АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 червня 2006р.                                                                                        місто Луцьк

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого Сівчука Є.І.

суддів Осіпука В.В., Подолюка В.А.

при секретарі Антонюк О.В.

з участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення в житлове приміщення за апеляційною скаргою відповідача на рішення Камінь-Каширського районного суду від 27 березня 2006р., -

ВСТАНОВИЛА:

10 лютого 2006р. ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про вселення в житлове приміщення.

Позовні вимоги мотивувала тим, що в 1989р. їй була виділена кімната в гуртожитку райагробуду по АДРЕСА_1.

З травня 1996р. вона почала проживати в цій кімнаті у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем, а 1.12.2003р. був зареєстрований шлюб.

1 січня 2001р. у них народився син ОСОБА_3.

З 1998р. з дозволу власника кімната гуртожитку переобладнана на окрему квартиру. Все це було зроблено за власні кошти.

З січня 2005р. з відповідачем почались сварки, останній почав виганяти її з квартири, викидати речі, вона неодноразово зверталась в міліцію.

В серпні 2005р. їх шлюб розірваний.

В липні 2005р. відповідач вигнав її з квартири разом з дитиною, вона змушена жити в найманій квартирі.

Відповідач не є власником житла, незаконно позбавив її права користуватись квартирою, тому просить зобов'язати ОСОБА_2 не чинити її та синові перешкоди в користуванні кімнатою та вселити їх в це приміщення. В якості третьої особи залучено СМП «Агробуд».

Справа №22-548 2006р.                                     Головуючий у 1 інстанції Борсук П.П.

Категорія №27                                                Доповідач Сівчук Є.І.

2 Рішенням Камінь-Каширського районного суду від 27 березня 2006р. позов задовольнено. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_3 у проживанні в житловому приміщенні, яке знаходиться по АДРЕСА_1 та вселити їх в дане приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 120 грн. витрат за надання юридичної допомоги та 17 грн. судового збору в користь держави.

В    поданій    апеляційній    скарзі    відповідач    ОСОБА_2,    не погоджуючись   з   рішенням   зазначає,   що   позивачка  добровільно   залишила квартиру і забрала всі свої речі ще до розірвання шлюбу. Просить змінити рішення на його користь.

В поданих письмових запереченнях на апеляційну скаргу, позивачка ОСОБА_1 стверджує, що доводи відповідача про те, що вона добровільно залишила квартиру надумані і спростовуються матеріалами справи, зокрема, її заявами та зверненнями в міліцію.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_2, який скаргу підтримав, ОСОБА_1, яка скаргу заперечила, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення скарги із слідуючих підстав.

При розгляді справи встановлено, що в 1989р. позивачці ОСОБА_1 була надана кімната в гуртожитку Камінь-Каширського агробуду за адресою АДРЕСА_1 (а.с.63).

Позивачка з того часу постійно проживала і зареєстрована по цій адресі з дозволу Камінь-Каширської міської ради і згоди райагробуду, провела переобладнання кімнати гуртожитку в однокімнатну квартиру з кухнею малосімейного типу (а.с.10, 63, 65, 66, 67, 70, 71).

З 1996р. позивачка почала проживати у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем а в 2001р. в них народився син ОСОБА_3 (а.с.8). В грудні 2003р. сторони зареєстрували шлюб (а.с.6).

З січня 2005р. в сім'ї почались сварки, в основному із-за неналежної поведінки і зловживання спиртними напоями відповідача. Останній почав чинити перешкоди позивачці в проживанні в квартирі, не пускав, забивав двері, а пізніше вигнав її з малолітнім сином з квартири взагалі.

Така поведінка відповідача послужила причиною неодноразового звернення позивачки за захистом в органи міліції (а.с.11, 12).

За неналежну поведінку відповідач притягався до адміністративної відповідальності (а.с.68).

У вересні 2005р. шлюб між сторонами розірваний (а.с.7). Суд першої інстанції повно встановивши всі обставини справи і давши їм належну оцінку, виходячи з ст. 9 ЖК України, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку передбачених законом, та ст. 109 цього Кодексу, що виселення проводиться добровільно або в судовому порядку, прийшов до висновку, що відповідач неправомірно чинив перешкоди позивачці у проживанні в приміщенні, самоправно виселив її з малолітнім сином з нього, а тому підставно задовольнив позов.

Доводи відповідача, що позивачка добровільно залишила приміщення не знайшли свого ствердження в судовому засіданні і спростовуються матеріалами справи, зокрема, заявами позивачки в органи міліції, постановами про відмову в порушенні кримінальної справи по факту погроз фізичною розправою, постановою судді Камінь-Каширського районного суду від 21.07.2005р. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та іншими доказами (а.с.11, 12, 68, 70, 71).

Рішення суду відповідає встановленим обставинам та вимогам закону.

Порушень норм матеріального і процесуального права при його ухваленні не допущено.

Доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія судців, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Камінь-Каширського районного суду від 27 березня 2006р. залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий /-/ Сівчук Є.І.                                                                                           Судді 1-І 1-І       Осіпук В.В.;Подолюк В.А.

Оригіналу відповідає:    

Суддя апеляційного суду

Сівчук Є.І.