Справа № 22-Ц-537/06

Категорія            5

Головуючий у 1 інстанції  Кирилюк В.Ф. Доповідач Киця С.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

15 червня 2006 року

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Расевича С.І.

суддів Русинчука М.М., Киці С.І.

при секретарі  Тарасюк Ю.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ будинковолодіння за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Рожищенського районного суду від 11 квітня 2006 року.

Особи, які беруть участь у справі :

Позивачі    ОСОБА_1,    ОСОБА_2,

представники позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

відповідач ОСОБА_3,

представник відпозідача ОСОБА_6.

Колегія суддів

Встановила:

Рішенням Рожищенського районного суду від 11 квітня 2006 року позов задоволено. Постановлено поділити житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_1 та ОСОБА_2   2/3 частини житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами: по житловому будинку -коридор 1-2, кімнату 1-4, кімнату 1-5, ванну 1-6, вбиральню 1-7, кладовку 1-8, кухню 1-10; з господарсько-побутових споруд виділено 2/3 частини хліва Б-1, погріб Г, огорожу № 6, 1/2 частину огорожі №1, всього на суму 36414 грн. Відповідачу ОСОБА_3 виділено 1/3 частину житлового будинку з господарсько-побутовиими спорудами: по житловому будинку - тамбур 1-1, кімнату 1-3, котельню 1-11, вхідні сходи «а», вхідні сходи «а-1»; з господарсько-побутових споруд виділено 1/3 частину хліва Б-1, вбиральню В, огорожу № 3, № 4, огорожу № 2, дворове змощення № 1, ворота з хвірткою № 5, 1/2 частину огорожі № 1, всього на суму 19845грн. Для розподілу житлового будинку на дві ізольовані квартири зобов'язано сторони провести відповідне переобладнання будинку і обладнати автономні мережі електропостачання, газопостачання, опалення квартири. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 546 грн. кожному, грошової компенсації за відхилення від вартості, яка приходиться на ідеальні частки будинковолодіння.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить скасувати це рішення, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права і направити справу на новий судовий розгляд. Зазначає, що даний позов про поділ будинковолодіння був об'єднаний в одне провадження з його позовними вимогами до позивачів про стягнення витрат на утримання будинку та його позовом до ОСОБА_1 про поділ майна, що знаходиться в спільній сумісній власності подружжя. Ухвалою суду було задоволено його клопотання і витребувано від компетентних органів Італійської Республіки дані про розмір доходів, отриманих ОСОБА_1 за період роботи з 1 серпня 1999 року по 2 квітня 2002 року. Рішенням суду було проігноровано вимоги цієї ухвали і постановлено рішення без одержання відповіді від компетентних органів Італійської Республіки. Незаконно і необгрунтовано постановлені ухвали про відновлення провадження у справі і про роз'єднання у самостійні провадження позовів. Суд не з»ясував усіх обставин справи і дане рішення суперечить нормам міжнародного права.

Судом першої інстанції встановлено, що будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 5 січня 1996 року. Ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами складає 56259грн. Оскільки сторони є співвласниками даного будинковолодіння, тому їх частки є рівними. Виходячи з цього, суд провів поділ будинковолодіння між сторонами, виділивши позивачам 2/3 частини будинковолодіння, а відповідачу - 1/3 частину, відповідно до варіанту № 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи, та стягнув з відповідача в користь позивачів грошову компенсацію за відхилення від вартості, яка приходиться на ідеальні частки будинковолодіння.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. Вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно ст.372 ЦК України, майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності вважається, що частки є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Судом було встановлено, що спірний будинок належить сторонам на праві спільної сумісної власності, а тому суд прийшов до вірного висновку, про  те,   що   кожному  з  співвласників   належить   по   1/3   частині   цього будинковолодіння. Так як між сторонами не досягнуто згоди про його поділ, суд вірно прийшов до висновку про поділ в судовому порядку. Судом першої інстанції проведено поділ будинковолодіння з врахуванням ідеальних часток кожного з співвласників і технічної можливості розподілу житлового будинку на дві ізольовані квартири з окремими виходами з проведенням відповідного переобладнання. Дозвіл на переобладнання житлового будинку видано Дубищенською селищною радою.

Посилання апелянта на те, що рішення судом постановлено без одержання відповіді на питання, що поставлені в ухвалі від 2 березня 2005 року щодо отримання доходів позивачкою від роботи в Італії з 1 серпня 1999 року, не заслуговують на увагу, так як дані питання були поставленні для вирішення позову відповідача до позивача ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя з метою встановлення усього обсягу спільно нажитого майна за час шлюбу і не відносяться до спору між сторонами про поділ будинковолодіння, яке належить їм на праві спільної сумісної власності. Крім того, відповідно до ухвали суду від 22 лютого 2006 року дані позови були роз'єданні в окремі провадження і це не суперечить вимогам цивільно-процесуального законодавства.

Доводи     апеляційної    скарги     спростовуються       вищенаведеним

обставинами справи.

Оскаржуване рішення судом постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити, а рішення Рожищенського районного суду від 11 квітня 2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом  двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді