ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.01.2009 Справа№ 18/223-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді –Тищик І.В. (доповідач)
суддів –Чоха Л.В., Чимбар Л.О.
при секретарі –Пруднікова Г.В.
за участю представників
позивача: Трикоз В.В.
відповідача: не з’явився
3-я особа: Сокол В.М.
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Кримський титан” в особі філії „Вільногірський гірничо-металургійний комбінат”, м. Вільногірськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2008 року у справі № 18/223-08
за позовом фермерського господарства „Агрофірма Чумак”, м. Верхівцево
до закритого акціонерного товариства „Кримський титан” в особі філії „Вільногірський гірничо-металургійний комбінат”, м. Вільногірськ
3-тя особа Малоолександрівська сільська рада с. Малоолександрівка Верхньодніпровського району
про спонукання відповідача не здійснювати певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2008 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про зобов’язання відповідача не вчиняти дій по самовільному захопленню та використанню у виробничій діяльності земельного масиву полів №9 (36) та №10 (37) загальною площею 144,09 га в районі с. Петрівка на території Малоолександрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, які знаходяться у користуванні фермерського господарства „Агрофірма Чумак” на підставі договорів оренди земельних ділянок (паїв) з їх власниками.
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 11.11.2008 року у справі № 18/223-08 (суддя Петрова В.І.) позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.
Вмотивовуючи рішення, господарський суд встановив, що промислову розробку надр для видобутку корисних копалин на спірних земельних ділянках відповідач розпочав за відсутності державного акту, що посвідчує його право на користування вказаними земельними ділянками.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому скаржник посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: розгляд справи без участі представника відповідача та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, а саме, права відповідача на розробку спірної земельної ділянки відповідно до акту про надання гірничого відводу.
Позивач та третя особа у відзивах на апеляційну скаргу посилаються на обґрунтованість рішення господарського суду; необґрунтованість і безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просять залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідачем в межах апеляційного провадження заявлялося клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Вищим адміністративним судом України справ про передачу у приватну власність земельних ділянок фізичним особам.
Колегією суддів вказане клопотання залишено без задоволення, оскільки дана справа не пов’язана із справами, перегляд рішення за якими здійснюється ВАСУ; розгляд останніх не впливає на суть спору у даній справі і не перешкоджає її розгляду.
Про час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, однак, не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду апеляційної інстанції.
Враховуючи те, що наявні в справі документи дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як убачається з матеріалів справи, відповідач на підставі ліцензії (спеціального дозволу) на користування надрами, виданої Міністерством екології та природних ресурсів України 13.06.2001р. терміном дії на 15 років, здійснює діяльність з промислової розробки Малишевського родовища корисних копалин.
У 2008 році відповідач самовільно зайняв та розпочав промислову розробку земельної ділянки площею 328,4 га (з яких землі державної власності складають174,7 га, землі приватної власності –153,7га), використовуючи для видобутку копалин землі сільськогосподарського призначення, що посвідчується актом Управління з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області №58 від 26.05.2008р. (т.ІІ, а.с. 21-22).
Спірні ділянки знаходяться на території Малоолександрівської сільської ради та перебувають в оренді у фермерського господарства „Агрофірма Чумак”. За захистом своїх порушених прав вказані особи звернулися до господарського суду, рішенням якого відповідачу було заборонено здійснювати виробничу діяльність на вказаних земельних ділянках.
Колегія суддів погоджується з рішенням господарського суду з огляду на наступне:
Правовідносини з видобутку корисних копалин регламентуються нормами спеціального земельного та гірничого законодавства, оскільки стосуються як земельних ресурсів, так і надр.
Відповідно до норм чинного законодавства розміщення гірничого об’єкту провадиться після попереднього погодження у встановленому порядку питань про надання земельної ділянки і гірничого відводу.
Відповідно до ст. 17 Кодексу України про надра гірничим відводом є частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.
Відповідачем у судове засідання був представлений акт №1057 від 23.03.2005р. про надання йому гірничого відводу у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області терміном на 12 років (т.ІІ, а.с. 49); відповідно до даного акту межі гірничого відводу визначені на копії топографічного плану, який являється невід’ємною частиною вказаного акту; відповідачем зазначений топографічний план не був ні долучений до акту, ні представлений на вимогу суду. За викладених обставин акт про надання гірничого відводу не може вважатися належним доказом у справі і не приймається колегією суддів до уваги.
Відповідно до ст.ст. 2, 3 Земельного кодексу України земельні правовідносини, тобто, відносини щодо володіння, користування, розпорядження землею та відносини, що виникають при використанні надр регулюються цим Кодексом та нормативно-правовими актами про надра, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.
Згідно ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
В силу ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; відповідно, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Як то передбачено ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
З матеріалів справи убачається, що позивачем документально не доведений ні факт виділення йому спірних земельних ділянок у користування, ні факт надання надр спірних земельних ділянок у розробку.
Відповідно до чинного законодавства приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України); користування надрами за межами гірничого відводу забороняється (ч. 1 ст. 17 Кодексу України про надра).
Таким чином, матеріалами справи посвідчується правомірність рішення суду про заборону відповідачу вчинення дій по самовільному захопленню та використанню у виробничій діяльності земельного масиву полів №9 (36) та №10 (37) загальною площею 144,09 га в районі с. Петрівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.
Посилання відповідача на розгляд справи за відсутності представника відповідача не приймається колегією суддів, оскільки:
- відповідно до пп.2 ч. 3 ст.104 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду є розгляд справи господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду;
- відповідач про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином, що посвідчується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення (т.ІІ, а.с.11-14) та листом відповідача від 11.11.08р. №01-28/4263 (т.ІІ, а.с. 32);
- наданим правом на участь в засіданні суду апеляційної інстанції відповідач не скористався; а ухилення сторони від участі в засіданні суду не є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
З огляду на відповідність висновків, викладених в рішенні господарського суду, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування останнього являються безпідставними і не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд ПОСТАНОВИВ :
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2008 року у справі № 18/223-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Кримський титан” в особі філії „Вільногірський гірничо-металургійний комбінат” без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.
Головуючий І.В. Тищик
Судді: Л.О.Чимбар
Л.В. Чоха