УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«13» грудня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді Берзіньш ВС.
Суддів КателінаВ.П.
Летягіної О. В
При секретарі Галіч Ю.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Черкасова Олексія Миколайовича -директора ПП „Планета-98" про стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 травня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до директора ПП „Планета-98" Черкасова О.М., в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 03 вересня 1999 року по день розгляду справи у суді в сумі 12869грн., та у відшкодування моральної шкоди 5000 грн.
Від вимог про поновлення на роботі, заявлених в позові, ОСОБА_1 відмовилася у судовому засіданні 28.03.2006 року.
Вимоги мотивовані тим, що вона з 29.03.1999р. була прийнята на роботу у приватне підприємство „Планета-98" на посаді маляр-штукатур, та фактично працювала у відповідача до кінця 1999р.. Оскільки об'єм робіт зменшився, директор ПП „Планета-98" Черкасов О.М. пояснив їй, що у зв'язку тим, що тимчасово вона працювати не буде, їй не треба ходити на роботу. Позивачка була змушена знайти іншу тимчасову роботу, однак її трудова книжка знаходилася у ПП „Планета-98", тому позивачка не мала можливості працювати на іншій роботі, а також подати документи до Пенсійного фонду у зв'язку з настанням пенсійного віку. 07.02.2006 року, після звернення до міліції та прокуратури, вона отримала трудову книжку у першому відділу Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АРК, та дізналася з запису, зробленого в ній, що звільнена 03.09.1999 року за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. ОСОБА_1 стверджує, що таку заяву не писала, та з наказом про звільнення ознайомлена не була. Таким чином, позивачка вважає звільнення та невидачу трудової книжки, незаконними, тому вона має право на отримання компенсації в розмірі середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу. Вказує, що діями директора ПП „Планета-98" Черкасовым О.М. їй заподіяна моральна шкода, яку оцінює в 5000грн.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12.05.2006 року в позові ОСОБА_1 до директора ПП „Планета-98" Черкасова
Справа № 22-5067/2006 р. Головуючий у першій інстанції Бондаренко Г.М.
Доповідач Летягіна О.В.
О.М. про стягнення заробітної, плати за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій вона просить скасувати рішення суду, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Апелянт вважає, що суд не розглянув її вимоги про відшкодування шкоди в зв'язку з затримкою видачі трудової книжки, заявлені на попередньому судовому засіданні. Вказує, що суд не урахував обставин, які мають значення для справи, та на не прийняв до уваги пояснення позивачки про те, що вона не писала заяву про звільнення, а трудову книжку не могла отримати з вини відповідача, хоча, згідно ст. 47 КЗпП України, відповідач був зобов'язаний видати трудову книжку в день звільнення, або направити її поштою.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції в межах заявлених вимог повно та всебічно дослідив всі обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони, і дійшов вірного висновку про те, що позивачка не довела підстав, на які посилалась, а при розгляді справи не встановлено, що з вини адміністрації організації відповідача не було видано трудову книжку ОСОБА_1, в зв'язку з цим суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову про стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки та в стягненні моральної шкоди на підставі норм КЗпП України загальною сумою 17869 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з'ясував обставини справи та не дав оцінки доказам, а тому необгрунтовано відмовив в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 гривен є безпідставними, оскільки позивачка, як убачається з матеріалів справи, не оскаржує звільнення за власним бажанням, яке відбулося у жовтні 1999 року. На той час закон про відшкодування моральної шкоди за затримку видачі трудової книжки не існував.
Стаття 237-1 КЗпП України набрала чинності 13.01.2000 року. При розгляді цієї справи судом не встановлено, що позивачка зверталась до роботодавця -відповідача після січня 2000 року про отримання трудової книжки і їй в цьому було відмовлено. А крім того, вона не зверталась і до суду про захист свого права, якщо вважала його порушеним.
Як видно з відповіді начальника Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим, вона звернулась з заявою в правоохоронні органи за розшуком трудової книжки в січні 2006 року (а.с.10), де й одержала її, і тільки після цього 20.02.2006 року пред'явила до суду позов про захист порушених трудових прав.
Як убачається з матеріалів справи, позивачка наполягала на тому, що саме директор Черкасов О.М. звільнив її з роботи за власним бажанням, саме він не видав їй трудову книжку і знехтував її правами, через те, що вона не дуже досвідчена з правових питань.
З огляду на ці обставини позивачка просила стягнути з Черкасова О.М. 5000 гривень як з директора ПП „Планета - 98" у відшкодування моральної шкоди. Між тим, такі твердження позивачки не знайшли свого доказу на підставі змагальності. Суд не встановив, що Черкасов О.М. звільняв ОСОБА_1 з роботи.
Наданими сторонами доказами встановлено, що позивачку ОСОБА_1 приймав на роботу та звільняв з роботи директор Сланцев A.M., що вбачається з трудової книжки, та з наказу про звільнення від 25.10.1999р. Сам директор Сланцев A.M. звільнився з роботи, і на цей час працює в іншому місці. В свою чергу,
Справа № 22-5067/2006 р. Головуючий у першій інстанції Бондаренко Г.М.
Доповідач Летягіна О.В.
Черкасов О.М. в суді першої інстанції пояснив, що працює на посаді директора ПП „Планета-98" з 2005 року. За трудовою книжкою до нього позивачка не зверталась. Також, прийнявши до уваги пояснення Черкесова О.М., суд першої інстанції встановив, що позивачка звільнена на підставі наказу НОМЕР_1, згідно з її заявою про звільнення за власним бажанням від 03 жовтня 2006 року. В її трудовій книжці зроблена описка, яка може бути виправлена в прядку, встановленому чинним трудовим законодавством, за її заявою.
Таким чином, матеріалами справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 не зверталась за одержанням трудової книжки до адміністрації ПП „Планета-98". Звернулась в міліцію за розшуком трудової книжки і там її одержала, ніяких претензій щодо її заповнення не мала, від поновлення на роботі відмовилась.
За таких підстав, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що в діях директора Черкасова О.М., який, нібито, особисто порушив права позивачки, вини не встановлено.
В матеріалах справи відсутні докази, що позивачка зверталася після 1999 року на підприємство за трудовою книжкою, або між ними велась переписка, куди і яким чином направити трудову книжку.
З її пояснень убачається, що весь цей час вона працювала у різних осіб без трудової книжки, мала заробіток і не просила на підприємстві ПП „Планета-98" надати їй роботу, а необхідність в трудовій книжці у неї з'явилась в зв'язку з приближениям пенсійного віку.
Крім того, позивачка на засадах змагальності не довела, що без трудової книжки їй відмовляли в працевлаштуванні.
Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім наявним в справі доказам згідно зі ст. 11 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 11 травня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного суду України.