Справа № 365/685/13-ц Головуючий у І інстанції Карпович В.Д.
Провадження № 22-ц/780/5675/14 Доповідач у 2 інстанції Олійник
Категорія 58 23.10.2014
УХВАЛА
Іменем України
23 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - судді Олійника В.І.,
суддів: Сліпченка О.І., Ігнатченко Н.В.,
при секретарі Петленко І.О.,
розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яготинського районного суду Київської області від 31 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - правонаступника ОСОБА_3 про стягнення збитків, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 - правонаступника ОСОБА_3 про стягнення збитків, посилаючись на те, що 10 листопада 2003 року ОСОБА_2 надав позивачу розписку в якій зазначив, що за дарування ОСОБА_1 будинку АДРЕСА_1 він отримав кошти в сумі, еквівалентній 12 000 доларів США.
Договір дарування жилого будинку, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за №7159, був укладений між позивачем та ОСОБА_2 24 червня 2003 року, за яким ОСОБА_2 подарував, а позивач прийняв у дар жилий будинок, по АДРЕСА_1.
Право власності на вказаний будинок позивач зареєстрував в Київському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на праві приватної власності, про що в реєстрову книгу №357-102 за реєстровим №43407 зроблено реєстраційний напис 27 червня 2003 року.
З метою забезпечити ОСОБА_2 нормальні умови для проживання за сприянням позивача 3 червня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір дарування жилого будинку за АДРЕСА_2. Вказаний договір посвідчений державним нотаріусом Згурівської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за №1799.
Позивачем зазначено, що для ОСОБА_2 така угода була укладена на явно вигідних умовах, оскільки будинок подарований останнім згідно договору був оцінений в сумі 11 944 грн., а будинок, подарований ОСОБА_2, оцінений в розмірі 22 162 грн.
Крім того, будинок, подарований ОСОБА_2 позивачу був непридатний для нормального проживання, оскільки в ньому були відсутні електроенергія, газ, опалення та він потребував великих капіталовкладень для створення умов для проживання в ньому. Площа земельної ділянки, на якій розташований цей будинок, визначена розміром 468 кв.м.
Будинок, отриманий ОСОБА_2 в дарунок, має всі необхідні умови для проживання: електроенергію, газ, опалення, він не потребував грошових витрат для проживання в ньому. Площа земельної ділянки, на якій розташований цей будинок, визначена розміром біля 12 соток.
Позивачем також зазначено, що незважаючи на вищевикладені обставини, ОСОБА_2 приблизно з вересня місяця 2003 року почав шантажувати позивача, вимагаючи гроші за будинок, який був предметом дарування за договором від 24 червня 2003 року. Шантаж полягав в тому, що ОСОБА_2 вимагав у позивача гроші, в противному випадку нахвалявся спалити подарований будинок та звертатися зі скаргами до правоохоронних органів.
З метою уникнути проблем, які створював і міг створити ОСОБА_2 в майбутньому, позивач передав ОСОБА_2 гроші в сумі, яку вимагав останній, а саме в сумі, еквівалентній 12 000 доларів США.
Цей факт було підтверджено розпискою, яку ОСОБА_2 надав позивачу 10 листопада 2003 року. У розписці ОСОБА_2 зазначив, що за дарування ОСОБА_1 будинку АДРЕСА_1 він отримав гроші в сумі, еквівалентній 12 000 доларів США.
Незважаючи на ту обставину, що позивач виконав умову ОСОБА_2, останній звернувся до Подільського районного суду із заявою про відмову від позову, з яким він звертався до суду про визнання за ним права власності на весь будинок за АДРЕСА_1. Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 02 липня 2004 року прийнято заяву ОСОБА_2 від позову, а провадження у справі закрито.
На підставі цієї ухвал, рішенням Шевченківського районного суду від 26 жовтня 2004 року були скасовані наказ Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації від 13 травня 2003 року №750-С/ЖБ та свідоцтво про право власності серії САА № 099991 від 17 травня 2003 року на ім'я ОСОБА_2 Таким чином, було скасовано право власності ОСОБА_2 на весь будинок АДРЕСА_1.
16 листопада 2004 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом про визнання договору дарування 1/3 частини жилого будинку від 24 червня 2003 року, укладеного між ним та позивачем за цим позовом, недійсним.
14 лютого 2005 року Шевченківський районний суд міста Києва визнав недійсним в повному обсязі договір дарування жилого будинку АДРЕСА_1, укладений 24 червня 2003 року між позивачем та ОСОБА_2
Розглядаючи позов ОСОБА_2, Шевченківський районний суд м.Києва прийшов до висновку, що договір дарування жилого будинку від 24 червня 2003 року є удаваною угодою. Оцінюючи у сукупності добуті в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що сторони при укладені даного договору мали на увазі не договір дарування, а договір купівлі-продажу.
За рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 лютого 2005 року жилий будинок АДРЕСА_1 був вилучений у позивача. ОСОБА_2, залучений Шевченківським районним судом до участі в справі, не тільки не відвернув відібрання жилого будинку, а навпаки, за власною ініціативою сприяв тому, що позивач був позбавлений права власності на вищевказаний жилий будинок.
Збитки позивача, як покупця, спричинені вилученням жилого будинку, складаються із суми, яку позивач сплатив за вартість будинку, вказану ОСОБА_2 у розписці від 10 листопада 2003 року, тобто, суму, еквівалентну 12 000 доларів США, або 60 600грн. 00 коп. за курсом Національного банку України.
Враховуючи вищенаведене, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 60 600 грн. - суми збитків та судові витрати, що складаються з суми судового збору - 606 грн.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача збільшила позовні вимоги, та з врахуванням курсу гривні до долара США станом на час розгляду справи, що складає 1171,2292 грн. за 100 доларів США, просила стягнути з відповідача суму, еквівалентну 12 тисячам доларів США, що склала 140 547 грн.(т. 21 а.с. 232-235), посилаючись на те, що 10 листопада 2003 року позивач отримав від ОСОБА_2 розписку про отримання останнім від позивача 12000 доларів США в рахунок дарчої на будинок за АДРЕСА_1. Договір дарування було укладено між сторонами 24 червня 2003 року. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 лютого 2005 року даний договір дарування за позовом ОСОБА_2 було визнано недійсним. Пізніше цей будинок згорів. А тому вважала, що спадкоємці ОСОБА_2 повинні повернути позивачу кошти, еквівалентні 12 тисячам доларів США, сплачені позивачем ОСОБА_2 за придбаний будинок.
Рішення Яготинського районного суду Київської області від 31 липня 2014 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким задовольнити позовні вимоги.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16 листопада 2006 року заочним рішенням Згурівського районного суду Київської області позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків задоволено.
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 17 березня 2014 року заочне рішення Згурівського районного суду Київської області від 16 листопада 2006 року скасоване у зв'язку з нововиявленими обставинами, пов'язане із смертю ОСОБА_2 та прийняття спадщини після смерті останнього ОСОБА_3.
Ухвалою Яготинського районного суду Київської області від 02 квітня 2014 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_3.
За рішенням Подільського районного суду міста Києва від 10 лютого 2003 року ОСОБА_2 став одноособовим власником домоволодіння по АДРЕСА_1.
Судом також встановлено, що за договором дарування від 24 червня 2003 року, укладеним між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, ОСОБА_2 подарував, а ОСОБА_5 прийняв в дар житловий будинок по АДРЕСА_1. Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №7159. (т.1 а.с.15). Як видно з розписки, складеної 10 листопада 2003 року ОСОБА_2, останній отримав від ОСОБА_5 в рахунок дарчої на будинок по АДРЕСА_1 суму, еквівалентну 12 тисячам доларів США і претензій не мав
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 жовтня 2004 року Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації зобов'язано частково скасувати наказ від 13 травня 2003 року №750-С/ЖБ в тій частині, де видане на ім'я ОСОБА_2 свідоцтво про право власності серії САА №099991 від 17 травня 2003 року на жилий будинок по АДРЕСА_1 та зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації 23 травня 2003 року і записане в реєстрову книгу №357-102 за реєстровим №43402.
Київське міське бюро технічної Інвентаризації було зобов'язано скасувати реєстрацію свідоцтва про право власності серії САА № 099991 від 17 травня 2003 року на вищевказаний житловий будинок на ім'я ОСОБА_2, яка проведена 23 травня 2003 року та запис в реєстровій книзі №357-102 за реєстровим №43402.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 лютого 2005 року визнано не дійсним в повному обсязі договір дарування жилого будинку за АДРЕСА_1, укладений 24 червня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за №7159.
При винесенні даного рішення суд прийшов до висновку, що вище вказаний договір дарування будинку є удаваною угодою, так як у ОСОБА_2 не було ніяких підстав для дарування житлового будинку ОСОБА_5
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2005 року дане рішення суду залишено в силі. Ухвалою Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 19 листопада 2005 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 лютого 2005 року та ухвала апеляційного суду міста Києва від 16 травня 2005 року залишені без змін.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, помер.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16 вересня 2010 року спадкоємцем майна ОСОБА_2 є його племінник ОСОБА_3, батько якого ОСОБА_6, починаючи від листопада 2008 року неодноразово звертався із заявами до Подільського РУ ГУ МВС України в міста Києві стосовно можливого підроблення розписки від ОСОБА_2, наданої про отримання коштів.
