Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Григоренко М.П., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.,

з участю ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на рішення Здолбунівського районного суду від 26 червня 2014 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Здолбунівського районного суду від 26 червня 2014 року відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТзОВ «Кредитні ініціативи») у задоволенні позову до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У поданій на вказане рішення суду апеляційній скарзі представник ТзОВ «Кредитні ініціативи» покликався на його незаконність та необгрунтованість через порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказував, що покликаючись на рішення апеляційного суду від 02 квітня 2014 року у справі за позовом ТзОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3, яке на даний час оскаржено в касаційному порядку, суд надто широко тлумачить положення ч.3 ст. 61 ЦПК України, оскільки даним рішення встановлено відсутність права вимоги у ТзОВ «Кредитні ініціативи» лише щодо позичальника ОСОБА_3, а не щодо усіх позичальників.

Вважав неправомірним покликання суду на те, що наявні в матеріалах справи договори факторингу належним чином не завірені, оскільки в судовому засіданні суду були надані для огляду їх нотаріально завірені примірники, до яких додавалися реєстри позичальників.

Доводив, що суд без з'ясування необхідних підстав застосував норми ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки він не забороняє звертатися за захистом порушеного права, а визначає лише заборону примусового відчуження нерухомого житлового майна. Відмова в задоволенні позову фактично звільняє позичальника від взятих на себе зобов'язань.

Судом не було з'ясовано наявності іншого житла у боржника, не з'ясовано, чи є він суб'єктом, на якого поширюється дія ЗУ «Про засади запобігання і протидії корупції».

Просив рішення Здолбунівського районного суду від 26 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.

Представник ТзОВ «Кредитні ініціативи» у встановленому законом порядку, завчасно був повідомлений про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явився і причин неявки суду не повідомив, а тому колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за його відсутності.

__________________________________________________________________________________________________

Справа №562/2417/13-ц Головуючий в суді І інст. - ОСОБА_4

Провадження № 22-ц /787/2084/2014р. Суддя-доповідач - ОСОБА_5

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТзОВ «Кредитні ініціативи» не має права вимоги до ОСОБА_2, так як не подало належних доказів правонаступництва по кредитному договору, укладеному з ним ПАТ «Сведбанк».

Суд посилався на відсутність необхідності доказування цієї обставини по справі, оскільки вона встановлена судовим рішенням в іншій справі, щодо особи, яке бере участь в даній справі.

Також, як на підставу відмови в позові, суд першої інстанції посилався на вимоги Закону України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті ", однак відповідних мотивів та обґрунтувань не навів, а зазначена підстава відмови в позові суперечить попередній наведеній місцевим судом в рішенні.

Такий висновок місцевого суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії Рішення апеляційного суду Рівненської області від 02 квітня 2014 року в справі, за позовом ТзОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту, в задоволенні позовних вимог було відмовлено з підстав, що стосувались конкретних сторін та наявних в справі доказів.

Вирішуючи цей спір, посилаючись на згадане рішення від 02 квітня 2012 року, місцевий суд вважав встановленими обставини, що мають значення при вирішенні зазначеної справи.

Зокрема, що за тими самими договорами факторингу, про уступлення права вимоги, за іпотечними договорами від 28 листопада 2012 року, на які посилається позивач в справі за позовом до ОСОБА_2, ТОВ "Кредитні ініціативи" не може бути стороною в справі, оскільки у встановленому порядку не набуло право вимоги до нього про стягнення боргу за кредитним договором. Договори факторингу від 28 листопада 2012 року, договори про відступлення права вимоги за іпотечними договорами, на які посилається ТОВ «Кредитні ініціативи», місцевий суд вважав, не є документами, що стверджують таке його право.

Такий висновок суперечить нормі права, на яку посилався місцевий суд та обставинам конкретної справи, що вирішується судом.

Зокрема, згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З даної справи вбачається, що в ній беруть участь не ті самі особи, зокрема відповідачем є ОСОБА_2, а не ОСОБА_3, а обставини встановлені по іншій справі, щодо ТзОВ «Кредитні ініціативи», а саме відсутність права вимоги - стосується саме тієї справи.

Порушення норм процесуального права судом першої інстанції, призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 травня 2008 року між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №1701/0508/71-084, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 32 200 доларів США зі сплатою 12,5% річних до 19 травня 2037 року (а.с. 5-8).

З метою забезпечення належного виконання вказаного договору між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 20 травня 2008 року було укладено іпотечний договір №1701/0508/71-084-Z-1, за умовами якого ОСОБА_2 передав банку в іпотеку домоволодіння, загальною площею 90,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності (а.с.13-15).

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено договір факторингу, згідно якого банк відступив фактору свої права вимоги по кредитних договорах, у тому числі за кредитним договором №1701/0508/71-084.

Того ж дня, 28 листопада 2012 року між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» також укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відступив ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги за кредитними договорами.

Докази їх розірвання чи визнання цих договорів не дійсними в справі відсутні.

Згідно зі ст.ст. 1054, 1050, 526, 530, 599 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що банк надав позичальнику кредитні кошти 32 200 доларів США, а позичальник їх та кошти за користування кредитом і пеню банку не повернув, чим створив заборгованість в перерахунку на національну валюту в сумі 471041 грн. (а.с.39).

Відповідно до ст.ст. 589, 590 ЦК України, ст.ст. 33, 11 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

7 червня 2014 року набув чинності Закон України „Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті ", відповідно до п.1.1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Предмет іпотеки - домоволодіння, загальною площею 90,8 кв.м, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, використовується як місце постійного проживання ОСОБА_2, інше житло у нього відсутнє, його згоди на відчуження домоволодіння немає, а тому під час дії цього закону на зазначений предмет іпотеки не може бути звернуте стягнення та він не може бути примусово відчужений.

Ураховуючи наведене, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

На підставі ст. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", керуючись ст.ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, 309, 313, 314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити частково.

Рішення Здолбунівського районного суду від 26 червня 2014 року скасувати.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» у задоволенні позову до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. Воно може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді: