Дата документу 16.10.2014

Справа № 2-210/11

2/501/2/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2014 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Пушкарського Д.В.,

при секретарі - Покровській С.Л.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Марінкевич М.М.,

представника третьої особи - Охотнікова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Моноліт», (третя особа Іллічівська міська рада Одеської області) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Моноліт», треті особи Іллічівська міська рада Одеської Області в якому просить не чинити їй перешкод у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1, яка знаходиться у її фактичному користуванні (а.с.4-5).

В судовому засіданні, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, мотивуючи тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, окрім об'єкту нерухомості, позивачка успадкувала право землекористування земельною ділянкою, площею 0,557 га.

Представник відповідача ТОВ «БФ «Моноліт», позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні, надала письмові та усні пояснення з цього приводу (а.с.41-43), мотивуючи свою позицію тим, що позивачка користується спірною земельною ділянкою без будь-яких правовстановлюючих документів,оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом, не є документом, що підтверджує право особи на землекористування, а отже, позивачка не є належним землекористувачем в розумінні приписів норм земельного законодавства України.

Представник третьої особи Іллічівської міської ради Одеської області, позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, мотивуючи тим, що позивач користується спірною земельною ділянкою без будь-яких правовстановлюючих документів, тобто, за відсутністю відповідної правової підстави. При цьому Іллічівська міська рада Одеської області не перешкоджає отриманню громадянами у власність земельних ділянок у межах норм встановлених чинним земельним законодавством України.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради Одеської області №459 від 19.06.1980 року прийнято у комунальну власність безхазяйні мережі водоводу в районі АДРЕСА_1 (а.с.286-289).

Рішенням виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 24.11.1988 року №849 за ОСОБА_5 закріплено земельну ділянку площею 0,06 га.(а.с.30).

21.12.1988 року виконавчим комітетом Іллічівської міської ради народних депутатів видано ОСОБА_5 свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с.14).

01.04.1990 року ОСОБА_5 померла.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.11.1990 року, позивач ОСОБА_4 отримала у спадок житловий будинок загальною площею 48,4 кв.м з господарськими будівлями, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).

Відповідно до Технічного паспорту складеного 11 листопада 1990 р., на житловий будинок індивідуального житлового фонду розташований за адресою: АДРЕСА_1, власницею будинку є ОСОБА_4

Нормою ст.39 Земельного кодексу України встановлено, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і правил.

Рішення про розроблення генерального плану, зонування території, детального плану території, яка розташована в межах населеного пункту, а також внесення змін до цієї містобудівної документації приймає відповідна сільська, селищна, міська рада (п.4.1 р.IV Порядку розроблення містобудівної діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №290 від 16.11.2011 р.).

23.12.2004 р. Іллічівською міською радою Одеської області було прийнято рішення №912 «Про проект забудови 5-го мікрорайону м. Іллічівська» (а.с.45).

Нормою ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

01.06.2007 р. Іллічівською міською радою прийнято рішення №240/26-V «Про передачу в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельній фірмі «Моноліт» земельної ділянки загальною площею 3,7999 га., строком на 20 років для проектування та розташування житлової забудови (а.с.47).

16.09.2009 р. на підставі зазначеного рішення міськради між Іллічівською міською радою та ТОВ «БФ «Моноліт» укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,7999 га. 31.05.2011 року до наведеного договору оренди були внесені зміни, за якими розмір земельної ділянки, що передавалась у користування ТОВ «БФ «Моноліт», зменшився до 3,4342 га. При цьому, земельну ділянку площею 0,3657 було виключено із земель, що знаходяться в оренді у ТОВ «БФ «Моноліт» (а.с.48-63).

Як зазначила позивач в позовній заяві, у листопаді 2009 року, працівниками ТОВ «БФ «Моноліт» у кількості п'яти осіб, на чолі з директором ОСОБА_6, погрожуючи їй та членам її сім'ї, було зроблено спробу заволодіти земельною ділянкою, що знаходиться у її користуванні.

Відповідно до норми ст.60 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України), позивачем не було надано до суду доказів, які б підтверджували обставини, що викладені у позовній заяві.

Натомість, в ході розгляду справи, було з'ясовано, що у листопаді 2009 року, директором ТОВ «БФ «Моноліт» був ОСОБА_7, це підтверджується довідкою ТОВ «БФ «Моноліт» вих.№40 від 28 березня 2014 року та Витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 03 вересня 2008 року (а.с. 265-268).

Позивач та її представник зазначали, що право землекористування ОСОБА_4 виникло ще за часів дії Земельного кодексу 1970 року.

