КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2014 р. Справа№ 911/396/13-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Верховця А.А.

Сотнікова С.В.

при секретарі судового засідання - Атарщіковій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен банк Аваль"

на рішення господарського суду Київської області від 28.05.2014 року

по справі № 911/396/13-г (суддя Конюх О.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль"

до 1) відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області;

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт Сервіс"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1) ОСОБА_4;

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфорт Експедиція"

про визнання недійсними прилюдних торгів

За участю представників сторін:

від позивача (апелянта): Виговська Є.С., довіреність № 1635/13 від 20.11.2013;

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

від третьої особи 1: Кандаурова А.П., довіреність № 235 від 11.03.2013

від третьої особи 2: Галя Є.С., довіреність б/н від 15.04.2014

ВСТАНОВИВ:

04.02.2013 акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області (відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еліт Сервіс" (відповідач-2) про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна ТОВ "Трансфорт Експедиція", оформлених протоколом № 11-0101/12 від 05.11.2012 та актом № 28076178 від 06.11.2012 про реалізацію майна.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.02.2013 порушено провадження по справі № 911/396/13-г, призначено справу до розгляду та залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 (покупця майна) та товариство з обмеженою відповідальністю "Транфорт Експедиція" (власника майна, іпотекодавця).

Рішенням господарського суду Київської області від 22.08.2013 по справі № 911/396/13-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 в позові публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль" відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2014 вказане рішення та постанова скасовані, справа направлена на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Рішенням господарського суду Київської області від 28.05.2014 по справі № 911/396/13-г (суддя Конюх О.В.) в позові публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен банк Аваль" відмовлено.

Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції з посиланням на приписи Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», постанову Вищого господарського суду України від 04.03.2014 по справі № 911/396/13-г, вказав, що під час розгляду спору не встановлено наявності обставин з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків. Господарський суд зазначив, що здійснюючи реалізацію майна боржника на прилюдних торгах під час дії мораторію, відповідачі не порушили вимог чинного законодавства, оскільки зміни до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», якими було виключено норму, що дозволяла здійснювати звернення стягнення на заставлене майно боржника в ході виконавчого провадження в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів набули чинності 19.01.2013 року; відділ ДВС правомірно здійснив звернення стягнення на майно боржника, яке перебувало в іпотеці стягувача, за відсутності судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки звернення позивача з позовом до суду для задоволення вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки не є обов'язковим.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен банк Аваль" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 28.05.2014 по справі № 911/396/13-г та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосування норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення порушено приписи Закону України «Про іпотеку», якою визначено, що примусова реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення здійснюється виключно за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса. При цьому, на думку скаржника, суд першої інстанції не врахував п. 6.5.3 договору іпотеки, яким передбачено порядок примусового продажу майна, а саме: шляхом реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або виконавчим написом нотаріуса, тобто, підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки є рішення суду, ухвалене за результатами розгляду відповідного позову.

Скаржник зазначає, що оскільки наказ господарського суду №7/041-11 від 19.07.2011, на підставі якого проводилась реалізація заставного майна, є виконавчим документом про стягнення заборгованості за кредитними договорами №012/83/3730 від 02.11.2007, № 010/26-01/05/143 від 15.11.2007 та № 010/26-01/05/1156 від 30.11.2007, а не звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до договору іпотеки від 02.11.2007 року, який забезпечує вимоги іпотекодержателя в рамках генеральної кредитної угоди № 010/83/02/3729 від 02.11.2007, у державного виконавця були відсутні правові підстави та повноваження для примусового звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження» без відповідного рішення суду.

Крім того, апелянт вважає, що реалізація майна боржника на прилюдних торгах 05.11.2012, в процедурі виконавчого провадження під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який запроваджений ухвалою господарського суду Київської області від 19.07.2012 по справі № Б3/080-12 є неправомірною, а державний виконавець був зобов'язаний зупинити виконавче провадження.

Апелянт зазначає, що процедура реалізації нерухомого майна товариства з обмеженою відповідальністю «Трансферт Експедиція» відбулася з рядом грубих порушень з боку відповідачів вимог чинного законодавства, зокрема, Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5 та призвело до матеріальних збитків скаржника.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.08.2014 колегією суддів у складі: головуючого судді - Копитової О.С., суддів: Верховця А.А., Остапенка О.М. відновлено публічному акціонерному товариству "Райффайзен банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен банк Аваль" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 28.05.2014 по справі № 911/396/13-г; прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 23.09.2014.

