ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 21» жовтня 2014 р. Справа №5023/5527/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А.,

при секретарі Мальченко О.О.,

за участю представників:

кредитора - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - Марченко О.П., за довіреністю №1054/13-Н від 24.05.2013 року;

кредитора - Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (Відділення виконавчої дирекції фонду у м.Харкові) - Теплинська С.В., за довіреністю №20/06-04 від 08.01.2014 року;

ліквідатор (апелянт) - арбітражний керуючий Бєляєва О.В., свідоцтво НОМЕР_1 від 28.02.2013 року;

боржника - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ліквідатора - арбітражного керуючого Бєляєвої Олени Володимирівни, м.Харків (вх.№2853Х/2-8) на ухвалу господарського суду Харківської області від 20.08.2014 року у справі №5023/5527/12,

за заявою Акціонерного товариства закритого типу «Харківмаш», м.Харків,

до Акціонерного товариства закритого типу «Харківмаш», м.Харків,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Харківської області від 07.12.2012 року у справі №5023/5527/12 Акціонерне товариство закритого типу «Харківмаш» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бєляєву О.В.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.2014 року у справі №5023/5527/12 (суддя Дзюба О.А.) задоволено заяву ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу, посвідчений 28.12.2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 за номером 1636, за яким було відчужене нерухоме майно - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, літ. "Б-1" загальною площею 1877,1 кв.м., літ. "Г-1" загальною площею 34,3 кв.м., літ. "Д-1" загальною площею 34,6 кв.м., літ. "Е-1" загальною площею 184,6 кв.м, літ. "Ж-1" загальною площею 574,9 кв.м., літ. "К-1" загальною площею 111,0 кв.м., літ. "Л-2" загальною площею 272,8 кв.м., літ. "М-1" загальною площею 737,1 кв.м., літ. "О-1" загальною площею 1265,6 кв.м., літ. "Т-1" загальною площею 757,6 кв.м., літ. "С-1" загальною площею 950,0 кв.м. та літ. "Р-1" загальною площею 635,2 кв.м.

Застосовано наслідки недійсності договору купівлі-продажу, посвідченого 28.12.2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 за номером 1636, шляхом визнання права власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, літ. "Б-1" загальною площею 1877,1 кв.м., літ. "Г-1" загальною площею 34,3 кв.м., літ. "Д-1" загальною площею 34,6 кв.м., літ. "Е-1" загальною площею 184,6 кв.м, літ. "Ж-1" загальною площею 574,9 кв.м., літ. "К-1" загальною площею 111,0 кв.м., літ. "Л-2" загальною площею 272,8 кв.м., літ. "М-1" загальною площею 737,1 кв.м., літ. "О-1" загальною площею 1265,6 кв.м., літ. "Т-1" загальною площею 757,6 кв.м., літ. "С-1" загальною площею 950,0 кв.м. та літ. "Р-1" загальною площею 635,2 кв.м. за боржником АТЗТ «Харківмаш», код ЄДРПОУ 01883088.

Провадження в частині розгляду вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.01.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 за номером 75, припинено.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 20.08.2014 року, ліквідатор Акціонерного товариства закритого типу «Харківмаш» Бєляєва Олена Володимирівна звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі, обставинам справи, неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 20.08.2014 року у справі №5023/5527/12.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ліквідатором належним чином виконано всі передбачені чинним законодавство про банкрутство дії направлені на реалізацію майна боржника з метою погашення кредиторської заборгованості.

Скаржник зазначає, що матеріалами справи спростовується твердження про укладення фіктивного правочину, оскільки, в силу приписів Закону несплата грошових коштів покупцем за спірним договором не тягне за собою недійсність правочину. Крім того, апелянт зазначає, що покупцем - ОСОБА_7 грошові кошти за сіпрним договорм були сплачені в повному обсязі та 08.08.2014 року ліквідатором АТЗТ «Харківмаш» були направлені на адресу ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» запити про надання банківських реквізитів для перерахування кредитору отриманих від продажу майна банкрута грошові кошти, відповідь на яку отримано 30.08.2014 року.

Як вказує апелянт, невірним є висновок суду першої інстанції, що ліквідатором зменшено строк експозиції майна, яке реалізувалося, що призвело до звуження кола бажаючих зареєструватися для участі в аукціоні та надання інших цінових пропозицій, оскільки ч. 2 ст. 15 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», в редакції яка діяла на час реалізації майна банкрута передбачає, що інформація про проведення аукціону публікується не пізніш як за 20 календарних днів до дати проведення аукціону, конкурсу в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, місцевих друкованих виданнях, визначених органами приватизації. Відпповідне оголошення надане згідно названої норми Закону.

