній частині такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 8, 22 Конституції України, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 р. «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», ст. 24 ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність», ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Комісії по трудовим спорам Національного гірничого університету від 26.06.2007 року №1-06/07, яким відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні її заяви про сплату матеріальної допомоги в розмірі 6 посадових окладів (ставок).

Стягнути з Національного гірничого університету на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу в розмірі 6 посадових окладів (ставок) на момент прийняття судом цього рішення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви на апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.    

         Суддя                                                                                                                В.І. Чорнобук