23.09.2014 до загального відділу суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Трансфорт Експедиція" (надалі по тексту ТОВ "Трансфорт Експедиція", третя особа 2) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив рішення господарського суду Київської області від 28.05.2014 по справі № 911/396/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В поданому відзиві третя особа 2 зазначає, що наведені у апеляційній скарзі обставини, зокрема, щодо порушення відповідачами порядку реалізації спірного нерухомого майна як не іпотечного, тоді, як останнє мало реалізовуватись як іпотечне, досі не були заявлені позивачем (апелянтом), як підстава при звернені до суду першої інстанції з позовом про визнання недійсними прилюдних торгів та не можуть прийматись апеляційним судом до уваги, а розгляд апеляційної скарги має відбуватись лише в межах заявлених позовних вимог та з підстав зазначених у позовній заяві.

При цьому, ТОВ "Трансфорт Експедиція" зазначає, що в позовній заяві позивач (апелянт) оспорює дійсність правочину, однак жодної підстави передбаченої ст. 215 Цивільного кодексу України для визнання такого правочину недійсним, зокрема, недотримання вимог закону саме в момент його вчинення, матеріали справи не містять.

Крім того, третя особа 2 вказує, що скаржник неодноразово звертався до суду першої інстанції зі скаргами на дії та бездіяльність державного виконавця та органів державної виконавчої служби. Однак, жодна з поданих скарг не була задоволена, а тому, всі оскаржувані дії органів державної виконавчої служби під час виконавчого провадження та підготовки до прилюдних торгів є такими, що відповідають чинному законодавству. При цьому, порушення правил підготовки до прилюдних торгів не є підставою для визнання результатів недійсними, а при зверненні до місцевого господарського суду позивачем не обґрунтовано позовні вимоги про визнання спірного договору недійсним з посиланням на обставини, визначені приписами ст.ст. 215,203 Цивільного кодексу України.

Також, третя особа 2 вважає, що банк жодним чином не зазначає, які його права чи інтереси було порушено проведенням торгів і яким чином визнання торгів недійсними їх поновить чи захистить, оскільки, банк не був стороною оскаржуваного правочину, а майно реалізовувалось органами державної виконавчої служби через повіреного (спеціалізовані організації), а покупцем була фізична особа.

На думку ТОВ "Трансфорт Експедиція", нерухоме майно, яке було предметом іпотеки, передано на реалізацію з прилюдних торгів за згодою та за ініціативи банку, а дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не спростовують правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Ухвалою суду від 23.09.2014 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 14.10.2014.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у зв'язку із перебуванням судді Остапенка О.М. у відпустці, склад колегії було змінено та доручено здійснювати розгляд справи колегії у складі: головуючого судді - Копитової О.С., суддів: Верховця А.А., Сотнікова С.В.

Ухвалою суду від 14.10.2014 колегією суддів справу прийнято до свого провадження.

В судовому засіданні 14.10.2014 представник апелянта просив колегію суддів задовольнити подану апеляційну скаргу.

Присутній в судовому засіданні представник ОСОБА_4 (третя особа 1) надала суду пояснення та заперечила проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням жодним чином не порушено права чи інтереси банку при проведенні торгів, а майно реалізовувалось за згодою та за ініціативи банку органами державної виконавчої служби через повіреного і результати цієї реалізації не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

В судове засідання призначене на 14.10.2014 представник відділу примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Київській області не з'явився, причини неявки суду не повідомив, відзиву на апеляційну скаргу не надав. Про дату, час і місце проведення повідомлений належним чином (оригінал поштового повідомлення про вручення наявний в матеріалах справи).

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Еліт Сервіс» в судове засідання не з'явився, відзиву на апеляційну скаргу не надав, причини неявки суду не повідомив. При розгляді апеляційної скарги колегією суддів враховується, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до розгляду та про відкладення розгляду апеляційної скарги направлені Київським апеляційним господарським судом на адреси відповідача 2: м. Київ, вул. Бурмістенка 11, кім.1 та м. Київ вул. Причальна 11, були повернуті поштовим відділенням до суду з відміткою за закінченням встановленого строку зберігання (поштові конверти долучено до матеріалів справи).

14.10.2014 року колегією суддів ьбуло оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Скасовуючи рішення місцевого та постанову апеляційного судів та направляючи справи на новий розгляд Вищий господарський суд України зазначив, що судами не досліджено та не надано оцінки додержанню вимог законодавства щодо порядку звернення стягнення на спірне майно та процедури його реалізації відповідно до дійсних підстав такого стягнення, а також відповідно, законності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину з огляду на приписи Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Київської області від 26.05.2011 по справі № 7/041-11 стягнуто з ТОВ "Трансфорт-Експедиція" на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 2269109,70 грн. заборгованості за кредитними договорами, укладеними в рамках генеральної кредитної угоди № 010/83/02/3729 від 02.11.2007, а також 670 613,27 грн. процентів за користування кредитом, 102966,42 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 28445,19 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів за користування кредитом та 24275,48 грн. державного мита та 224,67 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області 01.08.2011 винесено постанову № 28076178 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Київської області від 19.07.2011 по справі № 7/041-11.

Відповідно до п. 1 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно п. 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

В ході виконавчого провадження старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби проведено опис та арешт майна ТОВ "Трансфорт Експедиція", а саме: нерухомого майна - майнового комплексу ремонтно-технічної бази, загальною площею 1 628,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, про що складено відповідний акт.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначене нерухоме майно перебувало в іпотеці банку відповідно до договору іпотеки від 02.11.2007, укладеного між ТОВ "Трансфорт Експедиція" та АТ "Райффайзен банк Аваль". Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 4 942 000,00 грн.

Відповідно до умов договору іпотеки, іпотекодержатель АТ "Райффайзен Банк Аваль" має право у випадку невиконання іпотекодавцем ТОВ "Трансфорт Експедиція" своїх зобов'язань за генеральною кредитною угодою № 010/83/02/3729 від 02.11.2007, додатковими угодами до неї та кредитними договорами, що укладені та будуть укладені в її рамках та цим іпотечним договором отримати задоволення за рахунок предмета іпотеки.

Частини 1, 5 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" кореспондують, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Матеріалами справи підтверджується, що 29.02.2012 старшим державним виконавцем після проведення опису та арешту майна боржника, на виконання вимог ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ТОВ "Оціночна компанія "Вега".

Відповідно до акту від 02.07.2012 з незалежної оцінки нерухомого майна, складеного експертом ТОВ "Оціночна компанія "Вега", ринкова вартість нерухомого майна станом на 02.07.2012 без урахування ПДВ становила 884962,00 грн.

Копія зазначеного висновку з незалежної оцінки майна від 02.07.2012 направлялась відповідачем 1 на адресу позивача, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа № 10292/531-16-18 від 12.09.2012 з відміткою банку про отримання від 26.09.2012.

Матеріали справи не містять доказів оскарження оцінки арештованого майна станом на 03.10.2012 року. Не надано зазначених доказів і суду апеляційної інстанції.

В зв'язку з відсутністю надходження повідомлення про оскарження оцінки арештованого майна, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 03.10.2012 за підписом начальника відділу Штепи С.О., нерухоме майно 11.10.2012 було передано на реалізацію.

15.10.2012 між відділом державної виконавчої служби та ТОВ "ТД "Еліт Сервіс" укладено договір № 11-0101/12 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна на підставі якого, 05.11.2012 ТОВ "ТД "Еліт Сервіс" проведено публічні (прилюдні) торги з реалізації арештованого майна, а саме: майнового комплексу ремонтно-технічної бази загальною площею 1 628,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.

Переможцем торгів визнано єдиного учасника - ОСОБА_4, яка придбала майновий комплекс ремонтно-технічної бази за початковою ціною 884962,00 грн. без ПДВ.

На підставі протоколу № 11-0101/12 від 05.11.2012 проведення торгів з реалізації нерухомого майна, підписаного ліцитатором і переможцем, та затвердженого в. о. директора Київської філії ТОВ "ТД "Еліт Сервіс", було видано акти державного виконавця № 28076178 про реалізацію нерухомого майна з публічних (прилюдних) торгів від 06.11.2012 та про реалізацію предмета іпотеки від 07.11.2013.

На підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого 07.11.2012 в.о. начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Василевич Т.М., приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_9 видано свідоцтво № 1334 від 10.11.2012 про придбання ОСОБА_4 майна з прилюдних торгів, а саме майнового комплексу ремонтно-технічної бази, загальною площею 1628,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.

Комунальним підприємством Київської обласної ради "Бородянське бюро технічної інвентаризації" 27.12.2012 на підставі вищезазначеного свідоцтва, прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4

Апелянт стверджує, що реалізація майна відбулася за заниженою оцінкою, що було підставою для його звернення із заявою про рецензування звіту про оцінку нерухомого майна, складеного ТОВ "Оціночна компанія "ВЕГА" (884962,00 грн.), в якій банк одночасно повідомив відділ державної виконавчої служби про результати оцінки нерухомого майна, проведеної ТОВ "Українська експертна група" (2913199,00 грн.), яка є значно більшою, ніж визначена ТОВ "Оціночна компанія "Вега". Однак, відділ державної виконавчої служби не взявши до уваги зазначену заяву, склав довідку станом на 03.10.2012 про відсутність надходження повідомлення про оскарження оцінки.

Як убачається з матеріалів справи у травні 2012 року, з метою визначення ринкової вартості нерухомого майна ТОВ "Трансфорт Експедиція", банк звернувся до ТОВ "Українська експертна група". Згідно наявної в матеріалах справи копії висновку з незалежної оцінки майна від 24.05.2012, проведеної ТОВ "Українська експертна група", ринкова вартість спірного нерухомого майна на дату проведення оцінки становила 2913199,00 грн. без ПДВ., однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, заява банку № С11-120-1/09/4817 від 02.10.2012 про призначення рецензування звіту від 02.07.2012 була отримана виконавчою службою лише 15.10.2012, про що свідчить відповідна відмітка на ній. Жодних інших доказів в підтвердження надіслання та отримання відповідачем-1 вимоги про рецензування звіту оцінки раніше, зокрема, на дату складення довідки, та передачі майна на реалізацію, матеріали справи не містять. Не надано відповідних доказів і суду апеляційної інстанції.

Скаржник вважає, що опис та арешт нерухомого майна ТОВ "Трансфорт Експедиція", здійснені державним виконавцем 28.02.2012, проведені з грубим порушенням вимог ст.ст. 11, 15, 57 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 4.2.1. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, оскільки, проведені державним виконавцем в присутності понятих ОСОБА_10 та ОСОБА_4, які перебувають у шлюбі.

Постановою Верховного Суду України від 24.10.2012 по справі № 6-116цс12, прийнятою у зв'язку з неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права, з метою усунення розбіжностей у застосуванні статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження" та Тимчасового положення, Верховний Суд України висловив єдину позицію, яка має враховуватись судами при розгляді спорів про визнання прилюдних торгів недійсними.

Зокрема, Законом України "Про виконавче провадження" визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхнє права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.

Разом із тим аналіз положень Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції про проведення виконавчих дій свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 Цивільного кодексу України такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (стаття 62 Закону України "Про виконавче провадження" та пункти 5.11, 5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій).

Відповідно до положень вищезазначених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (пункт 5.11 Інструкції про проведення виконавчих дій).

Правила ж проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (пункт 2.2 Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується з нормами ст.ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, пункти 244, 245, 248 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14.06.1994 № 18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.07.1994 № 152/361, ст. 34 Закону України "Про нотаріат").

Враховуючи викладені обставини, зокрема той факт, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені ч. 1-3, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

При цьому, слід зазначити, що оскільки, виходячи зі змісту ч. 1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

Отже дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Матеріали справи містять докази того, що банк звертався до господарського суду Київської області зі скаргою на дії державного виконавця з викладених підстав та просив визнати протиправними дії державного виконавця щодо опису та арешту майна ТОВ «Трансфорт-Експедидія», а саме ремонтно-технічної бази, загальною площею 1628,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати акт опису арешту вказаного майна складений 28.02.2012 року.

Ухвалою від 13.06.2013 року по справі № 7/041-11 господарський суд Київської області відмовив банку в задоволенні зазначеної скарги з підстав пропуску строку на її подання.

При вирішенні спору про визнання прилюдних торгів недійсними суду необхідно встановити такі факти: чи мало місце порушення вимог Тимчасового положення та інших норм при проведенні прилюдних торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів.

