Справа № 11-182/2008р.                                        Головуючий 1 -ї інстанції Саєнко В.В.

Категорія: ч. 2  ст.  289 КК                                     Доповідач апеляційної інстанції Пісной І.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області

в складі: головуючого Царюка В.В.

суддів: Тимошевського В.П., Пісного І.М.

за участю прокурора Данчука В.М.

засудженого: ОСОБА_1

3 квітня 2008 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Миколаєві кримінальну справу за апеляцією,  засудженого ОСОБА_1 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20.12.2007 p.,  яким

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця

смт. Вільшанка Кіровоградської області,  раніше         судимого:        28.05.2004р.

Вільшанським районним судом Кіровоградської області за ч. 3  ст.  186,  ч. 1  ст.  296 КК України із застосуванням  ст. . 70 КК України - до 4-х років позбавлення волі,  звільненого за постановою Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 29.01.2007р. умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 19 днів,

- засуджено за ч. 2  ст.  289 КК України - до 5 років позбавлення волі. На підставі  ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Вільшанського районного суду Кіровоградської області від 28.05.2004р. і остаточно призначено до відбуття покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

2

Засуджений ОСОБА_1 визнаний винним в тому,  що 23.09.2007р. близько 0100 години в стані алкогольного сп'яніння з двору АДРЕСА_1,  де мешкає ОСОБА_2,  шляхом вільного доступу заволодів автомобілем «Москвич-412» д/нНОМЕР_1,  чим завдав потерпілому матеріальну шкоду в сумі 3512, 12 грн.

В апеляції та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1,  вказуючи на те,  що він до потерпілого насильства не застосовував та не погрожував,  просить застосувати ч.4  ст. 289 КК України та справу закрити.

Разом з тим стверджує,  що вказаним автомобілем він незаконно не заволодівав,  а потерпілий сам дозволив йому ним скористатися для поїздки в смт. Вільшанка,  а оскільки потерпілий знаходився в стані сильного алкогольного сп'яніння,  то свого дозволу не пам'ятає. Не погоджується з посиланням суду на рецидив злочинів та кваліфікацією його дій за ч.2  ст. 289 КК України.

Крім того вважає,  що показання свідків та потерпілого даних на досудовому слідстві та в судовому засіданні суттєво відрізняються,  що не було усунуто під час судового слідства. Також вказує,  що під час досудового слідства з боку працівників міліції до нього застосовувались недозволені методи слідства,  а також на те,  що судом йому відмовлено в ознайомленні з матеріалами кримінальної справи та протоком судового засідання,  а також було відмовлено в фіксуванні судового процесу технічними засобами.

Звертає увагу на неврахування судом стану його здоров'я,  що він хворіє на пневмонію,  сепсис,  остеомієліт,  туберкульоз та судорожні напади з втратою свідомості.

Заслухавши доповідь судді; засудженого ОСОБА_1 в підтримання апеляції та пояснившего,  що потерпілий даючи показання був у змові зі своїм братом - свідком ОСОБА_3  та що вони бачили як його було побито працівниками міліції при затриманні,  але потерпілий та свідок цю обставину чомусь заперечували,  просить з урахуванням обставин справи пом'якшити покарання; думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку,  просившего залишити вирок без зміни,  а апеляції без задоволення; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції,  колегія суддів вважає,  що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 в скоєнні вказаного у вироку злочину,  за обставин встановлених судом,  відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами,  детальний аналіз яких викладений у вироку.

3

Як правильно встановив суд,  саме ОСОБА_1 незаконно заволодів автомобілем потерпілого. Його доводи про те,  що він управляв автомобілем за згодою потерпілого,  колегія суддів розцінює як неспроможні,  так як вони спростовуються показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_3 про те,  що власник автомобіля - потерпілий ОСОБА_2 - дозволу на експлуатацію автомобіля засудженому не давав. Оскільки ОСОБА_1 неодноразово їздив на цьому автомобілі разом з потерпілим,  він знав,  що автомобіль на замаок не закривався та що двигун заводиться без ключа,  що й послугувало приводом до його заволодіння.

Дії ОСОБА_1 за ч.2  ст. 289 КК України з урахуванням минулої судимості за  ст. 186 КК України кваліфіковані судом правильно,  оскільки згідно примітки до цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою,  яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин передбачений  ст. 186 КК України,  що й має місце в даному випадку.

Якихось суттєвих розбіжностей в показаннях свідків,  про що твердить засуджений в своїй апеляції,  колегією суддів не встановлено.

Відсутні по справі процесуальні порушення. Засудженого ознайомлювали з матеріалами справи,  протоколом судового засідання та навіть з аудіозаписом фіксування процесу технічними засобами,  про що свідчать його розписки (а.с. 101,  131,  134). Крім того,  в зв'язку з затягуванням ознаймлення йому було встановлено графік. Як вбачається з акту (л.с. 165) ОСОБА_1 під час ознаймлення займався іншими справами,  не пов'язаними з ознайомленням,  вказував,  що справу він знає наізусть.

Безпідставні й доводи засудженого щодо застосування до нього недозволених методів розслідування з боку працівників міліції. Ці доводи судом перевірялись шляхом доручення перевірки,  внаслідок якої прийняте відповідне процесуальне рішення -

Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи.

Покарання призначене відповідно до вимог  ст. 65-67,  71 КК України з урахуванням ступіня тяжкості вчиненого злочину,  в стані алкогольного сп'яніння,  даних про особу засудженого,  що злочин вчинено під час умовно-дострокового звільнення,  його позитивної характеристики з місця проживання. Бепідставним є довод засудженого на невірне посилання суду на рецидив злочинів,  оскільки таке посилання у вироку відсутнє. Дані про ряд захворювань ОСОБА_1,  що він хворіє на пневмонію,  сепсис,  остеомієліт,  туберкульоз та судорожні напади з втратою свідомості нічим не підтверджені. За санкцією ч.2  ст. 286 КК України призначене ОСОБА_1у покарання є мінімальним.

4

За таких обставин вирок належить залишити без зміни,  а апеляцію без задоволення.

Керуючись  ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

апеляцію засудженогоОСОБА_1 залишити без задоволення,  а постановлений відносно нього вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 грудня 2007 року - без зміни.