Щодо не повідомлення заставного кредитора - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про час, місце та умови продажу заставного майна апелянт вказує, що не вчинення таких дій не суперечить законодавству, а саме умовам Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Крім того, скаржник зазначає, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не має правових підстав заявляти таку вимогу, як повернення нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 до ліквідаційної маси боржника шляхом визнання права власності за боржником на вказані нежитлові будівлі, оскільки відповідно до п. 1 ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Таким чином, право на звернення з такою вимогою має власник майна, а банк не є власником нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, а отже в нього відсутнє право на звернення до суду з вимогою про визнання права власності на такі приміщення за боржником.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року апеляційну скаргу арбітражного керуючого Бєляєвої Олени Володимирівни прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою суду від 07.10.2014 року метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, задоволено клопотання арбітражного керуючого Бєляєвої О.В., відкладено розгляд справи на іншу дату та продовжено строк розгляду справи.

17.10.2014 року кредитор - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№9121), в якому просить ухвалу господарського суду Харківської області від 20.08.2014 року залишити без змін.

В обґрунтування своєї позиції по справі кредитор зазначає, що ліквідатором було здійснено публікацію оголошення про визнання боржника банкрутом з порушенням строків, а саме після продажу майна боржника та оголошення про продаж майна боржника. Неповідомлення ПАТ «Райффайзен банк Аваль», вимоги якого забезпечені заставою про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення є порушенням ч. 5 ст. 3-1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». На думку кредитора, зі сторони ліквідатора має місце порушення порядку формування ліквідаційної маси та продажу майна боржника, оскільки станом на момент проведення аукціону та укладення оскаржуваного договору ліквідаційна маса не була сформована повністю.

У судовому засіданні 21.10.2014 року апелянт - арбітражний керуючий Бєляєва О.В. підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги та просила, з урахуванням уточнень, скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 20.08.2014 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.12.2014 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 за номером 1636 та в частині застосування наслідків недійсності зазначеного договору купівлі-продажу.

Представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» проти позиції апелянта заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (Відділення виконавчої дирекції фонду у м.Харкові) залишив питання щодо задоволення апеляційної скарги на розсуд суду, пояснень, обґрунтувань та заперечень не надавав.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, заслухавши у судовому засіданні пояснення апелянта та кредиторів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.10.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство Акціонерне товариства закритого типу «Харківмаш» (код 01883088) у порядку ст. ст. 7, 51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Харківської області від 07.12.2012 року визнано юридичну особу - Акціонерне товариство закритого типу «Харківмаш», (код за ЄДРПОУ 01883088) банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бєляєву Олену Володимирівну, яку зобов'язано відповідно до п. 3, 5 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в п'ятиденний строк опублікувати в офіційному друкованому органі (газеті «Голос України» або «Урядовий кур'єр») відомості про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закрити всі рахунки в установах банку і відкрити або переоформити один основний рахунок для проведення розрахунків з кредиторами, виконати інші дії, передбачені ст. 25-34 Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», розглянути претензії кредиторів, які надійдуть до боржника в місячний строк з дати опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом. Про результати розгляду претензій кредиторів повідомити суд, надати докази повідомлення кредиторів про результати розгляду претензій для приєднання до матеріалів справи. Надавати суду щомісячні звіти про хід ліквідаційної процедури, про фінансове становище і майно боржника, дані про використання коштів боржника.

Зобов'язано ліквідатора в строк до 07.06.2012 року виконати ліквідаційну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі, акти інвентаризації майна, акти оцінки майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, договори купівлі-продажу майна банкрута, претензії кредиторів з даними про розмірі погашених вимог, довідки установ банків про закриття рахунків банкрута, копії повідомлень органу державної податкової служби, Пенсійного фонду, центру зайнятості про закінчення ліквідаційної процедури, довідку архіву про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню, довідку органу внутрішніх справ про прийняття печаток і штампів банкрута, оригінали установчих документів і свідоцтва про державну реєстрацію, ліквідаційний баланс, докази, що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості, або докази, що свідчать про неможливість стягнення дебіторської заборгованості, баланси підприємства за весь час роботи та ліквідаційний баланс, звіт про відшкодування витрат ліквідатора, інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу по ліквідації банкрута.

У вересні 2013 року ПАТ «Райффайзен банк Аваль» звернулося до господарського суду Харківської області з заявою, в якій просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 31.01.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 за номером 75 та договір купівлі-продажу від 28.12.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 за номером 1636.

20.08.2014 року місцевим господарським судом винесено оскаржувану ухвалу з посиланням на те, що договір купівлі-продажу від 28.12.2012 року укладено з порушенням п.5 ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки учасники зазначеного правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення. У той час, судом першої інстанції припинено провадження в частині розгляду вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.01.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 за номером 75, оскільки такий договір укладено не у межах провадження справи про банкрутство між двома фізичними особами громадянами України, які не є учасниками провадження у справі про банкрутство, а тому у суду відсутні правові підстави для розгляду та вирішення по суті заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в цій частині вимоги.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду частково не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1-1 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI) положення цього Закону застосовується господарськими судами під час розгляду справи про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Згідно з п. 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року №01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI) положення Закону застосовуються господарськими судами у розгляді справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання ним чинності, тобто з 19.01.2013 року.

Наведене стосується й вирішення спорів, зазначених у частині четвертій статті 10, статті 20 та частині восьмій статті 23 Закону. Водночас положення Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство (розділ IV Закону «Продаж майна у провадженні у справі про банкрутство» та статті Закону, що визначають процедури санації та ліквідації), застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено до набрання ним чинності, з урахуванням викладеного у пункті 33 цього інформаційного листа. Якщо процедура продажу майна боржника розпочата до набрання чинності Законом, то вона повинна бути завершена в порядку, передбаченому у попередній редакції Закону, в разі якщо станом на 19.01.2013 року здійснено публікацію оголошення про продаж майна або комітетом кредиторів встановлено порядок реалізації майна боржника.

Оскільки аукціон по реалізації майна АТЗТ «Харківмаш» відбувся 28.12.2012 року, то до спірних правовідносин застосовуються положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції Закону України №2344 - XII, далі - Закон про банкрутство).

Згідно зі ст. 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Стаття 4-1 Господарського процесуального кодексу України містить тотожну за змістом норму, яка визначає, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Частиною 1 статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено повноваження ліквідатора з дня його призначення, зокрема: ліквідатор приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів державного житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Частиною 2 зазначено статті передбачено, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Так, згідно наказу від 07.12.2012 року було проведено інвентаризацію майна банкрута - АТЗТ «Харківмаш».

Відповідно до ст. 29 Закону України про банкрутство майно, на яке звертається стягнення у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством України. Для майна, яке продається на аукціоні, оціночна вартість є початковою.

Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору спеціалістів з оплатою їх послуг за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом, або реалізації його майна, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

07.12.2012 року ліквідатором АТЗТ «Харківмаш» замовлено у ПП «Агентство оцінки майна та землі» незалежну оцінку: комплексу будівель та споруд у кількості 14 одиниць, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно висновку про вартість об'єкту оцінки ліквідаційна вартість визначена в розмірі 481100,00 грн.

В подальшому між ліквідатором та Товарною біржею «Всеукраїнський торгівельний центр» укладено угоду б/н на організацію та проведення аукціону від 07.12.2012 року.

Оголошення про торги було надруковано у всеукраїнському інформаційному виданні «Товарообіг та аукціон» №27-2 (30) від 08.12.2012 року.

Відповідно до протоколу №13 проведення аукціону від 28.12.2012 року, в аукціоні приймали участь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Переможцем аукціону став ОСОБА_7, лот №1 - комплекс будівель та споруд у кількості 14 одиниць (місцезнаходження: АДРЕСА_1) згідно з додатком №1 до протоколу було продано за 481100,00 грн.

28.12.2012 року між ліквідатором та переможцем аукціону - ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 за реєстровим №1636 та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів за номером 5436331.

Згідно з ч. 10 ст. 30 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» продаж майна банкрута оформлюється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у договорі купівлі-продажу від 28.12.2012 року визначені всі істотні умови вказаного виду договору, а саме - предмет та ціна, через що вказаних договір є укладеним.

Згідно з ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Абзацом 3 підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договорів недійсними» від 29.05.2013 року №11 встановлено, що загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України «Про приватизацію державного майна», частини другої статті 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», частини другої статті 15 Закону України «Про оренду землі», статті 12 Закону України «Про іпотеку», частини другої статті 29 Закону України «Про страхування», статті 78 Закону України «Про банки і банківську діяльність», статті 7 1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» тощо.

Колегія суддів зазначає, що підстави для застосування приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо визнання договорів недійсними в процедурі банкрутства, вказані в частині 11 статті 17 Закону про банкрутство, а саме - угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною.

На думку колегії суддів, оскільки положення вказаної статті є спеціальними щодо проведення процедури санації боржника, а також враховуючи, що продаж майна АТЗТ «Харківмаш» здійснювався в процедурі ліквідації боржника арбітражним керуючим, таким чином до спірних правовідносин мають бути застосовані загальні вимоги цивільного законодавства щодо недійсності правочину.

Суд першої інстанції, визнаючи недійсним договір купівлі-продажу посвідчений 28.12.2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 за номером 1636, виходив з того, що вказаний правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків та свідчить про те, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення, у зв'язку з чим керуючись п.5 ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визнав його недійсним.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Матеріалами справи підтверджується, що за наслідками оскаржуваного договору було змінено право власності на майно, що належало банкруту, а покупцем - ОСОБА_7 було сплачено грошові кошти, які знаходяться на рахунку боржника та мають бути перераховані на користь заставного кредитора. При цьому, ліквідатор боржника звертався з запитами до кредитора - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», про надання реквізитів, маючи на меті перерахування в подальшому грошових коштів у рахунок погашення заборгованості перед заставним кредитором у справі про банкрутство.

Згідно з ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладений з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Договір купівлі-продажу від 28.12.2012 року комплексу будівель та споруд у кількості 14 одиниць (місцезнаходження: АДРЕСА_1) було посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_5 за номером 1636.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договорів недійсними» від 29.05.2013 року №11 фіктивний правочин (стаття 234 Цивільного кодексу України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише не вчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, арбітражним керуючим Бєляєвою О.В. та ОСОБА_7 вчинено дії щодо передачі та прийняття прав та обов'язків відповідно до укладеного договору купівлі-продажу, а саме: покупцем перераховано грошові кошти, а також здійснено реєстрацію права власності.

Вказані дії свідчать про спрямованість сторін визначених у договорі на настання реальних наслідків, обумовлених його укладенням.

Також, колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи, встановила, що предмет спірного договору купівлі-продажу від 28.12.2012 року - комплекс будівель та споруд у кількості 14 одиниць (місцезнаходження: АДРЕСА_1) було продано третій особі - ОСОБА_10, що підтверджується договором купівлі-продажу від 31.01.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6, а також право власності на вказаний об'єкт зареєстровано в установленому Законом порядку.

На думку колегії суддів, вказані дії осіб також підтверджують визнання сторонами спірного договору купівлі-продажу від 28.12.2012 року прав та обов'язків, які виникли на підставі їх укладення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3.11 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договорів недійсними» від 29.05.2013 року №11 у розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали справи, дійшла висновку, що всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, заявником - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» не надано належних та допустимих доказів щодо відсутності в діях Бєляєвою О.В. та ОСОБА_7 наміру створення правових наслідків, обумовлених укладеним між ними договором.

Відповідно до п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських) договорів недійсними» від 29.05.2013 року №11 за загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

Враховуючи, що при укладенні спірного договору купівлі-продажу від 28.12.2012 року дотримані вимоги, передбачені ст. 203 Цивільного кодексу України, відсутні підстави для визнання правочину недійним, передбачені ст. 215 Цивільного кодексу України, на думку колегії суддів, вимога про визнання правочину недійсним не відповідає передбаченому законом способу захисту цивільних прав та охоронюваних законом інтересів заявника, передбаченого статтею 16 Цивільного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів, враховуючи вищевикладене, дійшла висновку, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів щодо укладення зазначеного правочину всупереч положення ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема, невідповідність змісту правочину положенням чинного законодавства, відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності осіб, які уклали відповідний правочин, відсутність вільного волевиявлення осіб щодо реального настання правових наслідків, що обумовлені ним, а також наявність підстав, передбаченої частиною шостою вказаної статті.

