22-ц/775/455/2014(м)

264/5537/13-ц

Головуючий у 1-ій інстанції Іванченко А.М.

Категорія 57 Суддя-доповідач Мироненко І.П.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.

суддів Попової С.А., Мироненко І.П.,

при секретарі Брежнєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх представника ОСОБА_5 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», Приватного акціонерного товариства «Ілліч-Сталь»; треті особи: відділ державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців Маріупольського міського управління юстиції Донецької області, Фонд державного майна України, Національна комісія по цінним паперам та фондовому ринку України, Кабінет Міністрів України, про визнання недійсними засновницьких документів та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року позивачі ОСОБА_4., ОСОБА_6 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ПАТ «ММК ім.Ілліча», ПрАТ «Ілліч-Сталь» про визнання недійсними засновницьких документів та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог посилалися на те, що при створені товариств відбулися порушення діючого законодавства щодо процедури прийняття та підписання засновницьких документів, просили суд визнати недійсними: Положення про організацію орендарів Маріупольського металургійного комбінату ім.Ілліча, затвердженого відсутнім протоколом № 1 від 29 квітня 1993 року зборів уповноважених організації орендарів ММК ім.Ілліча, зареєстрованого розпорядженням виконкому Маріупольської міської ради за № 765-р від 17 травня 1993 року з доповненнями та змінами; Статуту Орендного підприємства «ММК ім. Ілліча», затвердженого відсутнім протоколом № 1 від 29 квітня 1993 року зборів уповноважених організації орендарів «ММК ім.Ілліча», зареєстрованого розпорядженням виконкому Маріупольської міської ради за № 854-р від 28 травня 1993 року з доповненнями та змінами; Засновницького договору АТ-92 від 19 грудня 1996 року про створення відкритого акціонерного товариства «ММК ім.Ілліча»; Статуту ВАТ «ММК ім.Ілліча» (на теперішній час ПАТ ММК «ім.Ілліча»), зареєстрованого 19 грудня 1996 року розпорядженням виконкому Маріупольської міської ради за № 1058, затвердженого заступником голови Фонду держмайна України, із змінами та доповненнями, припиненням як юридичної особи; Засновницького договору про створення ТОВ «Ілліч-Сталь» від 07 травня 1997 року; Статуту ТОВ «Ілліч-Сталь», затвердженого протоколом № 1 від 07 травня 1997 року, зареєстрованого розпорядженням райдержадміністрації Тельманівського р-ну за № 3 від 21 березня 1997 року; Засновницького договору про створення ЗАТ «Ілліч-Сталь» від 22 липня 1998 року; Статуту ЗАТ «Ілліч-Сталь» (на теперішній час ПАТ) від 22 липня 1998 року, затвердженого протоколом № 1 від 22 липня 1998 року на зборах уповноважених товариства, зареєстрованого розпорядженням голови Тельманівськогої райдержадміністрації за № 582 від 30 липня 1998 року, із змінами і доповненнями, та припиненням як юридичної особи.

Крім того, просили стягнути з відповідачів ПАТ «ММК ім.Ілліча» та ПрАТ «Ілліч-Сталь» у солідарному порядку моральну шкоду: на користь ОСОБА_3 - 100 000 гривень, ОСОБА_4 - 150 000 гривень, ОСОБА_6 - 150 000 гривень.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 18 лютого 2014 року в задоволені позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_7, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення, невідповідність висновків суду обставинам, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6, представники третіх осіб: Фонду державного майна України, Національної комісії по цінним паперам та фондовому ринку України, Кабінету Міністрів України, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, до суду не з'явилися. Представники третіх осіб надали заяви про розгляд справи без їх участі (т.4 а.с. 50-52, 54).

Позивач ОСОБА_3 під час апеляційного розгляду справи залишив залу судового засідання. Як пояснив його представник ОСОБА_7, позивач ОСОБА_3 не буде приймати участь в розгляді справи.

Відповідно до положень ст. 169, ч.2 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу за відсутності осіб, що не з'явилися.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_3, представника позивачів ОСОБА_7, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення представника відповідачів Щербакової Н.В., третьої особи Відділу реєстрації юридичних та фізичних осіб підприємців виконкому Маріупольської міськради Даниленко О.Г., дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що Положення про організацію орендарів ММК ім.Ілліча та Статут ОП «ММК ім..Ілліча» вже не діють. Разом з тим, позивачами не доведена невідповідність Статуту ОП «ММК ім. Ілліча» вимогам чинного законодавства, а також те, що він був затверджений органом який не мав відповідних на то повноважень. Крім того, не доведено яким чином або які саме їх права порушував або порушує оскаржений статут. Що стосується визнання недійсними інших правовстановлюючих документів, то позивачі не були засновниками або акціонерами ВАТ «ММК ім. Ілліча», ТОВ «Ілліч-Сталь», ЗАТ «Ілліч-Сталь», ПрАТ «Ілліч-Сталь».

З такими висновками колегія суддів не може не погодитися, оскільки вони відповідають встановленим обставинам та нормам матеріального права.

Частина 2 ст. 87 ЦК України передбачає, що установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ч.1 ст. 82 ГК України засновницький договір є установчим документом Приватного товариства і Колективного товариства, а статут є установчим документом Акціонерного товариства, ТОВ і ТДВ.

За своєю правовою природою статут юридичної особи є актом, який визначає правовий статут юридичної особи, оскільки він містить норми, обов'язкові для учасників товариства, посадових осіб товариства та інших працівників та враховуючи порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами визнання індивідуальних актів ненормативного характеру, в тому числі статуту, недійсними є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт. Крім того, обов'язковою умовою визнання акту недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та законних інтересів позивачів.

Установчі документи можуть бути визнані судом не дійсними за наявності одночасно таких умов: на момент розгляду справи вони не відповідають вимогам законодавства; допущені при їх прийнятті та затверджені порушення не можуть бути усунуті; відповідні полож6ення установчих документів порушують права та законні інтереси позивачів.

Як роз'яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», обов'язковою умовою визнання акту недійсним є порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Якщо за результатами розгляду справи такого факту порушення не встановлено, у господарського суду не має підстав ля задоволення позову.

У відповідності з положеннями ст. 60, ч.3 ст. 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа щодо якої встановлені ці обставини.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, пояснення сторін, наданим доказам дав належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права і дійшов обґрунтованого висновку, що позивачами не було доведено невідповідності статуту ОП «ММК ім. Ілліча» вимогам чинного законодавства, що він був затверджений органом, який не мав на то повноважень, а також яким чином або які саме їх права порушував або порушує оскаржений статут.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи Організації орендарів була створена на підставі рішень загальних зборів трудових колективів у структурних підрозділах ММК ім.. Ілліча відповідно до ст.ст. 6.1, 9.1 Закону України від 10 квітня 1992 року «Про оренду майна державних підприємств та організацій», набула права юридичної особи, була зареєстрована розпорядженням виконкому Маріупольської міської ради народних депутатів за № 765 від 17 травня 1993 року і внесена до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України 06 грудня 1996 року.

Мета діяльності, повноваження, а також умови припинення діяльності Організації орендарів були відображені у «Положенні про організацію орендарів ММК ім.. Ілліча», розробленим згідно п.7 ст.9 Закону України «Про оренду майна державних підприємств та організацій», в якому визначалося: найменування організації, її місце знаходження, цілі діяльності, порядок вступу до організації та виходу з неї, права та обов'язки членів організації, її органи управління, порядок розподілу доходів (прибутку), умови припинення діяльності організації орендарів.

Під час дії договору оренди Організацією орендарів ММК ім.Ілліча протягом 1996 - 2001 років вносилися доповнення та зміни до Положення про організацію орендарів. Зокрема, пункт 2.1 розділу 2 Положення проголошує, що метою створення Організації орендарів є оренда Маріупольського металургійного комбінату у складі цілісного майнового комплексу та здійснення функцій власника відносно майна, яке було власністю Організації орендарів.

Пунктом 1.2 розділу 1 Положення передбачено, що Організація орендарів має права юридичної особи, самостійний баланс, розрахунковий, поточний, валютний і інші рахунки, користується печаткою, бланками та штампами встановленого зразку.

Пункт 7.1 розділу 7 Положення були визначені і закріплені юридичні умови припинення діяльності організації орендарів, зокрема, за рішенням Зборів уповноважених організації орендарів; за рішенням суду чи арбітражного суду згідно діючого законодавства.

Крім того, п. 6.1.2 Положення про організацію орендарів передбачено, що у вартісній оцінці майна, що є власністю організації орендарів, визначається доля кожного члена організації орендарів виходячи з його трудового внеску, згідно «Положенню про колективний дольовий фонд», затвердженому зборами уповноважених організації орендарів.

При цьому, доля членів організації орендарів була визначена в грошові формі, оскільки майна у цієї юридичної особи не було.

За рішенням Ради організації орендарів, з наступним затвердженням на Зборах уповноважених, власність організації орендарів може бути внесена в якості вкладу в уставні фонди створюваних господарських товариств, засновником яких виступає організації орендарів і цей внесок є неподільним.

Згідно з розділом 5 Положення про організацію орендарів ММК ім.. Ілліча вищім органом управління організації орендарів є Збори уповноважених організації орендарів.

За даними Державного реєстратора Маріупольської міської ради Організація орендарів була ліквідована і виключена з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України 29 березня 2011 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що створення Організації орендарів було проведено відповідно до вимог закону, а тому не має підстав вважати, що «Положенням про організацію орендарів ММК ім.. Ілліча» порушуються законні права позивачів.

19 грудня 1996 року між Фондом державного майна України, як засновником та Організацією орендарів ММК ім. Ілліча був підписаний установчий договір за № АТ-92 про створення ВАТ «ММК ім. Ілліча», згідно до умов якого товариство виступає правонаступником орендного підприємства «ММК ім.. Ілліча».

