Справа № 11 - 894 2006 р. Категорія ст. 125 ч. 1 КК України
Головуючий: суду 1 інстанції суддя Чебанова - Губарева Н.В.
Доповідач апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2006 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних
справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого: Погорєлової Г.М.
Суддів: Фаріонової О.М.
Гребенюк В.І.
за участю: прокурора Брек Г.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2006 року яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого, -
- засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 600 грн.
Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди -40 грн. 04 коп., на відшкодування моральної шкоди -1 000 грн.
Згідно вироку ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що він 30.01.2005 р. близько 01.00 години, знаходячись в будинку АДРЕСА_1 в гостях у ОСОБА_3 і ОСОБА_2, затіяв сварку, в процесі якої став ображати останню. Не реагуючи на вимогу ОСОБА_3 припинити лихословити, ОСОБА_1 почав ображати і його, а потім кинув в нього пивний келих, що потрапив в малолітнього сина ОСОБА_2, спричинивши тому легкі тілесні ушкодження у вигляді саден в правій скроневій області, на правій щоці, на правій вушній раковині, припухлості м'яких тканин в скронево - щелепової області справа.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок через необ'єктивність скасувати та направити справу на новий судовий розгляд. Заперечує намір на спричинення будь - яких тілесних ушкоджень малолітньому сину ОСОБА_2. Стверджує, що наніс тілесні ушкодження дитині ОСОБА_2 з необережності. Кинув пивний келих в ОСОБА_3, захищаючись від нападок останнього та ОСОБА_4, які і спровокували бійку, тобто при самозахисті. А уламки келиху подряпали малолітнього ОСОБА_5. Зазначає, що показання свідків в суді суперечливі, бо вони не могли точно відтворити подій конфлікту.
Заслухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_1 про підтримання апеляції, прокурора Брек Г.С. про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція піддягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, зазначивши, що під час сварки ОСОБА_1 кинув в ОСОБА_3 пивний келих, що потрапив в малолітнього сина ОСОБА_2, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження.
Як вбачається з протоколу судового засідання, засуджений ОСОБА_1, потерпіла ОСОБА_2, свідки ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснили, що ОСОБА_1 кинув в ОСОБА_3 пустий пивний келих, який потрапив в малолітнього сина ОСОБА_2. З показань засудженого ОСОБА_1 та частково з висновків судово - медичної експертизи також вбачається про виникнення тілесних ушкоджень у малолітнього ОСОБА_5 не від попадання самого пивного келиху, а від його уламків.
Зазначене свідчить про направленість умислу ОСОБА_1 на спричинення легких тілесних ушкодженьОСОБА_3, а легкі тілесні ушкодження малолітньому сину ОСОБА_2 спричинені ним з необережності.
Диспозиція ст. 125 ч. 1 КК України передбачає кримінальну відповідальність за умисне спричинення легких тілесних ушкоджень, а відповідальність за спричинення легких тілесних ушкоджень з необережності діючим кримінальним законом не передбачена.
В даному випадку мав місце вплив помилки на форму вини, так званий випадок відхилення в дії - здійснення злочинного наміру над іншим об'єктом не внаслідок того, що суб'єкт злочину помилково сприймав його за належний, а внаслідок інших причин. В таких випадках настає відповідальність за замах на вчинення умисного злочину по відношенню до об'єкту злочинного наміру і за вчинення злочину з необережності по відношенню до фактичного об'єкту злочину.
Тому форма вини ОСОБА_1 до спричинення легких тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_5 є необережною, а ОСОБА_3, на якого і був спрямований намір ОСОБА_1, заяви у встановленому законом порядку про притягнення винного до кримінальної відповідальності не подавав і кримінальна справа за ці дії не порушувалася.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України по відношенню до малолітнього сина ОСОБА_2. Щодо вирішення питання про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за замах на вчинення умисних легких тілесних ушкоджень ОСОБА_3, то в даному провадженні такі підстави відсутні.
Суд першої інстанції не звернув уваги на зазначене, не дав цьому належної оцінки і прийшов до помилкового висновку про винність ОСОБА_1 у спричиненні умисних легких тілесних ушкоджень малолітньому ОСОБА_5.
З огляду на наведене обвинувальний вирок відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а кримінальна справа за його обвинуваченням за ч. 1 ст. 125 КК України - закриттю за відсутністю в його діях складу злочину на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 376 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 02 жовтня 2006 року відносно ОСОБА_1 скасувати.
Кримінальну справу закрити на підставі ст. 6 п. 2 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину.