УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20   грудня   2006   року   колегія   судців   судової  палати   в   цивільних   справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі: Головуючого, судді   Дралло І.Г.,

судців   М'ясоєдової Т.М., Берзіньш B.C., при секретарі   Войциховській Е.В., з участю: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 23 червня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, Комунальне підприємство Ремонтно-експлуатаційна організація №3, Республіканський комітет АР Крим по охороні культурної спадщини і пам'яток архітектури про усунення перешкод у здійсненні права користування приміщеннями загального користування,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 треті особи - ОСОБА_5, ОСОБА_6, Комунальне підприємство Ремонтно-експлуатаційна організація №3, Республіканський комітет АР Крим по охороні культурної спадщини і пам'яток архітектури та просить суд зобов'язати відповідачів не перешкоджати використанню місць загального користування санвузлом, верандою з підсобним краном, каналізаційною кімнатою, дахом над сараями, каналізаційною системою і водопостачанням по прямому призначенню, а також зобов'язати відповідачів за їхній рахунок зробити усі відбудовні роботи, необхідність яких обумовлена порушеннями, допущеними відповідачами, а саме: конструкція балкона на південній стороні будинку повинна бути зрізана. Позовні вимоги мотивовані тим, що подружжя ОСОБА_3, ОСОБА_4 всупереч її волі та волі членів її сім'ї зробили розділ санвузла на дві нерівні частини, при цьому мешканцям квартири НОМЕР_1 АДРЕСА_1 надана незначна територія, що вкрай стискує використання санвузла за призначенням. Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 у виділеній їм частині санвузла зробили неякісні роботи, що приводить до постійного підтікання. У результаті неправомірних дій ОСОБА_3, ОСОБА_4 вона, її мати і неповнолітня донька змушені користуватися платним санвузлом. Крім того, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 вибудували величезні веранди і балкон усупереч документації без відповідних погоджень, вони ж знищили шиферний дах над входом у її сарай, захопили каналізаційну кімнату, у підвалі зашкодили систему водопостачання і каналізації, зіпсували фасад будинку, протиправно збільшили розміри своєї квартири. Як результат будинок, що має історичну цінність ушкоджений з боку головного фасаду.

Справа неодноразово розглядалася судами.

Останнім рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 23 червня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Зобов'язано ОСОБА_2 виконати приписання Комунального підприємства Ремонтно-експлуатаційна організація №3 з демонтажу вмивальника, що розташований на сходовій площадці другого поверху будинку АДРЕСА_1 згідно акту від 19 серпня 2005 року, виконати ремонтні роботи зношених частин каналізаційних та водопровідних мереж.

Справа № 22ц-6968/06                            Головуючий суду першої інстанції Шумов В.В.

                                                                            Доповідач    М'ясоєдова Т.М.

ремонті роботи у санвузлі квартири НОМЕР_2 з заміною несправних сантехприборів, у туалеті №3-4 замінити пластикову обшивку облицюванням керамічною плиткою, замінити плитку на підлозі, здійснити ревізію трапу, передбачити гідроізоляцію підлоги з метою усунення проникнення води до суміжного санвузлу під час користування душем, а також знести металеві конструкції, що зведені з південної сторони фасаду будинку АДРЕСА_1.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про змінення рішення суду першої інстанції від 23.06.2006 року в частині відмови у задоволенні основних позовних вимог просить ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що справу розглянуто з порушенням норм матеріального і процесуального права, судом розглянуті не всі позовні вимоги, рішення суду порушує її права, права її неповнолітньої доньки і матері, висновки експертизи носять однобічний характер, справу розглянуто у відсутності відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги позивача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Стаття 11 Цивільного процесуального кодексу України зобов'язує суд розглянути справу в межах заявлених вимог, а стаття 214 наведеного кодексу - визначитись у наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, правовідносин, зумовлених встановленими фактами та правових норм, які регулюють ці правовідносини.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, місцевий суд виходив з того, що реконструкція санвузла проведена відповідачами у відповідності зі статтею 100 Житлового кодексу України, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. Крім того, реконструкція фасаду зроблена на підставі дозволу Рескомітету з охорони культурної спадщини, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. При цьому судом задоволені вимоги позивачки щодо функціонування водопровідної та каналізаційної систем.

Висновки місцевого суду не відповідають вимогам процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 100 Житлового кодексу України переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення провадяться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення комунальних квартир в окремі квартири на сім'ю. Переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. У разі відмови наймодавця, наймача або членів його сім'ї у згоді на переобладнання чи перепланування жилого приміщення спір може бути вирішено в судовому порядку, якщо на переобладнання чи перепланування є дозвіл виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів. Наймач, який допустив самовільне переобладнання чи перепланування жилого або підсобного приміщення, зобов'язаний за свій рахунок привести приміщення у попередній стан.

Якщо проектом капітального ремонту жилого будинку передбачено переобладнання чи перепланування квартир, з цим проектом повинні бути ознайомлені наймачі та члени їх сімей. Зауваження і пропозиції зазначених осіб, не враховані проектною організацією, розглядаються органами, які здійснюють управління відповідним житловим фондом, а також виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів, який затверджує проект капітального ремонту будинку.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з неповнолітньою донькою і батьками проживає в двохкімнатній квартирі з частковим зручностями за НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 (ах. 12-13).

Наймачем вказаної квартири є батько позивачки ОСОБА_5. Власником квартири НОМЕР_2 у цьому ж будинку була ОСОБА_3. На підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2004 року квартира НОМЕР_2 в домоволодінні АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 (Том 1, а.с. 97).

У загальному користуванні мешканців квартир 3 і 4 вказаного будинку знаходяться санвузол, який при проведенні реконструкції ОСОБА_3 був розділений на дві частини, проти чого не заперечував батько позивачки ОСОБА_5 - наймач квартири НОМЕР_2.

Будинок за вказаною адресою знаходиться під охороною держави, як пам'ятник архітектури і дозволу на будівництво балконів уздовж південного фасаду будинку на рівні 2 поверху ОСОБА_3 не отримувала, відповідна проектно-сметна документація на будівництво балконів відповідачами не надана, тому після відповідного попередження ДАСК роботи були зупинені.

З висновку виїзної комісії Міністерства архітектури та будівельної політики АР Крим вбачається, що жилий будинок за цією адресою є пам'ятником архітектури місцевого значення і проведені будівельні роботи спотворюють архітектурний вигляд і первісний вигляд пам'ятника архітектури, знижують його естетичне сприйняття, чим спричиняють моральну і матеріальну шкоду об'єкту культурної спадщини (Том 1 а.с. 116-117).

З акту санітарно-епідеміологічного дослідження спірних реконструйованих санвузлів в будинку вбачається, що реконструкція санвузла спричинила порушення пов'язані з вентиляцією, освітленням і каналізаційних мереж.

Проведена 17.01.2006 року по справі будівельно-технічна експертиза дійшла висновку, що для нормального функціонування каналізаційної і водопровідної систем в санвузлах квартир НОМЕР_2 і НОМЕР_1 необхідно виконати розпорядження КП РЕО-3 з демонтажу умивальника та сходової ділянки другого поверху згідно акту від 19.08.2005 року. Також необхідно провести ремонтні роботи зношених частин каналізаційної і водопровідних мереж, ремонтні роботи в санвузлах із заміною облицювання керамічною плиткою, замінити плитки на підлозі, проведення ревізії трапа, передбачити гідроізоляцію підлоги, для усунення проникнення води в суміжний санвузол при користуванні душем (Том 2 а.с. 3-14).

Вирішуючи суперечку по суті, місцевий суд розглянув вимоги позивачки тільки в частині санвузла та фасаду будинку спірного будинку.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні місцями загального користування по прямому призначенню: санвузлом, верандою з підсобним краном, каналізаційною кімнатою, дахом над сараєм, каналізаційною системою і водопостачанням залишені без уваги і не розглянуті судом першої інстанції по суті, чим порушені вимоги ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, яка зобов'язує суд розглянути справу в межах заявлених позивачем вимог.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, заявлених на підставі норм Житлового кодексу України і вирішив суперечку на підставі статей 16, 391 чинного Цивільного кодексу України, які не були підставами, вказаними ОСОБА_1 в позовних заявах (Т. 1 а.с. 3-9, 37-44).

При цьому місцевий суд не врахував, що відповідно до положень ст. 5 ЦК України (2003 року) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Виходячи з наведеного, слід визнати, що суд першої інстанції не визначився у спірних правовідносинах і помилився у застосуванні правових норм, які регулюють ці правовідносини.

Колегія суддів звертає увагу на те, що до участі у справі не був залучений власник будинку АДРЕСА_1, оскільки із пояснень позивачки в суді та матеріалів справи вбачається, що квартира ними не приватизована.

З урахуванням того, що при розгляді цієї справи місцевий суд не вирішив суперечку у межах заявлених позивачкою вимог, не визначився у наявності обставин, якими ОСОБА_1 обґрунтовувала свої позовні вимоги, не перевірив пояснення сторін належним чином із залученням відповідних спеціалістів та власника будинку і усунути ці недоліки шляхом ухвалення додаткового рішення по справі не можливо, колегія суддів приходить до висновку, що на підставі п. 4, 5 ст. 311 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в повному обсязі з направленням справи на новий розгляд у той же суд.

Виходячи з наведеного і керуючись пунктами 4, 5 частини 1 статті 311 та статтями 303, 315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 червня 2006 року скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України у двохмісячний строк з дня набрання нею законної сили.