Справа № 11 -а-1059-2006р. Головуючий у суді І інстанції:
Категорія: ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України Черниш В.А.
Доповідач у суді II інстанції: Олексієнко І.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 року. Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області
у складі: головуючого - судді Зубка К.А.,
суддів - Олексієнко І.С., Лещенка P.M., за участю прокурора - Замороза О.Р.
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Ленінського районного суду М.Кіровограда від 22 вересня 2006 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, судимий:
· 20.01.2003 року Знам'янським районним судом Кіровоградської області за ч.3 ст.185 КК України на 4 роки позбавлення волі з застосуванням ст.75 КК України з іспитовим строком на 3 роки;
· 28.09.2004 року Ленінським районним судом М.Кіровограда за ч.2 ст.185, ч.2 ст.309, ст.ст.70, 71 КК України на 2 роки 1 місяць позбавлення волі, звільнився 24.04.2006 року по відбуттю строку покарання
засуджений за ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.
Суд визнав винним і засудив ОСОБА_1 за те, що він 11 серпня 2006 року близько 18.00 год., перебуваючи біля хлібного кіоску, розташованого на зупинці громадського транспорту Центрального ринку у М.Кіровограді, з метою вчинення крадіжки, підійшов до потерпілої ОСОБА_2 і витягнув з сумки, що висіла на її плечі, мобільний телефон „LG W-3000", вартістю 375 грн., з сім-картою, вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходилися гроші в сумі 20 грн. У цей час потерпіла ОСОБА_2, помітивши крадіжку, почала кричати засудженому, щоб той віддав їй телефон, але останній з викраденим майном намагався втекти, однак був затриманий сином потерпілої - ОСОБА_3 і не зміг розпорядитися викраденим з причин, що не залежали від його волі.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок стосовно нього змінити, перекваліфікувавши його дії з відкритого викрадення чужого майна на крадіжку, вказуючи при цьому на те, що справа стосовно нього судом розглянута необ'єктивно, з обвинувальним нахилом, не було враховано також тієї обставини, що потерпіла не заявляла будь-якого позову і претензій матеріального характеру до нього не має, крім того вважає, що слідчий необгрунтовано відмовив йому в клопотанні про призначення в якості захисника його матері, а суддя не звернув на це уваги при розгляді справи.
Заслухавши доповідача, прокурора, який, вважаючи вирок законним і обгрунтованим, просив залишити його без зміни, а апеляцію засудженого без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду про винність засудженого ОСОБА_1 при обставинах, вказаних у вироку суду відповідає фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події та ґрунтується на зібраних по справі доказах, і, зокрема:
- показаннях ОСОБА_1, де він частково визнав свою вину, додавши при цьому, що він таємно викрадав майно потерпілої ОСОБА_2 і не чув криків останньої про повернення їй телефону;
- послідовних показаннях потерпілої ОСОБА_2, свідка ОСОБА_3, у яких, як свідчать матеріали справи не було підстав для обмови засудженого і котрі послідовно пояснювали, що безпосередньо виявили ОСОБА_1 в момент заволодіння ним мобільним телефоном;
. - даних протоколів слідчих дій: протоколом особистого огляду ОСОБА_1 від 11.08.2006 року, згідно з яким у засудженого вилучено мобільний телефон (а.с.7), протоколами пред"явлення особи та предметів для впізнання від 14.08.2006 року (а.с.12) та від 15.08.2006 року (а.с.14), згідно з якими потерпіла ОСОБА_2 впізнала засудженого ОСОБА_1 як особу, яка викрала у неї мобільний телефон, а також впізнала належний їй мобільний телефон;
- висновком судово-товарознавчої експертизи №1446/5 від 21.08.2006 року (а.с.21).
. Таким чином, суд, виходячи з тих доказів, які він дослідив, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 і правильно кваліфікував його дії За ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 186 КК У країн, як незакінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.
Доводи в апеляції засудженого про те, що він таємно викрав майно потерпілої, а тому його дії необхідно перекваліфікувати з відкритого викрадення чужого майна на крадіжку є необгрунтованими і такими, що спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка стверджувала як на досудовому слідстві, так і в суді, що коли вона відчула, як хтось проникає до її сумки, яка висіла у неї на плечі, то вона відразу обернулась і побачила ОСОБА_1
Що стосується доводів засудженого про порушення його права на . захист, передбаченого ст.44 ч. п.3 КПК України зі сторони судді 1-ої інстанції, то як вбачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_1 такого клопотання не заявляв взагалі протягом всього судового засідання, а на досудовому слідстві слідчий відмовив в задоволенні його клопотання тільки в зв'язку з небажанням самої матері засудженого бути захисником по справі, що і підтвердилося в апеляційному суді при розгляді даної справи (а.с.40, 42).
Покарання, призначене засудженому ОСОБА_1, є справедливим, відповідає вимогам ст.65 КК України, при цьому суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, який належить до категорії тяжких злочинів, обставини справи, пом'якшуючі та обтяжуючі його відповідальність, дані про його особистість, який за місцем проживання характеризується посередньо, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності і обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність ізоляції його від суспільства, призначивши відповідну міру покарання.
З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що підстав для зміни вироку та перекваліфікації дій засудженого не має.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 22 вересня 2006 року стосовно нього - без зміни.