Справа № 22-Ц-576/06 Головуючий у 1 інстанції Можайська Г.Д.
Категорія 5 Доповідач Киця С.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2006 року
Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Сівчука Є.І.
суддів Осіпука В.В., Киці С.І.
при секретарі Гордійчук І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, визнання договору купівлі-продажу укладеним та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним, визнання права власності та витребування його з чужого незаконного володіння за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_3 на рішення Володимир-Волинського міського суду від 31 березня 2006 року.
Особи, які беруть участь у справі:
Позивач ОСОБА_1,
представник позивача ОСОБА_4,
відповідач ОСОБА_2,
представник відповідача ОСОБА_5,
третя особа, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_3,
представник третьої особи ОСОБА_6.
Колегія суддів
Встановила:
Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 31 березня 2006 року позов ОСОБА_1 та позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету позову ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину автомобіля марки «Опель-аскона», 1988 року випуску, двигун НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований Нововолинським МРЕВ ДАІ УМВС України у Волинській області за ОСОБА_2 Визнано угоду купівлі-продажу автомобіля «Опель-аскона», 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладеною 1 липня 2005 року. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля марки «Опель-аскона», 1988 року випуску, двигун НОМЕР_4, кузов НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, зареєстрований Нововолинським МРЕВ ДАІ УМВС України у Волинській області за ОСОБА_2 В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити повністю, а в позові ОСОБА_3 відмовити. Покликається на те, що судом досліджено докази, які в сукупності дають підставу для висновку про те, що спірний автомобіль був придбаний у відповідача за її власні кошти, однак ці докази неправильно оцінені судом і не застосовано до спірних правовідносин п.З ч.І ст.57 СК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду повністю та ухвалити нове по суті його позовних вимог або змінити рішення суду частково та задоволити його позовні вимоги. Зазначає, що суд допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення справи. Суд не врахував, що він є спадкоємцем першої черги і прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_3 і неправильно визначив режим майна - автомобіля, як спільної сумісної власності.
Апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.
Постановляючи рішення про часткове задоволення позовних вимог і визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_3 право власності по 1/2 частині на автомобіль «Опель-Аксона», визнання укладеною угоди купівлі-продажу автомобіля «Опель-Аскона» між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 1 липня 2005 року, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 придбав у відповідача ОСОБА_2 автомобіль «Опель-Аскона» за 1800доларів США. ОСОБА_3 і позивачка ОСОБА_1 проживали однією сім'єю з липня 2002 року і до смерті ОСОБА_3 2 серпня 2005 року, а тому придбаний автомобіль «Опель-аскона» є об'єктом спільної сумісної власності і частки ОСОБА_1 та покійного ОСОБА_3 в цьому майні є рівними. ОСОБА_3 є спадкоємцем майна після смерті батька ОСОБА_3, а тому має право на 1/2 частину цього автомобіля.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму грошей.
1 липня 2005 року автомобіль «Опель-аскона», 1988 року випуску, був ОСОБА_2 переданий ОСОБА_3, який сплатив за цей автомобіль гроші в сумі 1800 доларів США. Однак, не оформили даний договір належним чином, а ОСОБА_2 видав довіреність ОСОБА_3 на право експлуатувати, користуватись та розпоряджатись даним автомобілем. Даний факт підтверджується поясненнями відповідача ОСОБА_2 Отже, суд першої інстанції вірно встановив, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 1 липня 2005 року був укладений договір купівлі-продажу автомобіля «Опель-аскона».
Згідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що спірний автомобіль належав на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і їх частки в цьому майні були рівними і визнав право власності за ОСОБА_1 лише на 1/2 частину цього автомобіля. Автомобіль був набутий ОСОБА_3 за час спільного проживання з ОСОБА_1 Доказів, які б підтверджували, що даний автомобіль був придбаний лише за особисті кошти ОСОБА_1 і саме вона проводила оплату за нього суду не представлено, а тому підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладення договору купівлі-продажу автомобіля між нею та ОСОБА_2 і визнання за ОСОБА_1 права власності на весь автомобіль не має.
Так як після смерті ОСОБА_3, 2 серпня 2005 року, відкрилась спадщина на майно, а саме 1/2 частину автомобіля «Опель-Аскона», 1988 року випуску, і спадкоємцем першої черги є ОСОБА_3, то судом першої інстанції вірно визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину автомобіля.
Згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
ОСОБА_1, як і ОСОБА_3, є співвласником автомобіля «Опель-Аскона», а тому вона правомірно володіє ним і підстав для витребування майна немає.
Доводи апеляційних скарг спростовуються вищенаведеним обставинами справи.
Судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції зробив висновки, які відповідають обставинам справи, дав вірну правову оцінку доказам, оскаржуване рішення судом постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1, третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 відхилити, а рішення Володимир-Волинського міського суду від 31 березня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена
в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох
місяців з дня набрання законної сили.