Оскільки колегією суддів встановлено відсутність підстав для визнання договорів купівлі-продажу недійсними, до спірних правовідносин не застосовуються наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимога про визнання права власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, літ. "Б-1" загальною площею 1877,1 кв.м., літ. "Г-1" загальною площею 34,3 кв.м., літ. "Д-1" загальною площею 34,6 кв.м., літ. "Е-1" загальною площею 184,6 кв.м, літ. "Ж-1" загальною площею 574,9 кв.м., літ. "К-1" загальною площею 111,0 кв.м., літ. "Л-2" загальною площею 272,8 кв.м., літ. "М-1" загальною площею 737,1 кв.м., літ. "О-1" загальною площею 1265,6 кв.м., літ. "Т-1" загальною площею 757,6 кв.м., літ. "С-1" загальною площею 950,0 кв.м. та літ. "Р-1" загальною площею 635,2 кв.м. за боржником АТЗТ «Харківмаш» є наслідками, що випливають з оскаржуваного договору купівлі-продажу від 28.12.2012 року

Таким чином, враховуючи що судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 28.12.2012 року, вимога про визнання права власності на вищевказане нерухоме майно за АТЗТ «Харківмаш» задоволенню не підлягає, а ухвала господарського суду першої інстанції в цій частині прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Також, колегія суддів зазначає, що такий спосіб захисту права та інтересів, як визнання права власності, належить лише власнику майна відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України.

Щодо порушення строку публікації оголошення про проведення аукціону, колегія суддів зазначає, що порядок проведення конкурсу (аукціону) визначається згідно із Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Згідно ч. 2 ст. 15 названого Закону, інформація про об'єкти, що підлягають продажу на аукціоні, за конкурсом публікується не пізніш як за 20 календарних днів до дати проведення аукціону, конкурсу в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, місцевих друкованих виданнях та інших виданнях, визначених органами приватизації.

Як вже зазначалося, ліквідатором банкрута було здійснено публікацію оголошення про торги у всеукраїнському інформаційному виданні «Товарообіг та аукціон» №27-2 (30) від 08.12.2012 року. Тобто, вказаним підтверджується, що ліквідатором банкрута було дотримано вимоги чинного законодавства щодо публікації оголошення з необхідною інформацією та у належні строки, у зв'язку з чим доводи кредитора - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є необґрунтованими.

Щодо неповідомлення заставного кредитора - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про час, місце та умови продажу заставного майна колегія суддів зазначає наступне.

Відповідності до вимог ч. 5 ст. 3-1 Закону України про банкрутство арбітражний керуючий зобов'язаний повідомляти кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Зазначені зміни до Закону набрали чинності 16.10.2011 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22.09.2011 року. Пунктом 2 Прикінцевих положень встановлено, що дія Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» слід розглядати як законодавчий акт, що містить спеціальні норми, які мають пріоритет по відношенню до норм загальних щодо регулювання порядку провадження у справах про банкрутство, відновлення платоспроможності боржника, визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, укладення мирової угоди між боржником та кредиторами, задоволення вимог кредиторів тощо. Отже, питання про реалізацію (звернення стягнення) предмету іпотеки повинні розглядатися з урахуванням факту визнання АТЗТ «Харківмаш» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, тобто з урахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», як спеціального нормативно-правового акту, який регулює порядок задоволення вимог кредиторів в процесі банкрутства боржника.

Постанова господарського суду Харківської області від 07.12.2012 року по справі №5023/5527/12 про визнання АТЗТ «Харківмаш» банкрутом і відриття ліквідаційної процедури є судовим рішенням, з наявністю якого реалізація предмета іпотеки (стягнення) має провадитись з урахуванням приписів Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, яка підлягає застосуванню, тобто без змін, які вносилися Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», на аукціоні в порядку передбаченому Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)». При цьому, Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» не встановлює такого обов'язку для ліквідатора, як повідомляти кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, про час, місце та умови продажу заставного майна окремим рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання кредитора на порушення ліквідатором порядку формування ліквідаційної маси та продажу майна боржника, які полягають у тому, що станом на момент проведення аукціону та укладення оскаржуваного договору ліквідаційна маса не була сформована повністю, оскільки такі тверження спростовуються матеріалами справи та не є підставою для визнання оскаржуваного договору купівлі-продажу недійсним.

Колегія суддів зазначає, що за своїм змістом заява ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання правочинів недійсними та відзив апеляційну скаргу, є скаргою на дії ліквідатора та не містить обґрунтувань наявності правових підстав, з якими законодавець пов'язує можливість визнання правочинів недійсними.

Щодо вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» визнати недійсним договір купівлі-продажу від 31.01.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 за номером 75, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі в цій частині, оскільки заявник не є стороною зазначено договору; його укладено не у межах провадження справи про банкрутство між двома фізичними особами громадянами, які не є учасниками провадження у справі про банкрутство, що виключає можливість розгляду такої вимоги.

У той час, ані ліквідатор боржника, ані кредитори не заявляли про свою незгоду з ухвалою суду першої інстанції в зазначеній частині про припинення провадження.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом, при винесенні оскаржуваної ухвали невірно застосовано норми матеріального права, що зумовило прийняття неправомірного судового акту - ухвали по справі №5023/5527/12 від 20.08.2014 року, через що зазначена ухвала господарського суду Харківської області від 20.08.2014 року підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга з урахування уточнення наданого у судовому засіданні - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 2 ч.1 ст. 103, п. 4 ч.1 ст. 104, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Бєляєвої Олени Володимирівни задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 20.08.2014 року у справі №5023/5527/12 скасувати частково, а саме пункти 1, 2, та 3 резолютивної частини щодо:

- задоволення заяви ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» частково;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу, посвідченого 28.12.2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 за номером 1636, за яким нерухоме майно - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, літ. "Б-1" загальною площею 1877,1 кв.м., літ. "Г-1" загальною площею 34,3 кв.м., літ. "Д-1" загальною площею 34,6 кв.м., літ. "Е-1" загальною площею 184,6 кв.м, літ. "Ж-1" загальною площею 574,9 кв.м., літ. "К-1" загальною площею 111,0 кв.м., літ. "Л-2" загальною площею 272,8 кв.м., літ. "М-1" загальною площею 737,1 кв.м., літ. "О-1" загальною площею 1265,6 кв.м., літ. "Т-1" загальною площею 757,6 кв.м., літ. "С-1" загальною площею 950,0 кв.м. та літ. "Р-1" загальною площею 635,2 кв.м.;

- застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу, посвідченого 28.12.2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 за номером 1636, шляхом визнання права власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, літ. "Б-1" загальною площею 1877,1 кв.м., літ. "Г-1" загальною площею 34,3 кв.м., літ. "Д-1" загальною площею 34,6 кв.м., літ. "Е-1" загальною площею 184,6 кв.м, літ. "Ж-1" загальною площею 574,9 кв.м., літ. "К-1" загальною площею 111,0 кв.м., літ. "Л-2" загальною площею 272,8 кв.м., літ. "М-1" загальною площею 737,1 кв.м., літ. "О-1" загальною площею 1265,6 кв.м., літ. "Т-1" загальною площею 757,6 кв.м., літ. "С-1" загальною площею 950,0 кв.м. та літ. "Р-1" загальною площею 635,2 кв.м. за боржником АТЗТ «Харківмаш», код ЄДРПОУ 01883088.

Прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, посвідченого 28.12.2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 за номером 1636, за яким нерухоме майно - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, літ. "Б-1" загальною площею 1877,1 кв.м., літ. "Г-1" загальною площею 34,3 кв.м., літ. "Д-1" загальною площею 34,6 кв.м., літ. "Е-1" загальною площею 184,6 кв.м, літ. "Ж-1" загальною площею 574,9 кв.м., літ. "К-1" загальною площею 111,0 кв.м., літ. "Л-2" загальною площею 272,8 кв.м., літ. "М-1" загальною площею 737,1 кв.м., літ. "О-1" загальною площею 1265,6 кв.м., літ. "Т-1" загальною площею 757,6 кв.м., літ. "С-1" загальною площею 950,0 кв.м. та літ. "Р-1" загальною площею 635,2 кв.м. та в частині застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу, посвідченого 28.12.2012 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 за номером 1636, шляхом визнання права власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, літ. "Б-1" загальною площею 1877,1 кв.м., літ. "Г-1" загальною площею 34,3 кв.м., літ. "Д-1" загальною площею 34,6 кв.м., літ. "Е-1" загальною площею 184,6 кв.м, літ. "Ж-1" загальною площею 574,9 кв.м., літ. "К-1" загальною площею 111,0 кв.м., літ. "Л-2" загальною площею 272,8 кв.м., літ. "М-1" загальною площею 737,1 кв.м., літ. "О-1" загальною площею 1265,6 кв.м., літ. "Т-1" загальною площею 757,6 кв.м., літ. "С-1" загальною площею 950,0 кв.м. та літ. "Р-1" загальною площею 635,2 кв.м. за боржником АТЗТ «Харківмаш», код ЄДРПОУ 01883088 - відмовити.

В решті ухвалу господарського суду Харківської області від 20.08.2014 року по справі №5023/5527/12 залишити без змін.

Справу №5023/5527/12 направити до господарського суду Харківської області для розгляду.

Повний текст постанови складено 27 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя Лакіза В.В.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Гетьман Р.А.