Справа № 2-а-12514/08/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"21" січня 2009 року м.Чернігів Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді - Кашпур О.В.
при секретарі - Косолаповій М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова про скасування вимоги про сплату боргу, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач 09.12.2008 року звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.Чернігова і просить скасувати вимогу керівника (заступника керівника) управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова ОСОБА_2 від 17.04.2008 р. № НОМЕР_1 про сплату боргу в сумі 233,82 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до ст.ст.1, 2 Закону України "Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005 року" суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків протягом 2004 року - 1 кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особливі рахунки в цих фондах у зв'язку з застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік", не вважаються заборгованістю і донарахування і штрафні (фінансові) санкції не застосовуються.
Позивач в письмовому клопотанні просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача вимоги не визнав.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне:
Встановлено, що позивач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"
Частиною 2 ст.17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. передбачено обов'язок страхувальника подавати звітність до територіальних органів Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені управлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога формується на підставі облікових даних з карток особових рахунків страхувальників.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що саме даний Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, визначається коло осіб, які підлягають державному пенсійному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характер.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно ч. 5 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Крім того, згідно з п.п. 4 п. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду платники фіксованого податку на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень розділу II Закону України „Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян" від 13.02.1998 року № 129/98 - ВР 10 відсотків фіксованого податку, який було сплачено громадянами - підприємцями - платниками фіксованого податку на рахунок відповідного місцевого бюджету, повинні були перераховуватись до Пенсійного фонду України.
Частиною 5 статті 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року було встановлено, що на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для платників фіксованого податку визначено у розмірі мінімального страхового внеску, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на місяць на кожну особу.
Відповідно до абз. 9 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний страховий внесок - це сума коштів що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Розмір страхового внеску визначений Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06 1997 року в розмірі 32%.
Згідно статті 82 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом з 01.01.2005 року по 31.03.2005 рік становив 262,00 грн.
Розмір мінімального страхового внеску за січень та лютий 2005 року становив 83,84 грн. (262,00 грн. * 32%), а за березень 2005 року -81,14 грн. (відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 року № 2505-ІУ), про що зазначено в акті - розрахунку при визначенні розміру страхових внесків за І квартал 2005 року від 18.04.2008 року, і визначена сума страхових внесків, що підлягали сплаті позивачем з 01.01.2005 року по 31.03.2005 рік склала 233,82 грн..
За даними акту було встановлено, що позивач за І квартал 2005 р. сплатив 150,00 грн. фіксованого податку. В рахунок сплати страхових внесків було зараховано 15,00 грн.(10% від суми фіксованого податку).
Таким чином, сума боргу визначена з врахуванням сплаченої суми 15,00 грн. і становить 233,82 грн.(83,84+83,84+81,14-15,00).
Донарахування сплачених сум не проводилось, фінансова санкція не застосовувалась.
Посилання позивача на Закон України "Про вирішення питання заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року-1 кварталу 2005 року" є безпідставним, оскільки метою вказаного закону було вирішення питання у зв'язку з не перерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005 року у зв'язку із застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", а саме, абзацу 2 частини 1 статті 45 якою передбачено, що до доходів загального фонду місцевих бюджетів у 2005 році належить у повному обсязі єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва, фіксований податок та фіксований сільськогосподарський податок. І в даному законі немає норми, якою б було передбачено звільнення платника фіксованого податку від сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України за себе, як за застраховану особу.
Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога формується на підставі облікових даних з карток особових рахунків страхувальників і вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установлених Кабінетом Міністрів України (п. 8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1).
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Враховуючи вищевикладене, управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі у м. Чернігові діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, тому позовні вимоги про скасування вимоги про сплату боргу не підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: підпис О.В. Кашпур
Постанову виготовлено в повному обсязі 27.01.2009р