ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2014 року Справа № 907/371/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:Кота О.В., Кочерової Н.О., Саранюка В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавного підприємства "Воловецьке лісове господарство"
на рішення та постановугосподарського суду Закарпатської області від 04.06.2014 Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2014
у справі№ 907/371/14
за позовом до проДержавного підприємства "Воловецьке лісове господарство" Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 стягнення 136 633,91 грн.
за участю представників сторін:
позивача: відповідача:не з'явилися не з'явилися
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2014 року Державне підприємство "Воловецьке лісове господарство" (надалі - ДП "Воловецьке лісове господарство") звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (надалі - ФОП ОСОБА_4) про стягнення з останнього 136 633,91 грн.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 04.06.2014 (суддя: Якимчук Л.М.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 (судді: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.), відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись із прийнятими у справі судовим рішеннями ДП "Воловецьке лісове господарство" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить прийняти нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 51 336,15 грн. за лісопродукцію, поставлену згідно з товарно-транспортним накладними.
Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 260, 261, 530, 623, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 216, 224, 231 Господарського кодексу України.
Сторони згідно з приписами статті 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак, не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.
Перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.04.2008 між ДП "Воловецьке лісове господарство" (продавець) та ФОП ОСОБА_4 (покупець) укладеного договір купівлі-продажу № 72.
Згідно з пунктом 2.1 договору оплата отриманого товару покупцем здійснюється шляхом повної передоплати згідно з виставленим продавцем рахунку-фактури на відповідну партію товару в десятиденний термін.
Судами попередніх інстанцій досліджені надані позивачем товарно-транспортні накладні. Документально підтвердженим є отримання відповідачем товару на загальну суму 51 336,15 грн. відповідно до товарно-транспортних накладних. Інші надані позивачем до позову товарно-транспортні накладні не містить підпису та відтиску печатки відповідача, тому, за правильним висновком господарських судів не можуть слугувати належними та допустимими доказами отримання ним товару.
При цьому, судами встановлено, що позивач здійснював відвантаження товару без отримання повної передоплати, як це передбачено умовами договору.
05.05.2014 відповідачем подано заяву про застосування позовної давності, яка судом першої інстанції задоволена з огляду на приписи статей 256, 257, 261, 267 655, 692 ЦК України.
Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 1117 ГПК України перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Перевірка здійснюється на підставі фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, та в межах касаційної скарги.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що ДП "Воловецьке лісове господарство" не погоджується з судовими рішеннями лише в частині застосування позовної давності у частині позовних вимог про стягнення 51 336,15 грн.
Колегія суддів зазначає, що твердження скаржника спростовуються вищенаведеним та наступним.
Так, згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття.
Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється відповідно до статті 257 ЦК України тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності за змістом статті 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частинами 3, 4 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Указане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 925/1332/13.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про застосування позовної давності в частині стягнення 51 336,15 грн., який сплив у грудні 2011 року - січні 2012 року.
Доводи за касаційною скаргою не спростовують правильних висновків господарських судів, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтями 1115, 1117 ГПК України.
Отже, судами попередніх інстанцій у порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджені матеріали справи в їх сукупності і правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових актів.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Воловецьке лісове господарство" у справі № 907/371/14 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Закарпатської області від 04.06.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.07.2014 у справі № 907/371/14 залишити без змін.
Головуючий суддя: О. Кот
судді: Н. Кочерова
В. Саранюк