Відповідно до п.12 Установчого договору, статутний капітал підприємства був сформований за рахунок внесків майна засновників, в якому доля Фонду державного майна України складала 69%, а Організації орендарів 31%.

Згідно з положеннями ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГК України, ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до п.4.1 Статуту ВАТ «ММК ім. Ілліча2 організація орендарів мала право на створення і володіння консолідованим пакетом акцій, який належить організації орендарів. Організація орендарів ОП «ММК ім. Ілліча», як один із засновників товариства, визначає частку кожного члена цієї організації в консолідованому пакеті акцій відповідно до Положення про організацію орендарів ММК ім.. Ілліча» та Положення про організацію орендарів.

Тобто, члени організації орендарів мали право на частку у консолідованому пакеті акцій ВАТ «ММК ім. Ілліча», який належав організації орендарів на час її існування, а не на майно ВАТ. При цьому, ця частка визначена в грошовій формі.

Що стосується ТОВ «Ілліч-Сталь», то останнє було створено відповідно до установчого договору від 07 травня 1997 року між Організацією орендарів ММК ім.. Ілліча і фізичною особою ОСОБА_10

Відповідно до розділу 1 Статуту ТОВ «Ілліч-Сталь» (реєстраційний № 365 від 21 травня 1997 року, додаток 2), учасником товариства є Організації орендарів ММК ім..Ілліча, як юридична особа, а не її окремі члени-фізичні особи, і саме вона внесла в статутний фонд свої корпоративні права - акції ВАТ «ММК ім.. Ілліча», що складало 99,9999958% статутного капіталу ТОВ «Ілліч-Сталь», ОСОБА_10 вніс грошові кошти.

Ніхто із інших фізичних осіб не вносив вкладу до статутного фонду, а тому не може вважатись учасником товариства.

Правонаступником ТОВ «Ілліч-Сталь» відповідно до установчого договору від 22 червня 1998 року стало ЗАТ «Ілліч-Сталь», засновниками якого залишились Організації орендарів «ММК ім..Ілліча» та фізична особа ОСОБА_10

Згідно із п.1.3 розділу 1 Статуту ЗАТ «Ілліч-Сталь», акціонерами цього товариства є його засновники, а також інші фізичні та юридичні особи, які набули права власності на акції ЗАТ.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції вірно встановив, що позивачі, як члени Організації орендарів, мали право на частку у консолідованому пакеті акцій ВАТ «ММК ім. Ілліча», який належав Організації орендарів, але не на акції підприємства, оскільки не були засновниками ЗАТ «Ілліч-Сталь» і не надали доказів, які б свідчили про наявність у них корпоративних прав в ЗАТ «Ілліч-Сталь», не можуть вважатися його акціонерами.

Посилання позивачів в апеляційній скарзі на незаконність невидачі акцій членам Організації орендарів ММК ім. Ілліча, а саме порушення Закону України «Про господарські товариства» та п.7.1. розділу 7 Статуту ЗАТ «Ілліч-Сталь», якими передбачено, що не пізніше ніж через шість місяців після реєстрації випуску акцій акціонерне товариство зобов'язане видати акціонерам акції (сертифікати акцій) є безпідставними. В даному випадку ЗАТ «Ілліч-Сталь», не видавши акції (сертифікати на акції), не порушувало законних прав позивачів, оскільки останні не були акціонерами ЗАТ.

Належних доказів, які б свідчили про те, що вони як члени Організації орендарів мали право на акції товариства, позивачами не було надано, а ні суду першої інстанції, а ні апеляційному суду.

За таких підстав, враховуючи, що позивачі не були засновниками або акціонерами ТОВ «Ілліч-Сталь», ЗАТ «Ілліч-Сталь», ПрАТ «Ілліч-Сталь», вони не можуть претендувати на частку в статутному фонді ПрАТ «Ілліч-Сталь», яка засвідчується акціями.

Той факт, що між Організацією орендарів та ПрАТ «Ілліч-Сталь» 25 березня 2011 року була укладена угода за № 2, згідно якої останній взяв на себе обов'язок виплатити колишнім членам Організації орендарів вартість належавши їм часток у колективному дольовому фонді ліквідованої Організації орендарів, якими вони не розпорядилися на час ліквідації організації, наведених висновків не спростовує. Тому як за змістом цієї угоди ПрАТ «Ілліч-Сталь» добровільно поклав на себе обов'язок по виплаті грошових коштів колишнім членам Організації орендарів і ці виплати умовно названі матеріальною допомогою.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, обґрунтовано визнані судом безпідставними, оскільки не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які є підставами для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

Також не є підставами для скасування або зміни рішення суду процесуальні порушення, на які позивачі посилаються у апеляційній скарзі, у тому числі і ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 05 грудня 2013 року про відмову у витребуванні доказів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає обставинам справи, вимогам закону і підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх представника ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 лютого 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Г. Ігнатоля

Судді: С.А. Попова

І.П. Мироненко