Провадження № 22ц/790/6737/14 Головуючий 1-ї інст. - Озеров В.О.
Справа № 431/2258/14-ц Суддя доповідач - Бровченко І.О.
Категорія: інші справи
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Бровченко І.О.,
суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,
при секретарі - Афоніні К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15 серпня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про надання дозволу дитині на тимчасові неодноразові поїздки за межі держави України разом з матір'ю, без згоди та супроводу батька, -
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2014 року позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про надання дозволу дитині на тимчасові неодноразові поїздки за межі держави Україна разом із матір'ю, без згоди та супроводу батька.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що проживала однією сім'єю з відповідачем без реєстрації шлюбу. Від шлюбу має малолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вона має на меті організувати для своєї дитини профілактичне лікування за кордоном на морському узбережжі, оскільки дитина періодично хворіє на гострі вірусні захворювання верхніх дихальних шляхів. Крім цього, вона бажає організувати відпочинок в інших країнах світу з метою розширення світогляду дитини, спрямувати дитину на розвиток її історичних і культурних цінностей інших народів, підготовити дитину до свідомого життя у суспільстві. Крім цього, Луганська область у якій мешкає її дитина знаходиться у зоні антитерористичної операції, яка здійснюється Збройними силами України та іншими військовими формуваннями і ці обставини дають їй підстави непокоїться за життя та здоров'я її дитини. Однак, через напружені стосунки із відповідачем, останній відмовляється надавати нотаріально посвідчену згоду на виїзд дитини за кордон разом з нею, а тому вона вважає, що його дії суперечать інтересам дитини. Вважає, що згідно із діючим законодавством України, яке регулює даний вид правовідносин, вона має право на отримання дозволу на тимчасові неодноразові поїздки за межі держави Україна зі своєю дитиною, без згоди та супроводу батька.
У судовому засіданні відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.
Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 15 серпня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі. Надано дозвіл дитині - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на тимчасові неодноразові поїздки за межі держави України разом з її матір'ю - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, без згоди та супроводу батька - ОСОБА_3, на строк три роки, а саме з 20 серпня 2014 року по 20 серпня 2017 року, яка буде забезпечувати проїзд, перебування за кордоном та повернення в Україну своєї доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи скаргу посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Сторони по справі в судове засідання не з'явились, повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомили. Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи судом апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що сторони по справі є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З довідок дитячої консультації Старобільської центральної районної поліклініки від 04 серпня 2014 року та 14 серпня 2014 року вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, періодично хворіє на гострі вірусні захворювання верхніх дихальних шляхів та потребує санаторно-курортного оздоровлення.
У відділі державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції знаходиться виконавчий лист № 2-100/11 Старобільського районного суду від 26 січня 2011 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі ? частини усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Станом на 06 серпня 2014 року заборгованість по сплаті аліментів відсутня.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції керувався тим, що підстав для відмови у наданні позивачці дозволу на тимчасові неодноразові поїздки за межі держави України разом з матір'ю, без згоди та супроводу батька немає, задоволення позову не порушує будь-яких прав відповідача та інтересів дитини.
З таким висновком суду не можна погодитись, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства, батьки, відповідно до положень ст. 151 СК України, вправі обирати самі.
Згідно вимог ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Стаття 154 СК України надає батькам право звернутися до суду за захистом прав та інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.91 р. №789-ХІІ), батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Порядок оформлення документів для виїзду громадян України за кордон визначається Законом України "Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України" № 3858 - ХІІ від 21 січня1994 року, із змінами та доповненнями, (далі - Закону), який у статті 4 передбачає, що оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків. У клопотанні зазначаються відомості про дитину. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Пунктом 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року №57 зокрема передбачено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою угодою, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків - рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Таким чином, законодавцем надано право суду приймати рішення щодо виїзду дитини за кордон при умові строкової конкретно визначеної поїздки з зазначенням країни та часу перебування і відмови одного з батьків у надані згоди на цей виїзд.
З урахуванням того, що позивачка не зазначила держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, не вказано правову підставу надання багаторазового дозволу на виїзд за кордон без згоди батька, у задоволенні позову слід відмовити.
Також судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України та ст. 16 ЦК України кожна особа може звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Між тим, позивачка не довела, що її права порушені, оскільки матеріали справи не містять відомостей про звернення позивачки до ОСОБА_3 із спірного питання та відмови останнього у наданні згоди на цей виїзд.
Крім того, вирішуючи питання про надання дозволу малолітній дитині на тимчасові неодноразові поїздки за межі держави України, відповідно до вимог ст. 35 ЦПК України судом першої інстанції не вирішено питання щодо залучення до участі в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - орган опіки та піклування.
Приймаючи до уваги викладене, оцінив всі обставин справи та надані докази як окремо, так і в сукупності, судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування рішення районного суду та постановлення нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 15 серпня 2014 року скасувати, ухвалити нове.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні її позовних вимог про надання дозволу дитині на тимчасові неодноразові поїздки за межі держави України разом з матір'ю, без згоди та супроводу батька.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді -