Копія:

Справа №1-29/07

ПОСТАНОВА

18 0107                                                                                                Кіровський суд Кіровограда

В складі: головуючого                                             Солопова Ю.О.

при секретарі                                             Колесник Л.В.

за участю:

прокурора                                                 Лебедєвої Р.С.

адвоката                                                  ОСОБА_1

Розглянувши в відкритому судовому засіданні кримінальну справу відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженець м. Тбілісі, Грузія, українець, громадянин України, освіта повна вища, неодружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, працює ІНФОРМАЦІЯ_2 територіального управління Головавтотрансінспекції в Кіровоградській області, проживає: АДРЕСА_1, раніше не судимий, обвинуваченого за ч 2 ст 368 КК України

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_2 обвинувачується в одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, в будь-якому вигляді хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабара будь-якої дії з використанням службового становища, повторно, поєднане з вимаганням хабара, при таких обставинах.

21 червня 2006 року цриблизно о 12 годині 00 хвилин, біля приміщення територіального управління Головавтотрансінспекції в Кіровоградській області, що знаходиться за адресою м. Кіровоград, вул. Автолюбителів, 2, ОСОБА_2, отримав від ОСОБА_3 1200 гривень в якості хабара за надання йому ліцензії на здійснення автомобільних перевезень пасажирів та їх багажу легковим автотранспортом і видачу відповідних ліцензійних карток на 4 автомобілі, в результаті чого 13 липня 2006 року ОСОБА_3 отримав ліцензію та чотири ліцензійні картки до неї.

25 липня 2006 року приблизно о 16 год. 30 хв. у м. Кіровограді біля адмінбудівлі таксопарку по вул. Автолюбителів, 2, ОСОБА_2, усвідомлюючи, що він отримує хабар, шляхом вимагання від двох підприємців, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5, отримав від ОСОБА_4 360 доларів США, що за офіційним курсом становить 1818 гривень, в якості хабара за надання їм ліцензії на здійснення автомобільних перевезень пасажирів та їх багажу легковим автотранспортом і видачу відповідних ліцензійних карток на 6 автомобілів.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину в скоєні вказаних злочинів не визнав та показав, що він ніяких грошей від ОСОБА_3 не отримував і ніяких хабарів не вимагав. А отримав від ОСОБА_4 гроші в сумі 360 доларів США для придбання для неї таксометра та оплати за неї за ліцензію.

Допитав підсудного, потерпілих, свідків по справі, підсуднім та захисником заявлено клопотання, про направлення справи на додаткове розслідування з мотивів, неповноти досудового слідства, неконкретності пред'явленого обвинувачення, не вирішено питання про притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, та інших порушень вимог Закону під час досудового слідства яки не можливо усунути в судовому засіданні та перешкоджають закінченню справи.

Представник прокуратури в судовому засіданні заперечує про направлення справи на додаткове розслідування, вказуючи на те що під час досудового слідства не було суттєвих порушень Закону, слідчі дії проведені в повному обсязі, та є всі підстави для закінчення до закінчення розгляду справи.

Вислухав думку учасників розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

В порушення вимог ст.ст. 130 і 132 КПК України пред'явлене обвинувачення в отриманні хабарів від приватних підприємців ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є неконкретним і необгрунтованим.

В обвинуваченні слідчій вказує, що обвинувачений, «умисно створив умови, за якими підприємці змушені були дати хабара для отримання ліцензії», Але не вказано яки самі створені умови, за якими підприємці змушенні були дати хабарі. Як би вплинула їхня відмова, на їх життя, у випадку відмови від дачі хабара. Крім того, в обвинуваченні зовсім не вказано про те в чому саме виразилось вимагання хабара, оскільки п. 4 примітки до ст. 368 КК України вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара із погрозою вчинення, або не вчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Оскільки сама потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що підсудний заявив їй, що для прийняття і направлення документів на отримання ліцензій і ліцензійних карток без обладнання автомобілів таксометрами необхідно заплатити по 300 гривень за кожний автомобіль. Про настання будь-яких негативних наслідків для неї розмови не було, не було і погрози про вчинення дій, з боку підсудного, які можуть заподіяти шкоду її законним правам . Тобто суд вимушений в даному випадку погодитись з тім що досудовим слідством перед направленням справи до суду необхідно було вирішити питання згідно ст. 94-97 КПК України про порушення або відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5 за ст. 370 ч.2 КК України за провокацію хабара , оскільки ОСОБА_5 сама в судовому засіданні пояснила, що за декілька днів вона та ОСОБА_4 вирішили «підставити» подсудного, оскільки він долго не давал дозволу на отримання ліцензії, та у ней та ОСОБА_4 виникли наміри дать хабара підсудному .

Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно вказаних осіб винесена передчасно , без проведення перевірки, оскільки винесена 25 липня 2006 року., а ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вперше допитані із вказаних обставин у якості свідків лише 26. 07. 06 року (т. 1 а. с. 22-25), С такими діями органу слідства суд не може погодитись. Це рішенні слідства також не відповідає вимогам ч. З ст. 369 КК України , якою встановлені підстави звільнення особи, яка дала хабар, від кримінальної відповідальності за вказані дії. Ограни слідства не звернули увагу на те що ОСОБА_5 пес посередньо не зверталась з заявою про вимагання хабара, до органів міліції, а тому вона не може бути звільнена від кримінальної відповідальності за дачу хабара, як на це вказує Пленум Верховного суду України № 5 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику в справах про хабарництво», де вказано що підлягає відповідальності особа яка отримувала а також та що давала хабар. Але з незрозумілих причин ОСОБА_5 є потерпілою по справі. Це стосується також потерпілого ОСОБА_3 оскільки з його пояснені від давав хабар ще в червні 2006 р. але до органів міліції не звертався, вперше допитаний тільки 07 серпня 2006 р. Тобто він добровільно давав хабара , та повинен нести за це відповідальність. Сама постанова про відмову в порушенні відносно ОСОБА_3 кримінальної справи т1 а.с. 201 вказує на те що в його діях відсутній склад злочину, тобто він нічого незаконного не робив, хабара не давав, водночас слідство вказує в обвинуваченні що підсудний отримав хабара від ОСОБА_3 Тобто це протірічя суд не може вирішити в судовому засіданні.

Крім того, органи слідства не вирішили питання відносно працівників УБОЗ за ст. 94 КК України, оскільки згідно п. п. 11 і 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 26 квітня 2002 року «Про судову практику в справах про хабарництво» якщо службова особа з провокаційною метою організувала давання чи одержання хабара, підбурила до цього того, хто дав чи отримав хабар, або сприяла йому в цьому її дії слід кваліфікувати за ст.ст. 370 і 27-368 чи 27-369 КК України. Оскільки згідно пояснень потерплої ОСОБА_4 вона в УБОЗі все розповіла, в неї прийняли заяву і прослухали касету із записом розмови з ОСОБА_2. Потім працівники міліції сказали, що гроші треба буде йому все таки дати, але не свої, а їхні. Вони дали 360 доларів США, які вона потім передала як хабар. Органи слідства ні провели експертизу розмови потерпілої та підсудного на ідентифікацію голосів, способу запису, наявності монтажу .

Також викликає сумнів процедура оформлення оперативно- розшукової справи, під час слідства, оскільки в матеріалах кримінальної справи копія постанови про заведення оперативно-розшукової справи відсутня. Що суперечить вимогам ст. 9 Закону України «Про оперативно розшукову діяльність» де вказано, що проведення оперативно-розшукових заходів без заведення оперативно розшукової справи не допускається. В справі відсутнє рішення суду, якщо таке було, що суперечить вимогам ст. 8 вказаного закону де вказано, що застосування інших технічних засобів одержання інформації проводиться за рішенням суду. Згідно протоколу про проведення оперативно-розшукових заходів із застосуванням технічних засобів від 4.09. 06 р. (т.2 а. с 31) дозвіл начальникам УМВС надавався на використання технічного засобу у вигляді негласного аудіо-запису інформації. Однак крім аудіо-запису , по матеріалам справи, здійснювався також відеозапис, дозвіл на проведення якого навіть службовими особами УМВС не надавався. Тому такі дії досудового слідства , викликають сумніви у суду про їх законність, що підлягає перевірки слідчім шляхом, Оскільки докази отриманні незаконним шляхом не можуть були покладені обвинувальний вирок.

Таким чином вказані недоліки слідства, перешкоджають суду прийняти остаточне рішенні по справі, і не можуть буту усунути в судовому засіданні, тому справу суд вимушений направити прокурору для організації додаткового розслідування.

Керуючись ст.. 281 КПК України та Постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування»

ПОСТАНОВИВ

Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 за ч 2 ст 368 КК України, повернути прокурору Кіровоградської обл.. для додаткового розслідування.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2, залишити підписку про невиїзд.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду на протязі 7 днів через суд першої інстанції.

Ю.О.Солопов

підпис

Суддя

Ю.О.Солопов

Згідно з оригіналом: Суддя Кіровського райсуду м. Кіровограда