ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/44983/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про зобов'язання вчини певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2013 року Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим звернулося до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про визнання дій неправомірними та стягнення переплати пенсії в сумі 7363,36 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 є пенсіонером, пенсійне забезпечення якого здійснюється на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262 від 09 квітня 1992 року.

У зв'язку з наданням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим недостовірних даних про складові грошового забезпечення ОСОБА_3, відповідач на підставі цих даних видав довідку про складові грошового забезпечення, що спричинило у подальшому переплату пенсії ОСОБА_3 за період з 01 січня 2008 року по 31 березня 2013 року на суму 7363,35 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про те, що переплата пенсії ОСОБА_3 відбулася з вини позивача, а тому позовні вимоги є безпідставними.

Відповідно до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Статтею 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що особи, винні в порушенні законодавства про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, зазначених у цьому Законі, а також у несвоєчасному оформленні або поданні документів для призначення пенсії, у видачі для оформлення пенсій недостовірних даних і документів, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Зазначена норма закону є бланкетною, оскільки наводить загальний перелік можливих порушень законодавства про пенсійне забезпечення та містить посилання на інші закони, якими встановлено цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність. Тобто цією нормою закріплено саму можливість відповідальності, для притягнення до якої слід застосовувати інші нормативні акти.

Таким чином, при вирішенні питання про притягнення до відповідальності за порушення законодавства про пенсійне забезпечення відповідно до статті 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» має бути визначено вид відповідальності, яку мають нести винні особи, із зазначенням конкретної норми права, якою вона встановлена.

Крім того, згідно з вимогами частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Відповідно до частини 2 статті 21 зазначеного Кодексу вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Однак, за встановлених судами обставин відповідач у спірних відносинах не виконував функцій суб'єкта владних повноважень, а діяв як установа, яка надавала документи, необхідні для перерахунку пенсії іншими органами, що призначають пенсії. Суди попередніх інстанцій на наведені положення закону та встановлені обставини уваги не звернули.

Пунктом 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись статтями 157, 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про зобов'язання вчини певні дії закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: