УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року місяця грудня 05 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі: Головуючого, судді Берещанської І.І. суддів ДанілаН.М.
Чистякової Т.І.
при секретарі Бурової Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення Ялтинського міськвиконкому НОМЕР_1 про зобов'язання відновити приміщення бойлерної, звільнити прибудинкову територію, відновити конструктивну надійність будинку, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання недійсним свідоцтва про право власності, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 червня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до виконавчого комітету Ялтинської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Ялтинського міськвиконкому НОМЕР_1, визнання незаконним свідоцтва про право власності НОМЕР_2, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, просили також зобов'язати ОСОБА_4 звільнити приміщення в корпусі №1 буд. АДРЕСА_1, яке є квартирою НОМЕР_3, відновити приміщення бойлерної, звільнити прибудинкову територію, відновити конструктивну надійність будинку, заклавши дверний пройм на вулицю, мотивуючи тим, що рішенням виконкому м. Ялти були порушені права власників квартир будинку АДРЕСА_1, оскільки згідно з п.2 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного жилого фонду", власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання та елементів зовнішнього благоустрою.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 07 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, ОСОБА_4 зобов'язана звільнити земельну ділянку на територію біля будинку АДРЕСА_1 шляхом зносу металевого огородження, в решті вимог відмовлено.
Додатковим рішенням від 5 вересня 2006 року резолютивна частина рішення Ялтинського міського суду АРК від 07 червня 2006 року уточнена, вказано, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали апеляційну скаргу, в якій ставлять питання про його скасування з ухваленням по справі нового рішення, яким задовольнити їх позов в повному
Справа № 22-ц-6974/2006р. Головуючий
в першій інстанції Шумов В.В.
Доповідач ДанілаН.М.
обсязі, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповно з'ясованими обставинами, які мають значення для розгляду справи. Зокрема, апелянти вважають, що судом першої інстанції не враховано, що спірне приміщення є бойлерною, яка являється допоміжним приміщенням багатоквартирного жилого будинку АДРЕСА_1, і відповідно до Закону України „ Про приватизацію державного житлового фонду" є власністю власників багатоквартирного будинку, у зв'язку з наведеним всі правоустановчі документи, які були надані ОСОБА_3 на приміщення без згоди співвласників бойлерної є незаконними.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явились, обговоривши підстави апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст.ст.303, 308 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суду першої інстанції. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в позові в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення Ялтинського міськвиконкому НОМЕР_1, визнання незаконним свідоцтва про право власності НОМЕР_2, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, зобов'язання ОСОБА_4 звільнити приміщення в корпусі №1 буд. АДРЕСА_1, яке є квартирою НОМЕР_3, відновлення приміщення бойлерної, відновлення конструктивної надійності будинку, заклавши дверний пройм на вулицю, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності вимог.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на підставі рішень Ялтинського виконавчого комітету Ялтинської міської ради НОМЕР_1 та НОМЕР_4, було надано для відновлення під житло нежиле приміщення, розташоване в будинку АДРЕСА_1, яке було реконструйовано відповідно до проектної документації, затвердженої в встановленому порядку.
28 грудня 2004 року ОСОБА_3 отримав свідоцтво на право власності на квартиру НОМЕР_3 у будинку АДРЕСА_1.
На підставі договору купівлі-продажу, укладеного 28 січня 2005 року, спірна квартира була придбана ОСОБА_4.
З довідки Державного будівельного управління „Кримспецбуд" ( а.с.74 т.1) видно, що будинок здано в експлуатацію у 1971 році, по технічним причинам бойлерна була переобладнана в спортивний зал, з 1977 року спортзал переобладнано в приміщення для розміщення апарату МСУ - 28 тресту „Гідромонтаж".
Тобто, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку, що спірне приміщення на момент виникнення спору не було бойлерною, доступ до обслуговування теплового вузлу будинку забезпечений, тепловий' лічильник і водомір знаходяться за межами спірного приміщення, що підтверджується актом комісії від 15 липня 2004 року, тому доводи апелянтів в цій частині судова колегія не приймає.
Згідно зі ст.1, ст.10 п.2 Закону України „Про приватизацію державного жилого фонду" при приватизації наймачам передається у власність разом із жилими приміщеннями належні до них лише господарські споруди (підвали, сараї тощо), співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою є власники квартир багатоквартирних будинків.
П.41 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність ( із змінами від 5 серпня 1994 року) визначено, що не підлягають приватизації допоміжні приміщення жилих будинків, які призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку (приміщення теплопунктів, котельних, сміттєзбірників, колясочних, приміщення, через які прокладені мережі комунікації, а також приміщення, які використовуються для розміщення обслуговуючого будинок персоналу та складські приміщення). Власником перелічених приміщень після приватизації квартир будинку є товариство власників квартир.
Оскільки товариство власників квартир будинку АДРЕСА_1 не було створено на момент прийняття оспорених рішеннь Ялтинського виконкому, власником спірного приміщення була Ялтинська міська рада.
При таких обставинах, апелянтами всупереч ст.10 ЦПК України не надано суду доказів порушення їх прав при передачі ОСОБА_3 на підставі рішень Ялтинського виконавчого комітету Ялтинської міської ради НОМЕР_1 та НОМЕР_4 для відновлення під житло нежилого приміщення, розташованого в будинку АДРЕСА_1, його реконструкції та передачі у власність квартири.
Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення.
Рішення суду не оскаржується в тій частині, де суд задовольнив вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тому колегія судців не вправі входити в Обговорення правильності висновків суду.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, грунтуючись на усесторонньому, повному, об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності і підстав для його скасування не має.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України колегія суддів судової палати з цивільних справ, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 червня 2006 року відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до Верховного Суду України.