УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«12» грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого судді - Любобратцевої Н.І.
Суддів - Даніла Н. М.
- Чистякової Т.І.
При секретарі - Урденко Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр рекреації інвалідів» до ОСОБА_1, третя особа Сімеїзська селищна рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 05 квітня 2006року,
встановила:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр рекреації інвалідів» ( далі ТОВ «Центр рекреації інвалідів») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа Сімеїзська селищна рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки і приведення її у первісний стан. Позовні вимоги мотивовані тим, що в березні 2002року між Сімеїзською селищною радою та ТОВ «Центр рекреації інвалідів» був укладений договір оренди земельної ділянки. У відповідності з п.п.1 даного договору Сімеїзська селищна рада надала позивачу у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 1,5 га за адресою АДРЕСА_1. Земельна ділянка передана в оренду для будівництва і обслуговування рекреаційного центра. Ділянка виділена в натурі і надана на підставі плану границь землекористування. Однак, приступити до використання орендованої земельної ділянки і реалізувати закріплене за ним право позивач не має можливості, тому що відповідачка самовільно зайняла частину земельної ділянки, орієнтовною площею 0,6 га і розробила на ньому город.
Відповідачка позов не визнала, звернулась із зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 29 березня 2002року, мотивуючи позов тим, що рішенням виконкому Сімеїзської селищної ради від 17.02.1993року їй була надана земельна ділянка розміром 0,04 га під будівництво житлового будинку. В 2005році їй стало відомо, що вказана земельна ділянка передана в оренду ТОВ «Центр рекреації інвалідів», чим порушені її права. Просила визнати недійсним вказаний договір оренди.
Ухвалою Ялтинського міського суду від 05 квітня 2006року зустрічна позовна заява ОСОБА_1 залишена без розгляду.
ОСОБА_1 ухвалу суду не оскаржила.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 05 квітня 2006року позов ТОВ «Центр рекреації інвалідів» задоволений. Суд зобов'язав ОСОБА_1 звільнити еамбвільно зайняту земельну ділянку НОМЕР_1, орієнтовною площею 0,6 та, розташовану за адресою ОСОБА_1, шляхом приведення її в первісний стан і зносу зведених на ній будівель і огороджень.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа НОМЕР_22- 4452\ 2006р
Головуючий по першій інстанції: суддя - Цалко А.А.
Доповідач: суддя - Чистякова Т.І.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши апелянта, її представника, представників позивача та третьої особи, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із їх обґрунтованості. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та законодавству.
Відповідно до положень ст.. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі ( на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Так, із матеріалів справи вбачається, що в березні 2002року між Сімеїзською селищною радою і ТОВ «Центр рекреації інвалідів» був укладений договір оренди земельної ділянки. Відповідно до п.п.1 вказаного договору Сімеїзська селищна рада надала ТОВ «Центр рекреації інвалідів» у тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 1,5 га за адресою ОСОБА_1. З них: ділянка НОМЕР_1 площею 0,6070га, земельна ділянка НОМЕР_2 площею 0,7002 га і земельна ділянка НОМЕР_3 площею 0,1928 га. Земельна ділянка передана в оренду для будівництва та обслуговування рекреаційного центра. Ділянка виділена в натурі і надана на підставі плану виносу границь землекористування. Однак, приступити до використання орендованої земельної ділянки і реалізувати закріплене за ним право ТОВ «Центр рекреації інвалідів» не має можливості, тому що відповідачка самовільно зайняла частину земельної ділянки НОМЕР_1 і розробила на ній город, побудувала дерев'яні сараї та фундаменти незакінчених будівль. (а.с. 19-39)
Рішенням виконкому Сімеїзської селищної ради НОМЕР_4 виділена земельна ділянка розміром 0,04 га для будування жилого будинку в сел. Голубий залив сім'ї ОСОБА_1, яка проживає АДРЕСА_2 ( а.с.72) Відвід земельної ділянки у встановленому законом порядку, що діяв на той час, проведений не був.
Із вищенаведених документів вбачається, що позивачу земельна ділянка надана АДРЕСА_1, відповідачці земельна ділянка надавалась в сел. Голубий залив, тобто в різних населених пунктах.
В судовому засіданні апеляційного суду представник Сімеїзської селищної ради також підтвердив, що сторонам по справі надавались різні земельні ділянки.
Отже доводи апеляційної скарги про те, що порушуються права апелянта на користування земельною ділянкою, яка надавалась їй рішенням виконкому, спростовуються вказаними матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що земельною ділянкою, яка передана в оренду позивачу, апелянт відкрито користується на протязі більш 20 років не можна прийняти до уваги, оскільки земельна ділянка, за адресою ОСОБА_1 апелянту у встановленому законом порядку не надавалась. З позовом до суду про визнання права на земельну ділянку за набувальною давністю відповідачка не зверталась.
Це підтверджується також тим, що відповідачка та члени її сім'ї в 2000 та 2004році звертались з заявами до Сімеїзської селищної ради про дозвіл на складення проекту відводу земельної ділянки, орієнтовною площею 0,15 га для будування та обслуговування жилого будинку по вул. Совєтській ( а.с.76-91)
В судове засідання апеляційного суду апелянт надала довідку БТІ м.Ялта про те, що жилому будинку, розташованому в смт. Сімеїз, район санаторію «Голуба затока» ( власник ОСОБА_1) встановлено поштову адресу АДРЕСА_3.
Вказана довідка свідчить про те, що було проведено перейменування вулиць, а не населеннях пунктів. Крім того, відповідачка пояснювала, що на наданій їй земельній ділянці житловий будинок не будувала.
Рішення виконкому Сімеїзської селищної ради без номеру від 10.10.1994року ( а.с.73)не підтверджує надання відповідачці спірної земельної ділянки.
Доводи апеляційної скарги про те, що апелянт не була сповіщена про час та місце розгляду справи необгрунтовані. На а.с.110 знаходяться докази того, що про час та місце розгляду справи відповідачка була сповіщена в спосіб, передбачений ч.3 ст.76 ЦПК України.
Відповідно до ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідачка не надала ніяких доказів, підтверджуючих правомірність користування земельною ділянкою, яка передана в оренду позивачу. За таких обставин судом у відповідності зі ст. 212, 119, 121, 125 ЗК України зроблено правильний висновок про задоволення позову позивача.
Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.І ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуючи висновки суду, апелянт не надала допустимих доказів, які спростовують висновки суду. Підстави до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.
Виходячи з наведеного, та керуючись ст. 303, 308 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 05 квітня 2006року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.