Апелянт зазначає про недотримання ТОВ «ТД «Еліт-Сервіс» п. 1.4. Тимчасового положення та ст. 43 Закону України "Про іпотеку" щодо порушення спеціалізованою торгуючою організацією правил проведення прилюдних торгів стосовно доведення до відома потенційних покупців інформації про лот.

Відповідно до п. 3.5 Тимчасового положення (у редакції, чинній на час організації та проведення спірних прилюдних торгів) спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує за місцезнаходженням нерухомого майна в друкованих засобах масової інформації інформаційне повідомлення про нерухоме майно, що підлягає реалізації. Це інформаційне повідомлення може також бути публічно оголошене в інших засобах масової інформації.

З метою ефективного виконання приписів вищезазначеної норми, ч. 3 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" здійснено додаткове уточнення на кількість засобів масової інформації, в яких має бути здійснена публікація інформація про прилюдні торги, а саме їх має бути не менше двох.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач-2 у встановлені строки опублікував за місцезнаходженням предмета іпотеки в друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення прилюдних торгів. У повідомленні зазначено інформацію про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію, що підтверджується наявним в матеріалах справи копіями газети "Авізо" від 19.10.2012 № 82 (1559) та газети "Експрес Об'ява" від 19.10.2012 № 203 (4683), із блоком інформаційного повідомлення про проведення прилюдних торгів, які згідно свідоцтв про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації газети "Експрес Об'ява" КВ № 13647-2621 ПР та "Авізо" КВ 208 є друкованими засобами масової інформації із загальнодержавною та зарубіжною сферою розповсюдження, що відповідає вимогам ст. 43 Закону України "Про іпотеку".

Зазначеної позиції дотримується Верховний Суд України в Постанові від 14.03.2011 року № 3-14гс11.

Враховуючи викладене, торгуючою організацією- відповідачем 2 інформацію про арештоване майно, яке пропонувалось до продажу, доведено до відома потенційних покупців в порядку і з дотриманням правил передбачених нормами чинного законодавства, що спростовує доводи апелянта щодо невчинення відповідачем 2 в частині здійснення публікації оголошення про проведення прилюдних торгів.

Також банк зазначав, що в порушення пункту 3.17 Тимчасового положення 05.11.2012 року на прилюдних торгах була присутня стороння особа, інформація про присутність якої на торгах не озвучувалась; акт державного виконавця № 28076178 про реалізацію нерухомого майна з прилюдних (публічних) торгів 05.11.2012, складено 06.11.2012 та затверджено в.о. начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області Василевич Т.М., на підставі пред'явленої переможцем прилюдних торгів ОСОБА_4 ксерокопії квитанції, без перевірки щодо надходження коштів від реалізації нерухомого майна на рахунок державної виконавчої служби; затверджений начальником органу ДВС акт № 28076178 від 06.11.2012 про реалізацію предмета іпотеки не було надіслано організатору прилюдних торгів відповідачу-2, а було видано того ж дня ОСОБА_4 та вважає, що зазначений акт не містить вичерпних відомостей, передбачених ст. 47 Закону України "Про іпотеку", передача на реалізацію нерухомого майна 11.10.2012 відбулася до того, як між відповідачами було укладено договір про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Однак, апелянтом в порядку ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України не обґрунтоване, яким чином зазначені обставини впливають на результати прилюдних торгів і порушують його права і законні інтереси.

Згідно вимогами п. 12.11 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, при надходженні коштів на депозитний рахунок органу ДВС особа, відповідальна за ведення книги, повинна не пізніше наступного робочого дня повідомити начальника органу ДВС, від якого боржника чи стягувача надійшли кошти і в якій сумі.

Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти надійшли на рахунок органу ДВС 06.11.2012, а особа, відповідальна за ведення відповідної книги, своєчасно виконана покладені на неї обов'язки і в строк повідомила начальника органу ДВС, від якого боржника чи стягувача надійшли кошти і в якій сумі, у зв'язку із тим, що грошові кошти від покупця предмету іпотеки надійшли 06.11.2012 і останнім було пред'явлено квитанцію про здійснення платежу, а відтак, у відповідача-1 були відсутні обставини для відмови покупцю у складанні і видачі акту про реалізацію предмету іпотеки.

