Справа №11-а-38-2007р.                                 Головуючий у І інстанції:

Категорія: ч.І ст. 122 КК України                    Отян О.В.

                                                                           Доповідач: Драний О.П.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2007 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Драного О. П.

суддів - Олексієнко І.С., Палічука А.О.

з участю прокурора - Ахалшенішвілі Н.Є. та потерпілого - ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді кримінальну

справу за апеляцією адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3    на     вирок     Олександрівського районного     суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2006 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, раніше судимий: 18.11.2003 року Олександрівським районним судом Кіровоградської області за ч.3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК звільнений від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком 3 роки

засуджений  за ч.І   ст.122  КК  України  до  покарання у  вигляді   1   року позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Олександрійського районного суду Кіровоградської області від 18.11.2003 року і остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць.

Суд визнав винним і засудив ОСОБА_3 за те, що він 18 червня 2006 року близько 11.00 год., знаходячись навпроти будинку АДРЕСА_1, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході сварки, умисно наніс два удари кулаком правої руки в область нижньої лівої щелепи потерпілому ОСОБА_1, заподіявши останньому тілесні ушкодження середньої тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я.

В апеляції адвокат ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 не оспорюючи вини та юридичної кваліфікації дій засудженого, просить вирок суду змінити, пом'якшивши засудженому покарання, вказуючи при цьому на те, що судом при винесенні вироку не враховано пом'якшуючих його відповідальність обставин: повне визнання ним своєї вини та щире розкаяння в скоєному, позитивні характеристики з місця проживання та роботи, знаходження на його утриманні дружини та двох малолітніх дітей, яка потребують його допомоги та підтримки, повне відшкодування потерпілому матеріальних збитків. Крім того, вказує на те, що злочин було скоєно засудженим в зв'язку з неправомірними діями потерпілого, який своїми протиправними діями спровокував його на вчинення злочину.

Заслухавши доповідача, пояснення потерпілого ОСОБА_1, який просив пом'якшити покарання засудженому ОСОБА_3, думку прокурора про законність і обгрунтованість судового рішення та про залишення апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про винність засудженого ОСОБА_3 у скоєному злочині відповідає фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів та ґрунтується на зібраних у справі доказах, і, зокрема, його показах, де він повністю визнав свою вину, детально та послідовно розповів про обставини скоєння злочину, а також на інших доказах, які судом в порядку ч.3 ст.299 КПК України не досліджувалися, і не оспорюється учасниками процесу.

Таким чином, суд, виходячи з тих доказів, які він дослідив, обґрунтовано прийшов до висновку про винність ОСОБА_3 у скоєнні злочину і правильно кваліфікував його дії за ч.І ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у ст. 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.

При призначенні міри покарання ОСОБА_3 суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, який належить до категорії злочинів середньої тяжкості, обставини справи, пом'якшуючі його відповідальність: щире розкаяння у скоєному, дані про його особистість, який за місцем проживання та колишньої роботи характеризується позитивно, відшкодував завдані потерпілому матеріальні збитки, а також те, що засуджений раніше притягувався до кримінальної відповідальності і скоїв новий злочин в період іспитового строку, а тому обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність ізоляції його від суспільства, призначивши йому відповідну міру покарання.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст.65 КК України, з урахуванням всіх обставин справи, в тому числі і тих, на які робиться посилання в апеляції адвоката ОСОБА_2, відповідає тяжкості скоєного злочину і даним про його особистість, а тому підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 31 жовтня 2006 року стосовно нього - без зміни.