АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]
23 жовтня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - судді Кирилюк Г.М.
суддів: Вербової І.М., Панченка М.М.
при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ПРОВІДНА» про відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2014 року,-
встановила:
22 травня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнень від 22 липня 2014 р. просив стягнути з ОСОБА_2 29 165 грн. 81 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди, витрати за проведення експертизи в сумі 600 грн., а з відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ПРОВІДНА» ( надалі - ПрАТ «СК «ПРОВІДНА») 19 480 грн. 06 коп. на відшкодування матеріальної шкоди. Також просив відшкодувати судові витрати в сумі 737 грн.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 15 липня 2013 р. в м. Києві з вини ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено належний йому транспортний засіб - автомобіль НONDA CIVIC, реєстраційний номер НОМЕР_1. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент даної ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» відповідно до полісу №АВ/4775918, згідно з яким встановлено ліміт відповідальності в розмірі 50 000 грн. Відповідно до звіту незалежної експертної організації ТОВ «Гарант-Асістанс» вартість ремонту його автомобіля складає 79 165,81 грн., ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» виплатило лише 30519,94 грн., що не є достатнім для проведення ремонтних робіт.
На обґрунтування розміру заподіяної моральної шкоди посилався на те, що після дорожньо-транспортної пригоди він пережив дуже сильне нервове потрясіння. Відсутність достатньої суми для ремонту пошкодженого транспортного засобу змусило його до пошуку додаткових джерел заробітку, чим були порушено встановлений роками ритм життя, що також відобразилось на його нервовому стані. У зв'язку з погіршенням стану здоров'я він перебував на стаціонарному лікуванні з 16 по 25 липня 2013 року.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди, витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн. В решті позову - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить змінити рішення Дарницького районного суду м.Києва в частині стягнення заподіяної моральної шкоди в сумі 15 000 грн., та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди з врахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості. В іншій частині рішення суду просить залишити без змін.
Свої доводи обґрунтовує тим, що основним документом, який засвідчує факт перебування особи на лікуванні, є листок тимчасової непрацездатності. Такий доказ суду наданий не був.
Не дивлячись на перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 16.07. 2013 р. по 25.07. 2013 р. згідно виписки з медичної картки стаціонарного хворого, виданої Державним закладом «Дорожня клінічна лікарня» №2 ст.Київ ДТГО «Південно-Західна залізниця», 17.07.2013 р. позивач звернувся до страховика з заявою про виплату страхового відшкодування.
Вказана виписка з медичної картки не засвідчує та не підтверджує причинно-наслідковий зв'язок між ДТП та розладом здоров'я позивача. Остання заповнена з грубими порушеннями, оскільки не містить підпису начальника медичної частини та печатки лікувального закладу.
Також зазначив, що суд першої інстанції не врахував положення ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких у випадку ушкодження здоров'я під час ДТП страховиком відшкодовується потерпілому моральна шкода у розмірі 5% страхової виплати за заподіяну шкоду.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди судом неповно досліджено усі обставини, що мають значення для справи та не наведено в рішенні будь-яких обставин, на підставі яких він встановив саме такий розмір моральної шкоди.
Враховуючи, що на його утриманні перебуває дружина, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, дочкою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, його доходи на посаді провідного спеціаліста Міністерства юстиції України становлять 3213,02 грн. на місяць, визначена судовим рішення сума відшкодування моральної шкоди поставить його родину у важке матеріальне становище.
В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
Представник ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» проти задоволення апеляційної скарги не заперечував.
Позивач ОСОБА_1 просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 липня 2013 р. в 7.35 год. в м.Києві по бул. Дружби Народів сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: автомобіля OPEL КАДЕТ, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_5, автомобіля НONDA CIVIC, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля CITROEN C4, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 05 вересня 2013 року у справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП(а.с.5).
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент вказаної дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрАТ «СК «ПРОВІДНА» згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/4775918.
За даним страховим випадком ОСОБА_1 було перераховано страхове відшкодування у розмірі 30 519,94 грн.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідачів різниці між вартістю відновлювального ремонту та сплаченою страховою сумою в розмірі 48645,87 грн., а також витрат на проведення експертного дослідження в сумі 600 грн. сторони не оскаржують, а тому воно не є предметом апеляційного розгляду.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовував своє рішення тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу була заподіяна шкода здоров'ю. При цьому судом взято до уваги факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 16 по 25 липня 2013 року. При визначенні розміру такого відшкодування суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач отримав травми голови та інші численні ушкодження, вказані у витягу з картки стаціонарного хворого.
Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає : 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи.
Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, позивач не посилався на ту обставину, що внаслідок ДТП ним була отримана травма голови чи інші численні ушкодження.
Останній зазначав лише про пережите внаслідок ДТП сильне нервове потрясіння, порушення звичайного ритму життя, необхідність вжиття додаткових заходів для відновлення попереднього становища. У липні 2014 р. позивач доповнив свої доводи в цій частині тим, що з 16 по 25 липня 2013 р. перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з погіршенням стану здоров'я.
Позовних вимог до страховика відповідно до вимог ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» про відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди позивач не заявляв.
В суді апеляційної інстанції позивач пояснив, що на місці дорожньо-транспортної пригоди він за медичною допомогою не звертався, видимих ушкоджень голови у нього не було. Оскільки з часом він відчув головний біль, він звернувся за медичною допомогою та перебував на стаціонарному лікуванні у зв'язку з гіпертонічною хворобою.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Враховуючи доводи позивача щодо підстав відшкодування моральної шкоди, висновки суду першої інстанції про отримання позивачем внаслідок ДТП травми голови та інших численних ушкоджень ґрунтуються на припущеннях.
Надана позивачем копія виписки з медичної картки стаціонарного хворого, видана 23.07.2013 р. лікуючим лікарем Державного закладу «Дорожня клінічна лікарня №2 ст.Київ ДТГО «Південно-Західна залізниця» ОСОБА_6 не є належним доказом на підтвердження вказаної обставини (а.с.49).
Як вбачається з вказаної виписки, остання видана 23 липня 2013 р., тобто за два дні до виписки хворого в поліклініку - 25 липня 2013 р. Крім цього, вказана виписка не містить підпису начальника медичної частини та печатки лікувальної установи.
Крім цього, доказів причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою винної особи та ушкодженням здоров'я позивача матеріали справи не містять.
Відповідно до відомостей №9231289 про дану дорожньо-транспортну пригоду, медична допомога ОСОБА_1 не надавалася, потерпілі відсутні.
У зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, судове рішення в частині відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивача, суттєвість вимушених змін у його житті, час та зусилля, що були необхідні йому для відновлення попереднього стану, ступінь вини та майновий стан особи, яка завдала моральну шкоду, а також виходячи з засад розумності і справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що заподіяна позивачу моральна шкода підлягає відшкодуванню за рахунок ОСОБА_2 в сумі 3 000 грн.
В решті рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.303,304, 307-309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, судова колегія,-
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2014 року в частині відшкодування моральної шкоди скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 грн. ( три тисячі гривень) на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
Справа №22-ц/796/12853/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Вовк Є.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.