УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2006 року колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі: Головуючого, судді Берзіньш B.C.,
суддів Шестакової Н.В., М'ясоєдової Т.М., при секретарі Савенко В.В. з участю: позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 3 червня 2005 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ВАТ "Кримське ветеринарно-санітарне підприємство" про визнання договору купівлі-продажу недійсним, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання договору таким, що втратив силу, його розірвання та звільнення території,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовною заявою до ОСОБА_5, ВАТ "Кримське ветеринарно-санітарне підприємство" про визнання договору купівлі-продажу промислової бази, розташованої АДРЕСА_1, укладеного між відповідачами 31.10.2003 року недійсним. Позовні вимоги мотивовані тим, що вони є акціонерами ВАТ "Кримське ветеринарно-єанітарне підприємство", без їх згоди, всупереч п. 7.4 Статуту голова правління ВАТ продав за 53500 грн. промислову базу ОСОБА_5, чим незаконно зменшив статутний фонд товариства, у зв'язку з чим позивачі просять суд визнати договір купівлі-продажу вказаної промислової бази недійсним, оскільки ціна проданого майна не відповідає його дійсній ціні.
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору про охорону приміщень таким, що втратив силу, його розірвання, звільнення території від відповідачки. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу він є власником промислової бази АДРЕСА_1, а відповідачка ОСОБА_1 займає вказане приміщення за договором з колишнім власником ВАТ "Кримське ветеринарно-санітарне підприємство", який втратив силу, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати цей договір таким, що втратив силу, розірвати його та звільнити територію підприємства від присутності відповідача на підставі статей 330, 392, 413,415 ЦК України.
Вказані справи судом першої інстанції були об'єднані в одне провадження.
Справа неодноразово розглядалася судами.
Останнім рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 3 червня 2005 року в позові ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 та ВАТ "Кримське ветеринарно-санітарне підприємство" відмовлено. Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_3. задоволено. Визнано договір від 15 жовтня 1999 року
Справа № 22ц-359/06 Головуючий суду першої інстанції
Поєдинок А. О.
Доповідач М ясоєдова Т.М.
таким, що втратив силу і розірвано його. Звільнено територію промислової бази АДРЕСА_1 від присутності на ній ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Додатковим рішенням місцевого суду від 5 грудня 2005 року між сторонами розподілені судові витрати. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь держави судовий збір по 159,85 грн. з кожного та по 5,60 грн. з кожного на користь ОСОБА_5.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій ставлять питання про скасування рішення суду першої інстанції від 03.06.2005 року як необгрунтованого, постановленого з порушенням норм матеріального та процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, не повно з'ясовані обставини справи, необгрунтовано об'єднані справи в одне провадження, суд вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_5 і не вирішив заявлене клопотання про проведення експертизи.
Заслухавши доповідь судці-доповідача, пояснення позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги позивачів, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Стаття 11 Цивільного процесуального кодексу України зобов'язує суд розглянути справу в межах заявлених вимог, а стаття 214 ЦПК України - визначитись у наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, правовідносин, зумовлених встановленими фактами та правових норм, які регулюють ці правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 звернувся до суду в січні 2004 року з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору на охорону об'єкту нерухомості від 15 жовтня 1999 року таким, що втратив силу і його розірвання та зобов'язання відповідача звільнити територію об'єкту нерухомості на підставі статей 330, 392, 413, 415 Цивільного кодексу України (1963 року) - справа №2-85/05, а.с. 3.
З позовом до ОСОБА_3 позивач ОСОБА_5 не звертався і він не був притягнутий до участі у справі у якості відповідача мотивованою ухвалою суду першої інстанції, як це передбачено вимогами ст. 232 ЦПК України (1963 року).
Незважаючи на це, суд в порушення вимог ст. 11 ЦПК України безпідставно вийшов за межі заявлених ОСОБА_5 позовних вимог, вирішив суперечку на підставі статей 319, 379, 656, 657 діючого Цивільного кодексу України, які не були підставами вказаними ОСОБА_5 в позовній заяві і прийняв рішення щодо ОСОБА_3, до якого позивач з відповідними вимогами не звертався.
При цьому місцевий суд не врахував, що відповідно до положень ст. 5 ЦК України (2003 року) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Виходячи з наведеного, слід визнати, що суд першої інстанції не визначився у правовідносинах, зумовлених оспорюваним договором від 15 жовтня 1999 року і помилився у застосуванні правових норм, які регулюють ці правовідносини.
Справа № 22ц-359/06 Головуючий суду першої інстанції
Поєдинок А. О.
Доповідач М'ясоєдова Т.М.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 і визнаючи оспорюваний ним договір охорони нерухомого майна таким, що втратив силу та розірвавши його суд посилався на статті 319, 379, 655, 656, 657 діючого Цивільного кодексу України, але жодна з наведених судом норм не передбачає підстави, за яких цивільний договір може бути розірваний або визнаний таким, що втратив силу, що також свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 суд першої інстанції в порушення вимог ст. 214 Цивільного процесуального кодексу України не навів ніяких обгрунтувань за яких в задоволенні позову було відмовлено.
З урахуванням того, що при розгляді цієї справи суд першої інстанції допустив суттєве порушення норм процесуального права і не вирішив суперечки у межах заявлених сторонами вимог, не визначився у наявності обставин, якими обґрунтовувались позовні вимоги сторін, правових нормах, які регулюють спірні правовідносини і усунути ці недоліки шляхом ухвалення додаткового рішення по справі неможливо, колегія суддів приходить до висновку, що на підставі п. 4, 5 ч. 1 ст. 311 Цивільного процесуального кодексу України рішення місцевого суду необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного і керуючись пунктом 4, 5 частини 1 статті 311 та статтями 303, 315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від З червня 2005 року і додаткове рішення цього ж суду від 5 грудня 2005 року скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України у двохмісячний строк.