Згідно Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, передання на реалізацію арештованого майна здійснюється на тендерній основі, в окремо визначений день тижня та на підставі прийнятого тендерною комісією рішення. В подальшому спеціалізованій організації встановлено семиденний термін для забезпечення укладення договору про надання послуг з організації та проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Враховуючи вищевикладене, передання майна на реалізацію 11.10.2012 з наступним укладенням договору про надання послуг з організації та проведення прилюдних торгів 15.10.2012 відповідає положенням Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Під час розгляду справи банк вказував на безпідставність реалізації майна боржника під час дії введеного ухвалою від 19.07.2012 відносно боржника ТОВ "Трансфорт-Експедиція" мораторію на задоволення вимог кредиторів в справі про банкрутство № Б3/080-12. При цьому банк наголошував, що 23.10.2012 звертався до відділу державної виконавчої служби з відповідною заявою про зупинення виконавчого провадження, яка була залишена без задоволення.

Крім того,банк вказує, що оскільки вимоги банку до боржника були саме грошовими, останній не звертався до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, виконавче провадження відкривалося з виконання наказу господарського суду Київської області від 19.07.2011 по справі № 7/041-11 про стягнення кредитної заборгованості в грошовій формі, і рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не приймалося.

На думку скаржника, реалізація майна боржника на прилюдних торгах 05.11.2012 без врахування вищезазначених обставин та норм закону, що відповідно є порушенням чинного на момент проведення прилюдних торгів законодавства є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними відповідно до ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 52, 54 Закону України "Про виконавче провадження" допускається звернення стягнення на спірне майно в межах примусового виконання судового рішення для задоволення вимог стягувача-заставодержателя, що здійснюється державним виконавцем за приписами Закону України "Про виконавче провадження" з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку"; реалізація арештованого майна згідно з п. 4.5, п.п. 4.5.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 здійснюється відповідно до ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" (шляхом продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах) та відповідно до Порядку реалізації арештованого майна і Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 №68/5.

Приписи ст. 36 Закону України "Про іпотеку" надають іпотекодавцю та іпотекодержателю право на позасудове врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 цього Закону.

Відповідно до п. 1.1 Договору іпотеки від 02.11.2007 року, у відповідності до якого ТОВ «Трансфорт Експедиція» було передано в іпотеку банку спірне нерухоме майно, цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з Генеральної кредитної угоди № 010/83/02/3729 від 02.11.2007 року з додатковими угодами до неї та кредитними договорами, що укладені та будуть укладені в її рамках.

У відповідності до даного договору іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем своїх зобов'язань за генеральною кредитною угодою, додатковими угодами до неї та кредитними договорами, що укладені та будуть укладені в її рамках та цим Договором отримати задоволення за рахунок майна, заставленого на нижчевказаних умовах.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено в рішенні господарського суду Київської області № 7-041/11 від 19.07.2011 року стягнення заборгованості відбулось в зв'язку з порушенням ТОВ «Трансфот-Експедиція» своїх зобов'язань за кредитними договорами №012/83/3730 від 02.11.2007 року, №010/26-01/05/143 від 15.11.2007 року, №010/26-01/05/1156 від 30.11.2007 року. При цьому зазначені кредитні договори були укладені в рамках Генеральної кредитної угоди № 010/83/02/3729 і відповідно вимоги банку по вказаним кредитним договорам також є забезпеченими договором іпотеки від 02.11.2007 року.

Пунктом 6.4 договору іпотеки сторони передбачили звернення стягнення на предмет іпотеки в тому числі шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

Крім того, п. 6.5.1, 6.5.2 договору іпотеки сторони передбачили, що цей договір в порядку ст. 36 Закону України "Про іпотеку" є договором про задоволення вимог іпотекодержателя, на підставі якого іпотекодержатель на власний розсуд може: згідно ст. 37 Закону України "Про іпотеку" набути право власності на предмет іпотеки, або згідно ст. 38 Закону України "Про іпотеку" продати предмет іпотеки будь-якій особі - покупцеві, при цьому ціна продажу предмета іпотеки може бути встановлена за вибором іпотекодержателя, або в розмірі заставної вартості предмета іпотеки, або на підставі оцінки майна, що підготовлена незалежним суб'єктом оціночної діяльності.

Враховуючи викладені обставини, а також умови укладеного між банком та третьою особою договору іпотеки від 02.11.2007, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку звернення позивача з позовом до суду для задоволення вимог шляхом саме звернення стягнення на предмет іпотеки не є обов'язковим.

При цьому, колегія суддів також зважає і на той факт, що реалізація заставного майна відбувалась з відома самого банку та на його користь. В матеріалах справи наявний лист банку від 09.09.2011 року № С11-120-1-1/134, в якому останній звертається до відповідача 1 з проханням накласти арешт та реалізувати в установленому законодавством порядку спірне нерухоме майно, що належить на праві власності боржнику.

Отже, із вказаного листа вбачається, що позивач самостійно обрав спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу нерухомого майна з прилюдних торгів в рамках виконавчого провадження по стягненню заборгованості боржника за кредитними договорами, вимоги за якими забезпечені зазначеним майном згідно укладеного договору іпотеки, не звертаючись при цьому з додатковим позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення цих вимог.

Щодо реалізації майна в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів слід зазначити наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою від 19.07.2012 порушено провадження по справі № Б3/080-12 про банкрутство ТОВ "Трансфорт-Експедиція" та п. 6 вказаної ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час проведення прилюдних торгів) виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно.

Положення закону не визначають, що вказане звернення стягнення на майно має здійснюватись виключно на підставі рішення суду.

Чинне законодавство передбачає декілька способів звернення стягнення на заставленне майно, зокрема передбачених вищенаведеними нормами Закону України "Про іпотеку". Судом встановлено, що в даному випадку звернення стягнення на майно, що перебувало в іпотеці у стягувача, не обов'язково мало здійснюватись в судовому порядку.

Норма п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час проведення оскаржуваних прилюдних торгів) встановлює виключення з правила щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження і з фактом звернення стягнення на заставлене майно, незалежно, у який спосіб воно було здійснено (в судовому порядку чи позасудовому). В даному випадку колегія суддів погоджується з місцевим судом, що факт того, що позивач не звертався до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, і рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки не приймалося, не є підставою для незастосування до відносин сторін п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Суд також звертає увагу на те, що процедура звернення стягнення на заставлене майно державним виконавцем застосована в лютому 2012 року (акт опису та арешту майна складений 28.02.2012року), а справу № Б3/080-12 про банкрутство ТОВ "Трансфорт-Експедиція" порушено та мораторій введено ухвалою від 19.07.2012року.

Тобто станом на дату проведення торгів у відповідача 1 не було підстав для обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Зміни до п. 8 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», яким виключено норму, що дозволяла здійснювати звернення стягнення на заставне майно боржника в ході виконавчого провадження в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів (в процедурі розпорядження майном) були внесені Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які набрали чинності з 19.01.2013 року.

При цьому слід зазначити, що питання правомірності дій виконавчої служби під час реалізації спірного майна під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів вже досліджувалось судом при розгляді кредиторських вимог позивача в межах справи про банкрутство ТОВ «Трансфорт-Експедиція» в справі № Б3/080-12-13. Вищий господарський суд України в постанові від 01.10.2013 року зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що грошові кошти боржника на суму 677 612,40 грн. були незаконно перераховані ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції «Райфайзен Банк Аваль» в рахунок погашення заборгованості боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Приписами ст. 203 Цивільного кодексу України визначено перелік загальних умов, необхідних для чинності правочину. Відповідно до ч. 1 зазначеної статті, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У зв'язку з тим, що за змістом ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставами недійсності правочину, укладеного за результатами прилюдних торгів є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, зокрема наявність спеціальних підстав визнання недійсною угоди.

Місцевим господарським судом під час розгляду спору по справі № 911/396/13-г була встановлена наявність таких обставин. Не встановлено таких обставин і апеляційним судом, а відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога ПАТ "Райффайзен банк Аваль" про визнання недійсними прилюдних торгів 05.11.2012, за результатами яких за ОСОБА_4 було зареєстроване право власності на майновий комплекс ремонтно-технічної бази загальною площею 1 628,3 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог і відповідно підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підставності своїх вимог поданими доказами апелянтом не доведено. В зв'язку з чим оспорювань рішення залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен банк Аваль" залишити без задоволення, а рішення господарського Київської області від 28.05.2014 по справі № 911/396/13-г - без змін.

Матеріали справи № 911/396/13-г повернути до господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді А.А. Верховець

С.В. Сотніков