УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«13» грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді Берзіньш B.C.
Суддів Кателіна В.П.
Летягіної О.В.
При секретарі Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заробітної плати за затримку трудової книжки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2005 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила суд зобов'язати відповідачку виплатити їй заборгованість по заробітній платі в сумі 150грн. за період з 27.03.2005р. по 3.04.2005р.; зобов'язати відповідачку видати їй трудову книжку, та виплатити у відшкодування моральної шкоди 1200грн. В ході розгляду справи судом в якості співвідповідача залучена ОСОБА_3.
Вимоги мотивовані тим, що вона працювала у відповідача з 13.02.2005р. по 11.04.2005р. на посаді продавця у лікеро-горілчаному відділі магазина „Оптовик" по вул. Беспалова, 85 в м. Сімферополі. Після звільнення за власним бажанням, їй не була виплачена заробітна плата за період з 27.03.2005р. по 03.04.2005р. у розмірі 150грн., та не була видана трудова книжка. Свої дії відповідачі мотивували тим, що при проведенні обліку була виявлена недостача товарно-матеріальних цінностей, вартість яких повинна бути оплачена позивачкою, як особою, що несе матеріальну відповідальність. ОСОБА_1 вважає дії відповідачів незаконними, такими, що заподіяли їй моральну шкоду.
Рішенням Центрального районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27.09.2006 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з СПД ОСОБА_3 на користь позивачки заробітну плату у розмірі 150грн., 500грн. у відшкодування моральної шкоди, та держмито в сумі 51 грн.
На зазначене рішення суду представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення по суті, та в межах позовних вимог.
Апелянт вважає, що суд належним чином не дослідив обставини, які мають значення для справи, не урахував, що ОСОБА_3 ніколи не укладала трудовий договір з ОСОБА_1, а остання, в свою чергу, лише виконувала частину
Справа № 22-5460/2006 р. Головуючий у першій інстанції Малухін В.В.
Доповідач Летягіна О.В.
обов'язків ОСОБА_5, з якою в неї укладений трудовий договір, та за виконання яких ОСОБА_5 вже виплачена заробітна плата. Таким чином, суд зобов'язав відповідачку повторно оплатити працю. В матеріалах справи також є розбіжності у періоді праці. ОСОБА_1 вказує, що працювала в магазині з 13.02.2005р. по 03.04.2005р., але з заявою про звільнення вона звернулася до ОСОБА_2 вперше тільки 11.04.2005р. Суд зазначені протиріччя не усунув. Апелянт вважає, що позивачка не обгрунтувала свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, не надала до суду докази його заподіяння.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд виходив з того, що фактично позивачка була прийнята на роботу ОСОБА_3, працювала в магазині у її відділі, отримувала від неї заробітну плату, тому відповідачем по справі є ПП ОСОБА_3, не зважаючи на те, що трудові відносини не були оформлені належним чином. Суд першої інстанції також вказав, що у зв'язку з неправомірними діями ОСОБА_3 позивачці була завдана моральна шкода.
Такі висновки суду не в повній мірі узгоджуються з матеріалами справи, були зроблені по неповно з'ясованим обставинам справи.
Відповідно до статті 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні у судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 при працевлаштуванні був укладений договір про повну індивідуальну відповідальність з ПП ОСОБА_2 в особі керівника ОСОБА_2 (а.с.6), згідно з яким позивачка несе матеріальну відповідальність перед зазначеним підприємством, відповідно до норм діючого законодавства. Також, у Зобов'язанні про нерозголошення комерційної таємниці вказано, що ОСОБА_1 є працівником ПП ОСОБА_2 (а.с.7). Заява про звільнення також написана позивачкою на ім'я ОСОБА_2 (а.с.9). Однак суд першої інстанції не урахував зазначені обставини, що мають істотне значення для вирішення справи, в своєму рішенні, і не розглянув належним чином позовні вимоги ОСОБА_1 відносно стягнення з ОСОБА_2 заробітної плати за затримку видачі трудової книжки, та моральної шкоди.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів з цивільних справ вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду -скасуванню з направленням на новий розгляд до суду першої інстанції.
Виходячи з наведеного та керуючись пунктом 5 частини 1 статті 311, статтями 303, 304, 307, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 -ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Справа № 22-5460/2006 р. Головуючий у першій інстанції Малухін В.В.
Доповідач Летягіна О.В.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2005 року - скасувати. Направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.