УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №296/1644/14-ц Головуючий у 1-й інст. Шалота К. В.

Категорія 45 Доповідач Якухно О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів: Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю

секретаря судового засідання Добровольською Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог комунальне підприємство Житомирської міської ради «Житомирводоканал», про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 23 вересня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

В лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому, після уточнення своїх позовних вимог, просив усунути перешкоди у користуванні його власною земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідачів демонтувати каналізаційну трубу, яка проходить через належну йому на праві власності земельну ділянку до його каналізаційного колодязя від АДРЕСА_4 до АДРЕСА_1 (а.с.37-40).

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він з 13.05.2011 року є власником будинку (а.с.7) і земельної ділянки площею 0,365 га (а.с.8) АДРЕСА_2, на якій знаходиться каналізаційний колодязь та каналізаційна труба, що проходить до будинку відповідачів по АДРЕСА_4. Він не надавав своєї згоди на користування каналізаційним колодязем та трубою, а наданий від імені колишньої власниці земельної ділянки ОСОБА_4 її дочкою дозвіл (розписка) на прокладення каналізаційної мережі через територію зазначеної земельної ділянки (а.с.22) нотаріально не посвідчений та не відповідає вимогам земельного сервітуту. Вважає, що зазначені обставини підтверджують наявність перешкод у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою та просить демонтувати каналізаційну трубу.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 12 червня 2014 року до участі в справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог комунальне підприємство Житомирської міської ради «Житомирводоканал» (а.с.74).

Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 23 вересня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням позивач подав апеляційну скаргу і посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати зазначене рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що справа розглянута судом 1-ї інстанції поверхнево і не по суті, без прийняття до уваги наявних в матеріалах справи доказів. Зокрема, судом не взято до уваги факт неналежного оформлення розписки про надання ОСОБА_4 дозволу на прокладення каналізаційної мережі та наявність на зазначеній розписці замість підпису ОСОБА_4 підпису іншої особи. Вважає, що судом проігноровано ту обставину, що при виготовленні технічної документації на каналізаційну мережу представником ВТВ «Житомирводоканал» не було оглянуто його земельну ділянку (а.с.24-28). Зазначає, що при винесенні рішення судом 1-ї інстанції порушено п.2 ст.42 ЦК України, яким передбачено, що земельний сервітут встановлюється письмовим договором та не взято до уваги ту обставину, що відповідачі постійно чинять перешкоди у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою.

Апелянт підтримав апеляційну скаргу і зазначив, що сервітут не був оформлений належним чином і договір відсутній. Наявність каналізаційної труби, до якої відповідачі підключили всі свої помешкання призводить о затоплення його земельної ділянки та не дає йому змоги будуватися.

Відповідачі заперечують у задоволенні скарги і пояснили, що дозвіл їм надала колишня власник будинку для подачі «Житомирводоканал», який виготовив технічну документацію для проведення труби, що прокладена через землю позивача.

Представник відповідачів не визнав доводи апеляційної скарги і пояснив, що законодавство щодо реєстрації земельного сервітуту почало діяти з 2007 року, а тому реєстрація розписки у землевпорядних організаціях станом на вересень 2003 року не вимагалася. Розписка була подана тільки у «Житомирводоканал».

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13 травня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_5 передала у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 365 кв.м (а.с.7). Право власності попереднього власника на земельну ділянку підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №549772 від 16 січня 2007 року (а.с.8).

Відповідно до робочого проекту водопостачання та каналізації житлового будинку АДРЕСА_4 в м.Житомирі мережа каналізації проходить через земельну ділянку ОСОБА_1 (а.с. 22-28).

З наявної в матеріалах справи розписки від 19.09.2003 року вбачається, що ОСОБА_4 (власник зазначеної земельної ділянки у 2003 році) надала дозвіл ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підключення до її каналізаційної мережі та прокладення каналізаційної мережі по її земельній ділянці до житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_4 (а.с.22). В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що у вересні 2003 року за наявності згоди матері - ОСОБА_4, яку вона доглядала після серцевої хвороби, написала розписку про надання дозволу сусідам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підключення каналізаційної труби до каналізаційної мережі на земельній ділянці її матері. Крім того, зазначила, що така розписка хоча і була написана нею, однак такі дії були зумовлені наданою згодою її матері ОСОБА_4, як власника земельної ділянки, у зв'язку з неможливістю самостійного написати такої розписки через хворобу на інсульт.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що між відповідачами і попереднім власником земельної ділянки було досягнуто згоди та встановлено земельний сервітут, який є обов'язковим для нового власника, пославшись на норми законодавства, що набрали чинності після виникнення спірних правовідносин.

Колегія судді не погоджується з таким висновком суду.

Так, відповідно до ст.152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння

земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно наданої суду розписки питання сервітуту виникло у вересні 2003 року, а тому для встановлення наявності права земельного сервітуту слід керуватися нормами законодавства, що діяло на той час.

Відповідно до ч.1 ст.98 Земельного кодексу України в редакції на вересень 2003 року (далі - ЗК України) право земельного сервітуту - це право власника або

землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку (ст.99 ЗК України).

Згідно із вимогами ч.2 ст.100 ЗК України земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку (ч.3 ст.100 ЗК України).

На час виникнення спірних правовідносин питання державної реєстрації прав на земельну ділянку регулювалося Указом Президента України № 134/2003 від 17 лютого 2003 року «Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», яким питання ведення Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно у складі державного земельного кадастру покладено на Державний комітет України по земельних ресурсах, наказом якого № 135 від 23.05.2003 року «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» установлено, що з 1 липня 2003 року здійснюється державна реєстрація земельних ділянок, прав на них і переходу прав (трансакцій).

Згідно п.1.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України № 174 від 02.07.2003 року та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за № 641/7962, поземельна книга та реєстраційна картка земельної ділянки є складовими частинами державного реєстру земель, містять відомості про земельну ділянку, в т.ч. і про право власності на неї.

Пунктом 3.2 Тимчасового порядку передбачено, що у реєстраційній картці (додатки 1, 2, 3) відображаються відомості про земельну ділянку, власників, користувачів та орендарів (суборендарів) земельної ділянки та документ, що посвідчує право власності чи право постійного користування або оренди земельної ділянки, відображаються відомості про скорочені назви типів наявних обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку, земельних сервітутів, договорів оренди (суборенди) землі (у стовпці 39) та код обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку (у стовпці 40).

Поземельна книга містить відомості про власника (користувача) земельної ділянки, місцерозташування земельної ділянки, державний акт на право власності на земельну ділянку (державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, договір оренди землі) та документи, на підставі яких набуто право власності (користування) земельною ділянкою, земельні сервітути, обмеження використання права власності (користування) земельної ділянки (п.12.7.2 Тимчасового порядку).

Відповідачі не провели державну реєстрацію вищевказаного договору, а тому у них не виникло право земельного сервітуту.

Наявність технічної документації на проведення каналізаційної труби не надає права земельного сервітуту.

Відсутнє застереження щодо наявності земельного сервітуту і у договорі купівлі-продажу від 13.05.2011 року.

Суд не звернув увагу на вказані норми законодавства, які встановлювали порядок державної реєстрації прав на земельну ділянку, в т.ч. і сервітутів та обтяжень на них, а тому необґрунтовано вважав розписку без відповідної державної реєстрації як укладений договір сервітуту земельної ділянки.

За таких обставин, неможливе застосування ч.1 ст.101 ЗК України в редакції на час укладення договору купівлі-продажу, яка передбачала збереження дії земельного сервітуту у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлений земельний сервітут, до іншої особи.

На підставі викладеного, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового - про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати рішення Корольовського районного суду м.Житомира 23 вересня 2014 та ухвалити нове - про задоволення позову.

Усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 365 кв.м., що належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13.05.2011 року та призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою : АДРЕСА_1, зобов'язавши ОСОБА_2 та ОСОБА_3 демонтувати каналізаційну трубу, що проходить через вказану земельну ділянку від АДРЕСА_4 в м.Житомир до каналізаційного колодязя по АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 121,80 грн., з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий Судді