Номер провадження: 33/785/624/14

Номер справи місцевого суду: 520/9778/14-п

Головуючий у першій інстанції Чванкін С.А.

Доповідач Балабан В. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2014 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі судді Балабана В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Київського районного суду м.Одеси від 04.09.2014 року,

встановив:

зазначеною постановою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1

був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на нього було накладене стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 27.07.2014 року, приблизно о 02 годині 20 хвилини, керував автомобілем «Шкода», р/н НОМЕР_1, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, рухаючись по вул. Канатній у м. Одесі, але, в порушення вимог п.п. 2.5 Правил дорожнього руху, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння во встановленому законом порядку відмовився, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, не заперечуючи доведеності своєї провини та правильності кваліфікування дій, стверджує, що адміністративне стягнення, яке на нього було накладене, є надмірно суворим та просить змінити постанову і обрати йому стягнення, яке не пов'язане з позбавленням права керування транспортними засобами.

Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши апелянта, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду зміненню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що суд, керуючись вимогами адміністративного законодавства щодо повноти, об`єктивності та всесторонності розгляду справи дійшов до правильного висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненому правопорушенні.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 27.07.2014 року стосовно ОСОБА_2 робітниками ДАІ був складений протокол про адміністративне правопорушення у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 у присутності двох понятих відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, незважаючи на те, що він керував автомобілем з наявними ознаками алкогольного сп`яніння (а.с.4).

ОСОБА_3, що був залучений робітниками ДАІ до складення протоколу у якості понятого та опитаний на місці події, у своїх поясненнях зазначив про те, що водій ОСОБА_2 дійсно керував автомобілем «Шкода» з явними ознаками алкогольного сп`яніння, але відмовився від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку (а.с.5).

ОСОБА_4, яка також була залучена у якості понятого та опитана на місці події, дала пояснення, аналогічні поясненням ОСОБА_3, щодо керування водієм ОСОБА_2 автомобілем «Шкода» з явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмову ним від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку (а.с.6).

Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повністю підтвердили викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини щодо вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАп.

Сам ОСОБА_2 в протоколі про адміністративне правопорушення, а також у судовому засіданні суду першої інстанції та апеляційній скарзі не заперечував проти вчинення ним правопорушення, яке розглядається (а.с.4, 8).

За таких обставин вважаю, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненому правопорушенні та правильно кваліфікував його дії за ст. 130 ч.1 КУпАП.

Згідно з вимогами ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення повинні враховуватися характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Між тим, з постанови суду вбачається, що суд при визначенні ОСОБА_2 стягнення взагалі не керувався вимогами ст. 33 КУпАП.

Санкцією ст. 130 ч.1 КУпАП передбачена відповідальність у вигляді накладення стягнення у виді у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на певний строк та інші альтернативні види стягнення.

Проте, при обранні ОСОБА_2 найбільш суворого виду стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів, суд взагалі не мотивував необхідності обрання йому саме такого адміністративного стягнення.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався та вказане правопорушення вчинив вперше.

За місцем роботи ОСОБА_2 характеризується позитивно.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 працює експедитором та використовує автомобіль у своєї професійної діяльності, тому позбавлення права керування транспортними засобами поставить ОСОБА_2 у тяжке матеріальне становище.

Враховуючи наведені обставини, а також те, що правопорушення, яке було вчинене ОСОБА_2 не потягло настання тяжких наслідків вважаю, що постанова судді підлягає зміненню у частині призначення адміністративного стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя апеляційного суду Одеської області

П О С Т А Н О В И В :

Постанову судді Київського районного суду м. Одеси від 04.09.2014 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - змінити.

Призначити ОСОБА_2 адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП у виді штрафу у сумі 4000 грн.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова є остаточною оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Одеської області В.Ф.Балабан