Але суд зауважує, що позивачем не було надано до суду документів, які б підтверджували право землекористування за ОСОБА_4

Відповідно до змісту довідки відділу Держземагенства у м.Іллічівську Одеської області №08.05.2014 №30-30-6/1144, згідно наявних у відділі Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою та других примірників державних актів станом на 21.12.2012 р. відсутня інформація щодо реєстрації правовстановлюючих документів, що посвідчують право власності або користування землею за ОСОБА_4 на території Іллічівської міської ради Одеської області (а.с.270).

Натомість, суд критично ставиться відносно доводів позивача, що довідка відділу Держкомзему м. Іллічівська від 09.10.2003 року №691 є документом що підтверджує її право постійного користування прибудинковою земельною ділянкою площею 0,557 га, оскільки довідки про користування землею вважались правовстановлюючими документами лише під час дії ЗК УРСР 1970 року зважаючи, що ЗК УРСР 1970 року втратив свою чинність 15.03.1990 року (з введенням в дію ЗК УРСР 1990 року) то довідка видана 08.10.2003 року - під час дії ЗК України 2001 року не є та не може бути правовстановлюючим документом (а.с.223). Крім того, в довідці зазначено, що вона видана на підставі землевпорядної документації, але в ході судового розгляду, позивачем не надано землевпорядної документації на підставі якої видано довідку, а отже, позивачем не доведено обставини на які він посилався при пред'явлені позову.

Позивач та її представник зазначали, що відповідно свідоцтва про право на спадщину від 15.11.1990 року, вона є спадкоємицею і отримала у спадок не тільки будинок, що вказаний у свідоцтві, а також успадкувала право землекористування земельною ділянкою площею 0,557 га., оскільки, можливість реалізації такого права не заперечувалось нормами діючого на той час Земельного кодексу РСР 1970 р. При цьому, право на землекористування зазначеною земельною ділянкою, виникло у спадкодавця (мати позивачки), згідно рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради народних депутатів №849 від 24.11.1988р. (а.с.30) та даних, що містяться у погосподарский книзі Олександрівської сільської ради.

Суд зазначає, що Земельним кодексом Української РСР 1970 р. передбачалося, що земля в Українській РСР надається в користування, зокрема - громадянам СРСР. Ст.16 зазначеного Кодексу встановлювала, що надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради 6 Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Статтею 15 ЗКУ РСР 1970р. окрім безстрокового землекористування, право на яке виникало у колгоспів, було передбачено тимчасове, короткострокове землекористування, яке, за загальним правилом, не повинно перевищувати 10 років.

З цих підстав, суд критично оцінює доводи позивача про наявність у неї та у її спадкодавця прав постійного користування прибудинковою земельною ділянкою.

У вищезгаданому рішенні Іллічівської міської ради народних депутатів №849 від 24.11.1988 р., за спадкодавцем закріплено земельну ділянку 600 кв.м. Також відсутня інформація, щодо строку на який передається земельна ділянка та її характеристики.

З матеріалів справи також вбачається, що згідно Листа КП «Ілічівськводоканал» від 11.09.2014 року № 2200/09-івк з посиланням на рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від 19.06.1980 року №459 повідомлено що станом на 1980 рік по вул. Старе Бугово проходило два водопроводи діаметром 200 та 100 мм. відповідно.

Отже, набувши права власності на будинок колгоспного двору та не будучи колгоспницею спадкодавець позивачки мала право на отримання у строкове користування прибудинкову земельну ділянку у розмірах визначених ст. 78 ЗК УРСР 1970 року, на поливних землях не більше 0,08 га.

Статті 23 та 7 ЗК України (в редакції 1990 року) встановлювали, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності.

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (ст.14.1.73. Податкового кодексу України).

Аналізуючи наведені нормативні акти, суд зазначає, що ані нормами Земельного кодексу в редакції 1970 року, та 1990 року, ані чинним ЗК України, свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно (будинковолодіння) не було та не визначено документом, який посвідчує право особи на користування земельною ділянкою державної власності, без прийняття відповідного рішення органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у постійне користування та оформлення державного акту.

А отже, судом встановлено, що прав постійного користування землею громадяни за приписами ЗК УРСР 1970 року не мали, позивач 01.04.1990 року мала право на прибудинкову земельну ділянку максимального розміру 0,08 га.

На цей час позивач своє право на оформлення прибудинкової території не реалізував.

Відповідно до статті 116 ЗК України (станом на 01 червня 2007 року), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ч.1 ст. 125 ЗК України).

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою, посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.126 ЗК України, станом на 01.06. 2007 р.).

Після змін, внесених у ЗК України в червні 2007 р., ч. 3 ст. 125 ЗК України, встановлювала вимогу, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Таким чином, суд дійшов висновку, що згідно вищенаведеної норми, позивач, що успадкувала право на нерухоме майно (будинковолодіння), не могла приступати до користування земельною ділянкою без одержання документа, що посвідчує право на цю земельну ділянку, та його державної реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно висновку судово-технічної експертизи №15730/23 складеного 30.03.2012 року, земельна ділянка, якою користується ОСОБА_4 в плані представляє собою неправильний багатокутник. Загальна площа земельної ділянки складає 5818 кв.м. В результаті дослідження встановлено, що земельна ділянка площею 5818 кв.м. при домоволодінні 37, яка знаходиться у користування ОСОБА_4, на момент проведення геодезичної зйомки ГП «ЦГЗК», входить в межі земельної ділянки переданої в оренду ТОВ «БФ «Моноліт», тому площа недоїмки складає по проекту відводу земельної ділянки - 5251кв.м.(а.с.227-232).

При цьому, суд зазначає, що відповідно до висновку експертизи, документами, що підтверджують право користування земельною ділянкою, що були покладені в основу проведення зазначеної експертизи і отримання висновку по земельний ділянці №37, є рішення Іллічівської міської ради народних депутатів №849 від 24.11.1988 р., свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15.11.1990 р. та технічний звіт по проведенню геодезичних робіт 2011 року. Інших документів, що згідно норм чинного законодавства України, підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, позивачкою надано не було. Зазначені документи, як докази, що були покладені в основу розроблення вищенаведеного висновку судово-технічної експертизи № 15730/23, підлягають критичній оцінці судом, оскільки, зокрема, технічна документація на земельну ділянку, має розроблятись на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, а такого рішення прийнято не було.

Суд також бере до уваги той факт, що згідно Ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.04.2014 р. по справі ОСОБА_4 до Іллічівської міської ради Одеської області про скасування рішення Іллічівської міської ради від 01.06.2007 р. №240/26-V про надання в оренду ТОВ «БФ «Моноліт» земельної ділянки, рішення судів попередніх інстанцій були скасовані, а справа повернута на новий розгляд до суду першої інстанції з вказівкою про необхідність з'ясування судом обставин оформлення позивачкою (ОСОБА_4) права постійного користування земельною ділянкою відповідно до вимог ст. 125 ЗК України, зокрема чи одержано нею документ, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та чи проведена його державна реєстрація, а у разі наявності у позивачки правових підстав для користування земельною ділянкою - чи додержано вимоги законодавства щодо вилучення у позивачки земельної ділянки, що знаходиться у постійному користуванні. Також, з'ясуванню підлягав факт наявності звернень позивачки для безоплатного виділення їй земельної ділянки для обслуговування будинку в межах норм, встановленої ст.121 ЗК України (а.с.278-281).

29.05.2014р. Постановою Іллічівського міського суду Одеської області по вищезазначеній справі за позовом ОСОБА_4 до Іллічівської міської ради про скасування рішення, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 було відмовлено у зв'язку із тим, що не було доведено факту набуття позивачкою права власності або права постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, при цьому її право на приватизацію присадибної земельної ділянки у межах, визначених нормою ст.121 чинного ЗК України було враховано (а.с.272-277).

Таким чином, суду не надано жодних доказів про набуття позивачкою права власності або права постійного користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1. Та обставина, що вона фактично користувалась цією земельною ділянкою, не породжує для позивачки жодних прав на неї, оскільки діючим законодавством України передбачено підстави та порядок набуття права власності та права користування земельною ділянкою (ст.ст.11, 373, 378, 395, гл.33 ЦК України, ст.ст.121, 124, 125 ЗК України, ЗУ «Про оренду землі»).

Враховуючи, що рішенням Іллічівської міської ради Одеської області не вилучалась та не могла вилучатись з користування ОСОБА_4 земельна ділянка, що знаходиться за адресою: Одеська область, АДРЕСА_1, при цьому, право позивачки на приватизацію присадибної земельної ділянки у межах, визначених нормою ст.121 чинного ЗК України враховано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, не відповідають вимогам чинного законодавства України та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна фірма «Моноліт», (третя особа Іллічівська міська рада Одеської області) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Іллічівський міський суд Одеської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя (підпис)

Копія вірна

Рішення не набуло чинності

Суддя Іллічівського міського

суду Одеської області Д.В.Пушкарський