___________ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ___________
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 червня 2006р.
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Оксентюка В.Н.
суддів Польового М.І., Опейди В.О.
з участю прокурора Артиша Я.А.
обвинуваченого ОСОБА_1
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на вирок Рожищенського районного суду від 30 березня 2006 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі ст.89 КК України не судима, -
- засуджена за ст. 185 ч.З КК України на З(три) роки і шість місяців позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на З(три) роки. Зобов'язано засуджену ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально-виконавчі системи про зміну місця проживання та періодично з'являтись в ці органи для реєстрації.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишено попередню - підписку про невиїзд.
Строк відбування покарання визначено з часу приведення вироку до виконання.
Цивільний позов задоволено. Стягнуто з засудженої ОСОБА_1 в користь потерпілого ОСОБА_2 4148 (чотири тисячі сто сорок вісім) Гринів матеріальної шкоди.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком ОСОБА_1 визнана винною в тому, що 20 жовтня 2004 року, в селі Тростянка Рожищенського району, приблизно біля 05 години ночі за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, з метою викрадення чужого майна, шляхом розбиття віконного скла, проникла в будинок ОСОБА_2, звідки таємно викрала килим розміром 2x1,5м вартістю180 грн., два махрові простирадла вартістю 200 грн., вісім лляних простирадл загальною вартістю 240 грн., праску вартістю 180 грн., тапочки 25 грн., посуд,
Справа № 11-269 2006р. Головуючий у 1 інстанції Панасюк С.П.
Ст. 185 ч.З КК України Доповідач Оксентюк В.Н.
рушники, штори та інші матеріальні цінності, а всього викрала майна на загальну суму 4148 грн.
Потерпілий ОСОБА_2 подав на вирок апеляцію в якій вказав, що постановляючи вирок суд першої інстанції не врахував, що засуджена ОСОБА_1 раніше неодноразово за крадіжки чужого майна притягувалась до кримінальної відповідальності. В постановленому вироку суд послався на те, що засуджена ОСОБА_1 чистосердечно розкаялась у вчиненому та сприяла розкриттю злочину. Ці обставини не відповідають дійсності, оскільки як на досудовому слідстві так і в суді ОСОБА_1 неодноразово змінювала покази. Безпідставним є у вироку посилання на те, що на утриманні ОСОБА_1 знаходиться неповнолітня дочка, яка потребує матеріальної опіки, оскільки рішенням Рожищенського районного суду від 24.12.2003 року неповнолітні діти у неї відібрані і перебувають на утриманні держави та піклувальника. Постановляючи вирок суд не навів достатніх мотивів звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. Прохає вирок скасувати за м'якістю, а справу повернути на новий судовий розгляд.
Інші учасники вирок суду в апеляційному порядку не оскаржували.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, заслухавши пояснення потерпілих, які апеляцію підтримали, пояснення ОСОБА_1, яка апеляції не визнала, міркування прокурора про залишення апеляції без задоволення, вивчивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляція підставна і підлягає задоволенню.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» -суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вказані вимоги судом першої інстанції не дотримані.
Обираючи ОСОБА_1 покарання не пов'язане з позбавленням волі та звільняючи її від відбування покарання з випробуванням суд першої інстанції відніс до пом'якшуючих вину обставин її чистосердечне розкаяння, сприяння у розкритті злочину, а також ті обставини, що на утриманні в неї знаходиться неповнолітня дочка, яка проживає з нею і потребує материнської опіки.
Разом з тим суд не врахував, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувалась до кримінальної відповідальності за крадіжку чужого майна (а.мс.144), вкрай негативно характеризується по місцю проживання (а.с.148).
Висновки суду, що на утриманні в ОСОБА_1 знаходиться неповнолітня дочка не відповідають дійсності. Із матеріалів справи вбачається (а.с.148, 200, 201), що рішенням Рожищенського районного суду від 24 грудня 2003 року у ОСОБА_1 відібрані її неповнолітні діти: дочка ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 через зловживання нею своїми батьківськими правами. Неповнолітня ОСОБА_5 знаходиться у Головненській спеціальній ЗОШ-інтернаті для дітей-сиріт, а неповнолітня ОСОБА_4 знаходиться на утриманні піклувальника ОСОБА_6
Враховуючи наведені вище обставини, тяжкість вчиненого злочину і особу засудженої, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що постановляючи вирок, суд першої інстанції передчасно прийшов до висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, а наведені у вироку мотиви обрання такої міри покарання є непереконливі, а деякі з них не ґрунтуються на матеріалах справи.
Крім того, розглядаючи справу по суті суд першої інстанції не з'ясував у потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 причини постійного збільшення ними кількості викраденого з їх будинку майна та його вартості (а.с.16, 18-19, 33, 34-38, 102-104); в ході досудового слідства не усунув суперечностей, які є в показах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо місцезнаходження в кімнатах будинку речей, які були викрадені (а.с.34-38, 41-47, 71).
Із пояснень ОСОБА_1 вбачається, що в ході розслідування кримінальної справи вона двічі затримувалась працівниками міліції. Слідчий ОСОБА_7 в судовому засіданні також підтвердив факт затримання ОСОБА_1 (а.с.182).
При розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 неодноразово пояснювала, що визнавальні покази давала на досудовому слідстві під впливом працівників міліції і такі покази були дані в період її затримання. Протокол затримання ОСОБА_1 до матеріалів справи не приєднано. В судовому засіданні суд невстановив вказаних обставин і не спростував їх.
Крім того, із матеріалів кримінальної справи вбачається (а.с.41-48, 71-78), що з початку порушення кримінальної справи ОСОБА_1 давала визнавальні покази щодо себе та інших осіб по даній справі. В період дачі визнавальних показів провадження по кримінальній справі двічі зупинялось на підставі ст.206 п.З КПК України за невстановленням осіб, які вчинили злочин. Суд першої інстанції не з'ясував причин такого зупинення і затягування розслідування кримінальної справи.
Оскільки суд першої інстанції не з'ясував ряд обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи і можливість такого з'ясування не втрачена вирок суду підлягає скасуванню, а справа підлягає поверненню на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
При новому розгляді справи суду слід більш ретельно з'ясувати ці та інші обставини справи і з врахуванням встановлених обставин прийняти законне і обґрунтоване рішення. При доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненому злочині врахувати всі пом'якшуючі та обтяжуючі її вину обставини і обрати покарання з врахуванням вимог ст.50, 65 КК України.
Керуючись ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію потерпілого ОСОБА_2 задовільнити.
Оксентюк В.Н.
Вирок Рожищенського районного суду від 30 березня 2006 року щодо
ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий
розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Головуючий /-/ Оксентюк В.Н.
Судді /-/ /-/ Польовий М.І., Опейда В.О.
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду