ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 червня 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Ліпського Д.В.,,
суддів: Юрченка В.В., Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Леонтович К.Г.,
при секретарі: Проценко О.О.,
за участю представників позивача Литвиненко А.В., Пономаренко Н.О., представників відповідача Приступа М.Є., Лук»яненко Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” до Державної інспекції з контролю за цінами у м. Києві про визнання недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві від 20 квітня 2004 року № 93 про стягнення економічних санкцій на загальну суму 356043,00 грн. за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” на рішення господарського суду м. Києва від 29 червня 2005 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2005 року,
в с т а н о в и л а:
Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду м. Києва від 29 червня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2005 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” до Державної інспекції з контролю за цінами у м. Києві про визнання недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві від 20 квітня 2004 року № 93 про стягнення економічних санкцій на загальну суму 356043,00 грн.
Зазначає, що 15 жовтня 2004 року Відкрите акціонерне товариство “Київводоканал” в особі Розрахункового департаменту звернулося з позовом про визнання недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві від 20 квітня 2004 року № 93 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та вилучення у відповідача в доход державного бюджету необгрунтовано отриманої виручки 118 681,00 грн., та стягнення штрафу в розмірі 237 362, 00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 29 червня 2005 року позов Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” було задоволено. Визнано недійсним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві від 20 квітня 2004 року № 93 про застосування до Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін. Стягнуто із Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал” 203 грн. судових витрат та 1376, 40 грн. витрат на проведення експертизи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2005 року апеляційна скарга Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві на рішення господарського суду м. Києва від 29 червня 2005 року була залишена без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 29 червня 2005 року було змінено, а саме, виключено з резолютивної частини рішення пункт четвертий про стягнення на користь ВАТ «Київводоканал» 1376,40 грн. витрат на проведення експертизи., в іншій частині рішення залишено без змін.
Вказуючи на допущені судом неповне з'ясування обставин, які мають значення у справі, порушення норм чинного процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2005 року та змінити рішення господарського суду м. Києва від 29 червня 2005 року шляхом стягнення позивачу понесених ним витрат на судово-бухгалтерську експертизу з Державного бюджету України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача на підтримку вимог касаційної скарги, заперечення представників відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Виключаючи з резолютивної частини рішення суду першої інстанції пункт четвертий, яким з відповідача стягнуто на користь позивача витрати, понесені ним на проведення судово-бухгалтерської експертизи в сумі 1376,40 грн., апеляційний суд свою позицію обґрунтував тим, що на вирішення експертизи судом були поставлені питання права, вирішення яких належить до компетенції суду.
При цьому суд апеляційної інстанції, виключивши з резолютивної частини рішення суду першої інстанції пункт четвертий про стягнення з відповідача в користь позивача витрат на проведення експертизи, жодним чином не вирішив питання за чий рахунок повинні бути понесені ці витрати.
Як вбачається зі змісту ухвали господарського суду м. Києва від 12 грудня 2004 року судово-бухгалтерська експертиза була призначена за ініціативою суду. При цьому зазначеною ухвалою суду позивача було зобов»язано здійснити попередню оплату вартості експертизи, що позивачем було виконано.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 92 КАС України, якщо призначення експертизи здійснюється за ініціативою суду, відповідні витрати компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
Таким чином, доводи касаційної скарги про присудження позивачу понесених ним витрат на проведення судово-бухгалтерської експертизи з Державного бюджету України підставні та підлягають до задоволення.
Рішенням господарського суду м. Києва від 29 червня 2005 року стягнуто в користь позивача витрат за проведення експертизи в сумі 1376,40 грн.
Платіжним дорученням від 3 березня 2005 року встановлено, що позивачем сплачено за проведення експертизи 1651,20 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 275,20 грн.
Позивач в касаційній скарзі не ставить питання про відшкодування витрат за проведення експертизи в розмірі, більшому ніж це визначено у рішенні суду першої інстанції, а тому колегія суддів з урахуванням положень ч.2 ст.220 КАС України не вбачає підстав виходити за межі вимог касаційної скарги.
Відповідно до вимог п.4 ч1 ст.223, ст..225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 223, 225, 230,232 КАС України, колегія суддів,
постановила:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” на рішення господарського суду м. Києва від 29 червня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2005 року задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2005 року скасувати. Рішення господарського суду м. Києва від 29 червня 2005 року змінити, виклавши пункт четвертий рішення в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України в користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київ водоканал» (м. Київ, вул.. Електротехнічна, 16, р/р 26008753 в АППБ «Аваль», МФО 300335, код ЄДРПОУ 03327629) 1376,40 грн. (одна тисяча триста сімдесят шість гривень 40 коп..) витрат на проведення експертизи.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ліпський Д.В.
Судді: Юрченко В.В.
Амєлін С.Є.
Гурін М.І.
Леонтович К.Г.