ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2014 р. м. Київ К/800/20920/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Нагорна В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест»

на постанову та ухвалуКиївського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 року

у справі№ 810/6550/13-а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест»

доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року у справі № 810/6550/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове про задоволення позову. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 203, 204, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 17, 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Запереченнях на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Магнум-Інвест» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Снайпер Медіа» за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року складено акт від 13.05.2013 року № 414/224/33212472, яким зафіксовано порушення: п. п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. п. 201.1, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, яке призвело до завищення податкового кредиту за квітень 2011 року на суму 118 087,00 грн. та за травень 2011 року на суму 978 644,00 грн., що у свою чергу призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 118 087,00 грн. та за травень 2011 року на суму 978 644,00 грн.; пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року на суму 1 261 241,00 грн.; ч. ч. 1, 5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Магнум-Інвест».

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.05.2013 року: № 0002792204, згідно із яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1 251 241,00 грн.; № 0002782204, згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 096 732,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 1 096 731,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн.

За результатами оскарження прийнятих рішень в адміністративному порядку податковим органом податкові повідомлення-рішення від 24.05.2013 року № 0002792204 та № 0002782204 залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що висновки акти перевірки про відсутність факту реального здійснення господарських операцій підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг (п. 198.1 ст. 198 Кодексу). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 Кодексу).

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що реальність господарський операцій по виконанню договору підряду, відповідно до якого, виконавець по замовленню замовника надає наступні послуги: прибирання території та приміщення, ремонт та обслуговування обладнання та будівельної техніки, очистка від снігу, вивезення сміття та інше від 26.04.2011 року № 26/04, укладеного ТОВ «Магнум-Інвест» та ТОВ «Снайпер Медіа», не підтверджується належними доказами.

Наявні в матеріалах справи копії договорів, податкових накладних та актів виконаних робіт не дають змоги встановити їх зв'язок з укладеними договорами та не підтверджують реальне виконання угод.

Розрахунки між сторонами договору грошовими коштами не здійснювались. Грошові зобов'язання за надані послуги та виконані роботи перед ТОВ «Снайпер Медіа» погашені позивачем за допомогою емітованого ним простого векселя від 30.12.2011 року серії АА № 1144131.

Судом першої інстанції було запропоновано позивачу надати додаткові докази та з власної ініціативи витребувано докази, яких, на його думку, не вистачає, а саме: всі первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснених господарських операцій. Проте цих документів позивачем до суду не надано.

Також позивачем не надано суду першої інстанції пояснень щодо причин відсутності передбачених договорами товарно-транспортних накладних, заявок, листів на отримання вантажу, подорожніх листів, довіреностей на осіб, які здійснювали перевезення вантажу, договорів, актів приймання виконаних робіт (форми КБ-2в), кошторисної документації, наказів на призначення осіб, уповноважених вести контроль якості й приймання робіт, актів здачі-приймання документації.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що не є належним підтвердженням фактичного отримання послуг від ТОВ «Тесей ЛТД» надані позивачем первинні документи, оскільки вони оформлені без дотримання вимог закону та в окремих із них відсутня точна інформація про зміст послуг, місце, час, спосіб надання послуг, кількість використаних матеріалів, що унеможливлює дослідження суті цієї господарської операції, а відтак, ці документи не можуть бути підтвердженням реальності її проведення.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не надано жодних пояснень та їх документального підтвердження щодо визначення вартості виконаних робіт та здійснення відповідних розрахунків щодо обсягів необхідних робіт та витрат на матеріали, не визначено кількість годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), кількості працівників, які виконували роботи, не розкрито суті виконаних робіт, що унеможливлює встановлення змісту господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності позивача. Це ж стосується і документально оформлених господарських операцій щодо наданих ТОВ «Снайпер Медіа» послуг.

Також не надано жодних доказів складського зберігання та оприбуткування матеріалів, які необхідні для виконання такого виду послуг як «ремонт та обслуговування будівельної техніки та обладнання», «електротехнічні роботи», доказів того, що позивачем здійснюються будівельно-монтажні роботи, з якого об'єкту здійснювався вивіз сміття, в яких обсягах та якими силами тощо.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій встановлено відсутність доказів виконання взятих на себе зобов'язань за умовами договору, дані податкового обліку не підтвердженні первинними документами, у зв'язку з чим податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про протиправне формування платник валових витрат та податкового кредиту по цим операціям.

Доводи касаційної скарги щодо виконання робіт вказаним контрагентом викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 року у справі № 810/6550/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак