Справа № 22-а-175/06 Головуючий у І інстанції -Костюкевич О.К.
Рядок 17 Доповідач - Здрилюк 0.1.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2006 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Расевича С.І.
суддів - Киці С.І., Здрилюк О.І.,
при секретарі Царук О.В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
пр-ка позивача ОСОБА_2,
пр-ка відповідача Скіця А. В.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області про поновлення на службі за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду від 26 квітня 2006 року.
Особи, які беруть участь у справі: позивач - ОСОБА_1, представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області,
представник відповідача - Скіць Андрій Вікторович.
Колегія суддів -
встановила:
Постановою Луцького міськрайонного суду від 26 квітня 2006 року в позові ОСОБА_1 до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Волинській області про поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати цю постанову і постановити нову -про задоволення позовних вимог.
Вважає, що судом допущено порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з*ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апелянт вказує, що суд не врахував того, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності 16.11.2005 року (наказ НОМЕР_1) проведено відповідачем з порушенням встановлених термінів, а також вказане стягнення накладене за невиконання вироку, виконання якого не входило в його функціональні обов*язки. При звільненні, в порушення вимог ст.40 Кодексу законів про працю України, йому не було запропоновано іншої роботи.
Відповідач, заперечуючи апеляційну скаргу, вказує, що дисциплінарне стягнення на позивача наказом НОМЕР_1 накладено законно та в строки, встановлені ст.28 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України. Наказ про звільнення винесено на підставі атестації, проведеної відповідно до вимог розділу V Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, подання та погодження Державного департаменту України з питань виконання покарань. Крім того, на позивача не поширюються вимоги КЗпП України.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом начальника відповідача № 125 о/с від 26.12.2005 року позивача звільнено у запас Збройних Сил за п.64 «д» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - через службову невідповідність. Звільнення проведено на підставі атестації ОСОБА_1, подання, а також погодження ДДУПВП за № 2/1-619 від 16.11.2005 року.
Суд прийшов до висновку, що атестація позивача та його подальше звільнення проведені без порушень чинного законодавства, які могли б порушити законні права позивача.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши докази в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін з наступних підстав.
В судовому засіданні апеляційного суду встановлено, що позивача на підставі його атестації від 06.12.2005 року, подання від 08.12.2005 року, а також погодження Державного департаменту України з питань виконання покарань за № 2/1-619 від 16.11.2005 року наказом начальника відповідача № 125 о/с від 26.12.2005 року звільнено у запас Збройних Сил за п.64 «д» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ - через службову невідповідність (а.с.5, 7-9, 65).
Із тексту атестації позивача від 06.12.2005 року та із подання заступника начальника відповідача від 08.12.2005 року вбачається, що протягом 2005 року позивач неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, до виконання функціональних обов*язків відноситься неналежним чином, допускає порушення службової та виконавської дисципліни.
Із атестацією позивач ознайомлений 06.12.2005 року і її тексту не оскаржував.
Всі недоліки в службовій діяльності позивача зазначені в наказах про притягнення його до дисциплінарної відповідальності - НОМЕР_2 та НОМЕР_1 (а.с.26, 27), у висновках службових розслідувань по фактах допущення порушень законодавства при виконанні вироків від 06.05.2005 року та від 20.10.2005 року (а.с. 19-23), в рапорті по результатах перевірки стану службової діяльності позивача від 02.12.2005 року (а.с.24-25).
Накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ним не оскаржувались і не скасовані.
Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на незаконність накладення на нього дисциплінарного стягнення наказом НОМЕР_1 .
Крім того, безпідставним є посилання позивача на те, що в порушення вимог ст.40 КЗпП України при звільненні йому не було запропоновано іншої посади, оскільки проходження ним служби регулюється не Кодексом законів про працю України, а Законом України «Про міліцію», Дисциплінарним Статутом органів внутрішніх справ України, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, Положенням про Державний департамент України з питань виконання покарань та іншим спеціальним законодавством про ці органи.
Звільнення позивача проведено з дотриманням Порядку призначення на посади та звільнення з посад, присвоєння спеціальних звань працівникам та особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16.12.2003 року № 257.
Колегія судців приходить до висновку, що в даному випадку судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому для її зміни чи скасування підстав не вбачається.
Керуючись ст.ст.198, 200,205,206 КАС України, колегія судців, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 ' залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду від 26 квітня 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.