Постановами органу дізнання Подільського РУ ГУМВС України в міста Києві від 27 листопада 2008 року, від 09 березня 2010 року, від 06 квітня 2010 року та від 28 травня 2010 року в порушенні кримінальної справи за ст.190, 358 КК України відмовлено за відсутністю ознак даних злочинів.
Постановами заступника прокурора Подільського району міста Києва постанови Подільського РВ ГУ м.Києві від 06 квітня 2010 року, від 09 березня 2010 року та від 27.11.2008 року скасовані як незаконні.
У судовому засіданні відповідач та його представник, посилаючись на довідки працівників Подільського РУ в місті Києві, стверджували, що розписку про отримання коштів від 10 листопада 2003 року від ОСОБА_5 ОСОБА_2 написав під тиском і коштів від ОСОБА_5 не отримував.
Не визнаючи позовні вимоги, відповідач посилався на рішення Шевченківського райсуду міста Києва від 14 лютого 2005 року, в якому вказано, що під час розгляду справи ОСОБА_2 стверджував. що ОСОБА_7 обіцяв заплатити йому 15 тисяч грн. (на момент укладення угоди інвентаризаційна оцінка будинку становила 11 944 грн.), але ОСОБА_7 не виконав свої зобов'язання за угодою щодо сплати 15 тисяч грн. і тому ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Крім того, в судовому засіданні відповідач надав до суду копію пояснення ОСОБА_2 від 12 грудня 2003 року, відібране в останнього працівником Деснянського РУ м. Києва, в якому ОСОБА_2 вказав, що за будинок по перевулку Парковому ОСОБА_7 передав його брату ОСОБА_8, який проживає АДРЕСА_1 гроші в сумі 3 тисячі доларів США, які він у нього брав частинами.
З матеріалів справи вбачається, що представник позивача сама спростувала факт передачі коштів в розмірі, еквівалентному 12 тисячам доларів США ОСОБА_7 ОСОБА_2 під час складання розписки ОСОБА_2, що мало місце 10 листопада 2003 року.
Як видно з пояснень представника позивача, ОСОБА_7 3 тисячі доларів США передав брату ОСОБА_2 - ОСОБА_8 і не встановлено, що останній їх отримав від ОСОБА_8, а іншу частину в розмірі 9 тисяч доларів США ОСОБА_7 передав ОСОБА_4
Таким чином, факт передачі коштів ОСОБА_7 ОСОБА_2, яка еквівалентна 12 тисячам доларів США в рахунок дарчої на будинок по АДРЕСА_1 під час складання ОСОБА_2 розписки, що мало місце 10 листопада 2003 року, не знайшлов свого підтвердження в судовому засіданні.
В силу ст.60 п.1 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім в випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь в справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін виникає спір.
Як видно з листа начальника Головного управління МВС України в місті Києві від 21 жовтня 2013 року, адресованого прокурору Подільського району місті Києва та Начальнику Подільського РУ ГУ МВС України в місті Києві, протягом 2003-2013 років до різних підрозділів Головного Управління МВС України в місті Києві неодноразово надходили звернення ОСОБА_3 та його батька-ОСОБА_6. щодо незаконного заволодіння ОСОБА_5 будинком за АДРЕСА_1 та підробки документів.
За вказаними зверненнями проводилися відповідні дослідчі перевірки, за результатами яких приймалися рішення про відмову в порушенні кримінальної справи у відповідності до діючого на той час КПК України. Для проведення перевірки обґрунтованості прийнятого рішення матеріали направлялися до прокуратури Подільського району міста Києва, за результатами чого прийняте рішення залишено без змін. Крім того, протягом останніх років до Головного управління МВС України неодноразово надходили звернення ОСОБА_6 щодо бездіяльності працівників міліції при розглядах його попередніх звернень.
Керівництвом Головного у правління з даного приводу проводилися службові розслідування, за результатами яких порушень вимог чинного законодавства під час розгляду звернень ОСОБА_6 не виявлено. (відмовний матеріал а.с.172).
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, відмовивши у задоволенні позовних вимог, оскільки факти передачі ОСОБА_7 коштів в розмірі 3 тисяч доларів США брату ОСОБА_2 - ОСОБА_8 та факт отримання цих коштів ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, і факт передачі коштів ОСОБА_2 ОСОБА_7 також не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні,
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Яготинського районного суд Київської області від 31 липня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду Київської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: Олійник В.І.
Судді: Ігнатченко Н.В.
Сліпченко О.І.