11-сс/775/180/2014(м)

263/10049/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Шигірта Ф.С.,

суддів Гришина Г.А., Гєрцика Р.В.

при секретарі Чепіга Н.В.,

за участю:

прокурора Ворони І.О.,

слідчого Дейнеги Д.І.,

захисника ОСОБА_1, ОСОБА_2

підозрюваного ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 27 вересня 2014 року, якою у кримінальному провадженні №22014050000000253 відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС СВ Управління СБУ в Донецькій області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_3 підозрюваного у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.2583 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Органами досудового слідства ОСОБА_3 підозрюється в тому, що з початку вересня 2014 року він здійснював збір інформації про місця дислокації, озброєння військових підрозділів Збройних Сил України та Національної гвардії України у м. Маріуполі Донецької області та на його околицях, яку в подальшому, використовуючи мережу стільникового зв'язку, передавав учаснику терористичної організації «Донецька народна республіка» (далі - «ДНР»), який використовував надану ОСОБА_3, інформацію для знищення військових підрозділів Збройних Сил України та Національної гвардії України, в тому числі їх військовослужбовців та військової техніки, здійснював корегування артилерійського вогню, який вівся учасниками «ДНР» по Збройних Силах України та Національній гвардії України.

Таким чином ОСОБА_3 підозрюється у сприянні діяльності терористичної організації «ДНР», утвореної 07.04.2014 року проросійськими активістами у м. Донецьку, метою якої є зміна території та Державного кордону України, тобто у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст. 2583 КК України.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 27 вересня 2014 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

З такою ухвалою не погодився прокурор та оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність і необґрунтованість ухвали, просив її скасувати і постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор вказав, що слідчий суддя не врахував наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, що тяжкість вчиненого підозрюваним злочину та побоювання суворості можливого покарання самі по собі створюють ризик того, що ОСОБА_3 може переховуватись від слідчого, прокурора або суду, може впливати на свідків, знищувати докази та в інший спосіб перешкоджати слідству, продовжити злочинну діяльність. Тобто, більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримав апеляційну скаргу.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Захисник ОСОБА_2, просив вирішити питання на розсуд суду.

Заслухавши суддю-доповідача, думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали судової справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виходив з того, що підозра ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 2583 КК України обґрунтована, проте, прокурором та слідчим не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу. При цьому, слідчий суддя мотивував свої висновки сімейним станом підозрюваного, його працевлаштованістю, наявністю на його утриманні вагітної дружини та батьків похилого віку, наявність реєстрації та постійного місця проживання.

Висновки слідчого судді щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 2583 КК України знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції та учасниками кримінального провадження не оскаржувались.

Що стосується інших висновків слідчого судді, то з ними суд апеляційної інстанції погодитися не може, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.

Так згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини випливає, що у справах, де особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, попереднє ув'язнення може бути застосоване виходячи з самої тяжкості обвинувачення.

ОСОБА_3, обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, суспільна небезпечність якого, з урахуванням масштабів терористичної організації ДНР, має особливий характер.

Як вбачається з обставин встановлених органами досудового розслідування, Здійснюючи злочинні дії по сприянню діяльності терористичній організації, умисел підозрюваного був спрямований на загибель великої кількості військовослужбовців Збройних Сил України та знищення військової техніки МЗС України.

Крім того, на теперішній час правоохоронними органами діяльність терористичної організації «ДНР» не припинено, а у цьому кримінальному провадженні органами досудового розслідування не встановлені всі учасники зазначеної ТО з якими взаємодіяв ОСОБА_3, а тому очевидна наявність ризиків, зазначених у клопотанні слідчого.

Оцінюючи тяжкість злочину що інкримінуються підозрюваному ОСОБА_3, та суворість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим, тільки тримання під вартою зможе забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та запобігти спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інший злочин.

Проте слідчий суддя не врахував всіх обставин справи та наведених норм права, а тому безпідставно вважав достатнім застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Апеляційному суду захисником були надані документи про особу підозрюваного, з яких вбачається, що він є батьком двох малолітніх дітей, проживає з батьками похилого віку, позитивно характеризується за місцем роботи у ККП «Маріупольтепломережа».

Разом з тим, дані що характеризують особу підозрюваного не є визначальними при застосуванні запобіжного заходу та враховуються разом з іншими обставинами.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що застосування до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою цілком обґрунтовано, оскільки інший запобіжний захід не забезпечить належного впливу та не відповідатиме передбаченій діючим законодавством меті застосування запобіжних заходів.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а клопотання слідчого задоволенню.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді триманні я під вартою, колегія суду апеляційної інстанції не визначає розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки

злочинні дії інкриміновані підозрюваному ОСОБА_3 були спрямовані на загибель людей.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, судова колегія -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 27 вересня 2014 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_3 підозрюваного у кримінальному провадженні №22014050000000253 - скасувати.

Клопотання старшого слідчого СВ Управління СБ України в Донецькій області - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в слідчому ізоляторі № 7 м. Маріуполя в межах строку досудового розслідування, тобто до 25 листопада 2014 року, без визначення розміру застави.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: /підписи/