УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„21" грудня 2006р.                                                   м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого            Мелінишин Г.П.

суддів                         Ясеновенко Л.В., Меленко О.Є.

секретаря                 Юрків І.П.

адвоката                  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 19.10.2006 р.,-

встановила:

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 19.10.2006 р. частково задоволено позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до АКАБ "Україна", Івано-Франківської дирекції АКАБ "Україна" в особі регіонального уповноваженого ліквідатора. Визнано ОСОБА_2 станом на грудень 1994 р. вкладником банку з залишком коштів на суму 892319,35 крб., станом на грудень 1993 р.-з залишком коштів на суму 91997,56 крб. та на суму 67077 крб. ОСОБА_3 відповідно визнано вкладником банку станом на січень 1996 р. з залишком коштів на суму 333026,46 крб. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На рішення суду в частині відмови в позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу. Зазначають, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не дав належної оцінки письмовим доказам щодо їх неодноразового звернення до АКАБ "Україна" з приводу повернення коштів, а тому неправильно вважав, що суми вкладів відшкодовуються не банком, а Фондом та що їх індексація не передбачена законом. При вирішенні спору суд не врахував вимог ст.ст. 203, 384 ЦК 1963 p. в силу п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно збереження коштів як в Державних так і в інших кредитних установах і одержання по цих вкладах доходів у вигляді процентів. А в зв'язку з тим, що боржник неналежно виконав свої зобов'язання він повинен відшкодувати спричинені цим збитки, що підтверджені аудиторським висновком. Що стосується індексації цих коштів, то суд не врахував, що заборона її проведення законодавчо не врегульована, а тому вони мають право на відшкодування збитків в порядку ст. 22 нині діючого ЦК. Аналогічно ОСОБА_2 має право і на відшкодування моральної шкоди, що завдана їй внаслідок порушення прав вкладника та спричинення матеріальної шкоди. Оскільки всіх цих обставин судом не враховано, просили рішення в цій частині скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Апелянт ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги з наведених у ній підстав.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, думку адвоката, перевіривши матеріали справи, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.

Відповідно до вимог чинного законодавства відповідальність банку за несвоєчасне повернення вкладнику коштів має визначатися згідно з положеннями укладеного сторонами договору, спеціальних законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо цих правовідносин, а якщо немає там норм про таку відповідальність-до загальних

Справа №22-ц-1480/2006р.                                Головуючий у І-інстанції Попович С.С.

Категорія 44                                                        Доповідач Мелінишин Г.П.

2

положень зобов'язального права про відповідальність за порушення зобов'язань. При цьому положення закону України від 03.07.1991 р. "Про індексацію грошових доходів населення" на ці правовідносини не поширюються.

Судом встановлено, що позивачі є вкладниками Акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна". Зокрема, станом на грудень 1993 р. залишок коштів ОСОБА_2 становив по двох рахунках 91997 крб. 67 коп. та 67077 крб., станом на грудень 1994 р.-892319,35 крб., ОСОБА_3 станом на січень 1996 р.-333026 крб. 46 коп. Оскільки вказане право позивачів відповідачем не визнавалося, суд обґрунтовано задовольнив в цій частині позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

З матеріалів справи вбачається, що в зв'язку із ліквідацією банку позивачі неодноразово звертались до АКАБ "Україна" та регіонального ліквідатора банку з заявами про повернення їм відшкодування за вкладами, у чому їм було відмовлено.

Відповідно до положень Указу Президента України "Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб-вкладників комерційних банків України", п.3 Положення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування та використання його коштів" (затвердженого цим Указом), ст.ст. 30, 31 Закону України "Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що вкладники набувають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в грошовій одиниці України, з дня настання недоступності вкладів.

З врахуванням наведених обставин суд прийшов до правильного висновку про відсутність правовідносин між позивачами та банком, а тому обрунтовано відмовив у задоволенні в цій частині їхнього позову.

Посилання апелянта на порушення судом загальних норм ЦК щодо відповідальності за неналежне виконання зобов'язань не заслуговує на увагу, оскільки ці питання врегульовані вищезазначеними спеціальними законами.

Колегія суддів приходить до висновку, що справа судом першої інстанції розглянута повно і об'єктивно, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 19 жовтня 2006 р. залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:                                                                         Г.П. Мелінишин

Судді:                                                                                      Л.В. Ясеновенко

О.Є. Меленко

ВІРНО: